ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа №805/416/16-а

адміністративне провадження №К/9901/11207/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року (головуючий суддя - Аляб`єв І.Г.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року (головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г. )

у справі № 805/416/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійського відділення Головного управління Національної поліції в Донецькій області,

про визнання протиправним та скасування наказу в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. В лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 .) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 1, ГУМВС України в Донецькій області), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУНП в Донецькій області), Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 3, ДМВ ГУМВС в Донецькій області), Красноармійського відділення Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач 4, КВ ГУНП в Донецькій області), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

1.1. зобов`язати ГУ МВС України в Донецькій області змінити наказ «По особовому складу» від 06 листопада 2015 року №378 о/с в частині звільнення через скорочення штатів, виклавши його в іншій редакції, змінивши підставу звільнення, а саме: звільнити майора міліції ОСОБА_1 старшого дільничного інспектора сектору дільничих інспекторів міліції Димитровського МВ ГУ МВС України в Донецькій області із органів внутрішніх справ за п.64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації), на підставі рапорту від 05 листопада 2015 року та Закону України «Про Національну поліцію»;

1.2. стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 07 листопада 2015 року і по день винесення судом постанови, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення 185,13 грн. за 1 календарний день;

1.3. стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 29 600 грн.;

1.4. зобов`язати ГУ НП в Донецькій області оформити трудовий договір з ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року у письмовій формі, шляхом видання відповідного наказу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійського відділення Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, відмовлено.

3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено подання заяви до уповноваженого органу про вступ до лав Національної поліції. Твердження позивача про те, що вихід на службу після 06 листопада 2015 року має розцінюватися як виявлення бажання проходити службу у Національній поліції не приймається до уваги з огляду на те, що Законом № 580 встановлений спеціальний порядок вступу до Національної поліції. Сам лише факт виходу позивача на службу не може вважатися достатнім доказом дотримання відповідного порядку. Крім того, як встановлено у судовому засіданні, позивач, виходячи на службу, не був ознайомлений з наказами про прийняття на службу до Національної поліції, і вважав себе поліцейським виключно з власних міркувань. Викладене означає, що у суду немає правових підстав вважати незаконним наказ про звільнення позивача зі служби за скороченням. Це також означає, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача змінити наказ ГУ МВС України в Донецькій області та зобов`язання оформити трудовий договір є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позовні вимоги стосовно стягнення з ГУ МВС України в Донецькій області грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними вимогами. Крім того, суд зауважує, що законодавством установлено виплата винагороди лише за участь особи в окремих заходах та операціях, яка, до того ж, має підтверджуватися спеціальними документами, то суд дійшов висновку про те, що позивачу правомірно, згідно норм чинного законодавства, нараховано та виплачено грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції. Відтак, доводи позивача щодо нарахування даної винагороди за весь час, коли він працював у міліції в населеному пункті, що відноситься до зони проведення АТО, не підлягають до задоволення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

4. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

4.1 Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 805/416/16-а скасовано.

4.2 Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійського відділення Головного управління Національної поліції в Донецькій області про поновлення на службі та стягнення коштів - залишено без розгляду.

5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач про звільнення з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції ДМВ ГУ МВС України у Донецькій області достеменно дізнався 13 листопада 2015 року, щодо винагороди за учать в антитерористичній операції позивач був обізнаний при її отриманні на підставі наказів ГУМВС України в Донецькій області та рапортів ДМВ з 02.04.2015 р. по 06.11.2015 року включно. З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду вперше 18 лютого 2016 року, тобто з грубим пропущенням місячного строку звернення з адміністративним позовом до суду. Доводи позивача щодо пропуску строку звернення до суду з причин збирання документів для звернення до суду із вказаним позовом, колегія суддів не вважала поважними. Крім цього, зазначила, що не може розцінювати пасивну поведінку позивача, який перебував на публічній службі, маючи юридичну освіту і відповідно до посадових обов`язків був носієм влади (суб`єктом владних повноважень) поважною підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

