ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2020 року

Київ

справа №826/4827/16

адміністративне провадження №К/9901/18984/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року (суддя Федорчук А.Б.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (судді: Кузьменко В.В. (головуючий), Василенко Я.М., Бабенко К.А.)

у справі № 826/4827/16

за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», Товариство, декларант) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до митної декларації від 30 листопада 2015 року № 100250005/2015/116772;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30 листопада 2015 року № 100250005/2015/000075/2;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 листопада 2015 року № 100250005/2015/00131.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару подало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість Митниця на порушення норм Митного кодексу України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, задовольнив адміністративний позов Товариства повністю.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для здійснення митного оформлення імпортованого товару підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору). Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору не спростовано митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи. Вказує на те, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги митного органу просить відмовити.

08 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 13 січня 2015 року між позивачем та ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (IDS BORJOMI GEORGIA LLC, Грузія) укладено контракт № СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті та за ціною, визначеними у пунктах 1 і 2 контракту.

Надалі 02 березня 2015 року між позивачем і ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» укладено додаткову угоду № 1 до контракту, згідно з якою змінено ціну товару за контрактом у зв`язку із суттєвою девальвацією гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності споживачів внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася в країні покупця (позивача).

30 листопада 2015 року на виконання вимог зазначеного контракту ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (Грузія) здійснило поставку товару.

З метою здійснення митного оформлення імпортованого товару декларант подав до Митниці (митний пост «Західний» Київської міської митниці ДФС) митну декларацію від 30 листопада 2015 року № 1000250005/2015/116772, в якій митну вартість товару визначив за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обґрунтованості застосування основного методу визначення митної вартості позивач надав наступний пакет документів: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № СТ20-001/1501 від 13.01.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткові угоди № 1 від 02.03.2015, № 2 від 10.06.2015 і № 3 від 12.06.2015; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №0001684 від 16.11.2015; рахунок-фактуру (інвойс) №GE20150373 від 13.11.2015; пакувальний лист б/н від 13.11.2015; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEО2015 01/003982 від 13.11.2015; копію митної декларації країни відправлення С2673 від 18.11.2015; інші некласифіковані документи (лист-довідка IDS BORJOMI GEORGIA LLC від 15.10.2015 з приводу того, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» є ексклюзивним дистриб`ютором продукції мінеральної води «Боржомі» на території України).

Розглянувши подані позивачем документи, Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи; виписку з бухгалтерської документації, що підтверджує заявлену вартість товару; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; розрахунок ціни (калькуляцію).

На виконання запиту митного органу Товариство додатково подало такі документи: інформація, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів (видатковими накладними); розрахунок ціни (калькуляцію); експертний висновок Іллічівського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати № ОЭ-8/427 від 06.11.2015 з питання визначення ринкової вартості станом на 05.11.2015; інформаційний лист ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» № LT32-589/1503 від 26.03.2015 щодо собівартості мінеральної води «Боржомі»; лист ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» № LT32-591/1503 від 27.03.2015 з питання страхування експортних вантажів; лист-довідку ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» № LT32-303/1410 від 15.10.2014; прайс-лист виробника, діючий з 02.03.2015; копію відкритого полісу страхування вантажу від 28.01.2015; платіжні доручення в іноземній валюті, свіфти, виписку з бухгалтерських та банківських документів; лист ДП «Держзовнішінформ» № 11/653 від 04.06.2015 з питання надання експертного висновку зовнішньоекономічного контракту; копії довіреностей ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі», виданих певним особам на право підписання документів від імені компанії.

При цьому у відповіді позивач зазначив про неможливість надання довідкової інформації про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, з тих причини, що зазначені документи можуть бути надані виключно організаціями, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-експортері (Грузія).

Після опрацювання усіх документів на підтвердження заявленої митної вартості товару відповідач відмовив Товариству у визнанні митної вартості товарів за основним методом із посиланням на наступні обставини, що знайшли своє відображення в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 30 листопада 2015 року № 100250005/2015/000075/2, а саме:

1) відповідно до умов поставки СІР, які передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 13.01.2015 № СТ20-001/1501 та рахунком-фактурою від 13.11.2015 № GE20150373 до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів;

2) виходячи з того, що покупець товару - ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» є ексклюзивним дистриб`ютором товару мінеральної води «Боржомі», а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі», та відповідно до положень додаткової угоди № 1 до контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, в якому ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена, існуючий взаємозв`язок між продавцем вказаного товару - IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) - та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість;

3) у відкритому полісі страхування зазначено «страховий період 28.01.2015-04.03.2015», таким чином, страховий поліс є недійсним на поставку оцінюваної партії товару.

Згідно з оскаржуваним рішенням митна вартість імпортованого товару визначена митним органом за резервним методом відповідно до наявної інформації про митну декларацію від 29.07.2015 № 100250002/2015/057525.

Крім того, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації від 30 листопада 2015 року № 100250005/2015/00131.

Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.

08 лютого 2016 року позивач, керуючись частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України, надіслав на адресу Митниці разом із супровідним листом №109/4.1-16ц додаткові документи: копію платіжного доручення від 04.12.2015 № 54 щодо оплати товару; копію виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC; копію виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; копію розрахунку ціни (калькуляцію); експертний висновок № ОЭ-8/427 від 06.11.2015; копію угоди відкритого страхового полісу № ІCG/AG 15/026+1 від 04.03.2015.

24 лютого 2016 року Митниця надіслала Товариству листа № 1400/10/26-70-25-02, в якому повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині другій статті 53 Митного кодексу України. На підставі цих документів митний орган мав змогу в повній мірі здійснити перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товару, жодних недоліків щодо числового визначення заявленої митної вартості товару чи розрахунку митної вартості останні не містили.

Судами належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що не знайшли свого підтвердження доводи Митниці щодо неподання позивачем страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки під час здійснення митного оформлення позивачем подано розрахунок собівартості мінеральної води «Боржомі», оформлений у вигляді інформаційного листа ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 26.03.2015 № LT32-589/1503. За даними вказаного розрахунку собівартість мінеральної води «Боржомі», зокрема, однієї скляної пляшки ємністю 0,5 л, розрахованої на умовах СІР Одеса, Західна Україна (як визначено умовами пункту 1.1 зовнішньоекономічного контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501 та пункту 2.1 додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до такого контракту), становить 0,44 дол. США та включає в себе 0,0613 дол. США - логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0,3700 дол. США - на покупку товару. Отже, дана калькуляція продавця містить всі цінові показники необхідні для визначення собівартості реалізації продукції на умовах СІР.

Також декларант надав митному органу відкритий поліс страхування вантажу №00837, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку. Такий поліс підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару.

Так, пунктом 5.2 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна (Інкотермс - 2010).

Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (...named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

У відкритому полісі страхування № 00837 зазначено, що страхувальником страхувальником є продавець товару, а саме - ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія» із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно з інвойсом.

Згідно з пунктом 6 статті А.3 Інкотермс за умовами поставки CIP продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж відповідно до договору купівлі-продажу на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Поряд із цим, статтею Б4 Інкотермс встановлено обов`язок покупця прийняти поставку товару, як тільки її здійснено відповідно до статті А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов`язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Аналіз змісту вищенаведених норм Інкотермс-2010 свідчить про те, що тривалість періоду страхового покриття визначається до дати прийняття покупцем товару.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії відкритого полісу страхування вантажу, страховий період становить 28.01.2015 - 04.03.2015. Разом із тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 березня 2015 року ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (продавець) уклало угоду № ICG/AG 15/026+1 зі страхувальником (ТОВ «Страхувальна компанія Ай Сі Груп») щодо внесення змін до відкритого полісу №00837 зі страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування від 28.01.2015 № ICG/AG 15/026, яким продавець засвідчує факт здійснення страхування експортних вантажів під один відкритий поліс на всі стандартні ризики.

Таким чином, із поданих Товариством документів можливо встановити вартість страхування