6. 09 вересня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

7. В обґрунтування поданої касаційної ОСОБА_1 вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наведені позивачем причини пропуску звернення до суду є неповажними, з огляду на неможливість своєчасного звернення до суду з позовом з причин того, що позивач не мав не тільки останньої редакції довідки про середньоденне грошове забезпечення, але і останньої редакції наказу про звільнення, а також трудової книжки, довідки про безпосередню участь в АТО. Також додатковими причинами пропуску строку слугувало те, що протягом листопада-січня 2015-2016 років ліквідаційна комісія ДМВ УМВС України в Донецькій області перебувала у процесі створення, змінювалося її керівництво. Стосовно рішення суду першої інстанції, то скаржник вказав, що даний суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про поновлення, позаяк позивач висловлював свій намір продовжувати службу в поліції шляхом подання рапорту, що підтверджується показаннями свідка. Також суд першої інстанції, на думку скаржника, не навів жодних мотивів, з яких він виходив при відмові у позовних вимогах про зобов`язання відповідача 2 оформити трудовий договір. Стосовно відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції, то скаржник зазначає, що сам факт проходження служби в населеному пункті, де безпосередньо проводилась дана операція є безпосередньою участю у її здійсненні.

8. 05 жовтня 2016 року судом касаційної інстанції отримано відзив відповідача 1 на зазначену касаційну скаргу, в якому він вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогам закону. Відтак, просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

11. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як вбачається з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Красноармійським МРВ ГУМВС України в Донецькій області 04 квітня 2007 року (а.с. 10-13). Згідно картки платника податків ОСОБА_1 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

12. ОСОБА_1 01 жовтня 2002 року був прийнятий на роботу до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до складу Димитровського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

13. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області в області від 06 листопада 2015 року № 378 о/с "По особовому складу" згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про порядок проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майор міліції ОСОБА_1 . (М-118046), старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Димитровського МВ, звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за п. 64 "г" (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року.

14. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 07 грудня 2015 року № 4 о/с "По особовому складу" внесені зміни до наказу ГУ МВС в області від 06 листопада 2015 року № 378 о/с у частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 , вирішено вважати вислугу років на 06 листопада 2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 13 років 01 місяців 05 днів.

15. З довідки ГУ МВС України в Донецькій області вбачається про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 24 грудня 2015 року, позивач в період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

16. Димитровським МВ ГУ МВС України в Донецькій області надано лист від 14 квітня 2016 року № 16563, у якому зазначається винагорода за участь в антитерористичній операції Полив`яному О.В. , котра виплачувалась на підставі наказів ГУ МВС України в Донецькій області та рапортів Димитровського МВ з лютого по листопад 2015 року.

17. З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду вперше 18 лютого 2016 року

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

18. Частина 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

19. Абзац 1 частини 2 статті 99 КАС України: для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Частина 3 статті 99 КАС України: для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

21. Частина 1 статті 100 КАС України: адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

22. Частина 2 статті 100 КАС України: позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

23. Пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Постанова №24): установити, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

24. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

25. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

26. Пункт 2 Постанови №24: військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

27. Пункт 3 Постанови №24: затвердити розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1; розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

28. Наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 року №49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

29. Пункт 6 розділу 1 Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 року №49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Порядок №49): виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова).

30. Пункт 1 розділу ІІ Порядку №49: військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

31. Пункт 2 розділу ІІ Порядку №49: розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

32. Пункт 4 розділу І Порядку №49: Виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

33. Пункт 3 розділу ІІ Порядку №49: винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

34. Пункт 7 розділу ІІ Порядку №49: Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується:

журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки);

бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання.

Крім того, підтвердними документами є:

бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об`єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об`єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання;

запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

35. Пункт 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114): Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

36. Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

40. Суд зауважує, що аналізуючи приписи частини 3 статті 99 КАС України, вбачається застосування скороченого місячного строку у випадку звернення до суду із адміністративним позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Даний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

41. Позивач не оспорює момент обізнаності із фактом його звільнення із займаної посади з 06.11.2015 року, а вказує лише на те, що подання позову в лютому 2016 року зумовлене необхідністю отримання довідки про середньоденний заробіток для долучення до матеріалів позовної заяви. Інших причин, як встановлено судом апеляційної інстанції, що вказують на поважність пропуску місячного строку звернення до суду, позивачем не вказано. Крім того, жодних нових обставин, окрім зібрання додаткових документів, скаржником також не наведено у доводах касаційної скарги.

42. Суд зауважує, що строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і впорядкованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

43. Суд наголошує, що встановлення законодавцем скороченого (місячного) строку для звернення особи до суду за захистом своїх порушених прав у визначеній частиною 3 статті 99 КАС України категорії справ, не має на меті перешкоджання доступу до правосуддя, а переслідує ціль якнайшвидшого відновлення порушених прав позивача шляхом поновлення його на посаді чи скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

44. Вказане підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 у справі № 17рп/2011, згідно якого скорочення строків вчинення окремих процесуальних дій у процесуальних кодексах, не звужує зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

45. У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

46. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує наказ про звільнення та пов`язані із дійсними , істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

47. Тому, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що збирання довідок про середньоденний заробіток позивача, не можуть бути враховані як поважні причини пропуску строку звернення до суду із позовом про поновлення позивача на посаді, оскільки дані посилання не є такими, що об`єктивно могли б перешкоджати та дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з даним позовом у строк, передбачений чинним законодавством, з огляду на процесуальну можливість у позивача клопотати про витребування судом даних документів про грошове забезпечення позивача.

48. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

49. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. Водночас, Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції, дійшов до помилкового висновку про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 щодо усіх позовних вимог, зокрема, в частині стягнення з ГУМВС України в Донецькій області винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 29600 грн..

51. Так, з системного аналізу Порядку № 49 та Постанови № 24 вбачається, що виплата винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції має імперативний характер, тобто її виплата є обов`язковою та гарантується державою.

52. Суд зауважує, що ані Законом України «Про міліцію», ані Положенням № 114, а також Порядком № 49 та Постановою № 24 не врегульовано строки звернення до суду з приводу неотриманої працівником винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

53. Суд також зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, що міститься в постанові від 17.02.2015 по справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі У зв`язку з цим, Суд зауважує про доцільність поширення дії частини 2 статті 233 КЗпП України стосовно розв`язання спорів про стягнення вищевказаної винагороди, що не суперечить принципу субсидіарного застосування норм загального законодавства, які не йдуть в розріз з нормами спеціального законодавства.

54. Крім того, Суд зазначає, що, згідно рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

55. Оскільки винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, виплата якої здійснюється за місцем проходження служби, тобто військової частини чи управління міністерства внутрішніх справ, з яким працівники перебувають у трудових правовідносинах, має характер обов`язковий та гарантується державою, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 233 КЗпП України. Відтак, можливість звернення до суду із позовом про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції не обмежується будь - яким строком.

56. Щодо вимоги позивача про стягнення з ГУМВС України в Донецькій області винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 29600 грн., то Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у даній частині позовних вимог, з огляду на наступне.

57. З аналізу вищенаведених норм законодавства, що регулює зазначені правовідносини, слідує, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

58. Судом першої інстанції встановлено, що, виходячи з листа Димитровського МВ ГУ МВС України в Донецькій області від 14 квітня 2016 року № 16563 за лютий 2015 року позивачу за 11 днів нараховано та виплачено 1343,00 грн. (наказ від 02 квітня 2015 року № 738); за березень 2015 року за 2 дні - 221,00 грн. (наказ від 02 квітня 2015 року № 739); за квітень 2015 року за 5 днів 570,00 грн. (наказ від 06 липня 2015 року № 1496); за травень 2015 року за 12 днів - 1391,00 грн. (наказ від 06 липня 2015 року № 1496); за червень 2015 року за 27 днів - 1078,00 грн. (наказ від 18 серпня 2015 року № 1786); за липень 2015 року за 3 дні - 1764,00 грн. (наказ від 16 вересня 2015 року № 2013); за серпень 2015 року за 3 дні - 713,00 грн. (наказ від 16 вересня 2015 року № 2014); за вересень 2015 року за 3 дні - 643,00 грн. (наказ від 06 листопада 2015 року № 2456); за жовтень 2015 року за 9 днів - 1128,00 грн. (наказ від 06 листопада 2015 року № 2457); за листопад 2015 року за 2 дні - 134,00 грн. (наказ від 06 листопада 2015 року № 2458).

59. Враховуючи відсутність інших доказів в підтвердження доводів позивача в зазначеній частині позовних вимог, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків на територіях, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

60. Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 03.08.2018 по справі № 805/1751/15-а, від 30.01.2019 по справі № 805/4523/16-а.

61. Відтак, в силу вищевикладеного, Суд вважає, що Донецьким апеляційним адміністративним судом в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд апеляційної інстанції прийшов до правильних висновків про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду про поновлення на роботі, у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

62. Однак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду у частині стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яким дану вимогу розглянуто по суті та за результатами розгляду відмовлено по суті.

63. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частин.

64. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

65. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

66. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

67. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року в частині вимог про стягнення з ГУМВС України в Донецькій області винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 29600 грн. скасувати, залишивши в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року в даній частині вимог.

68. В решті - ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

69. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа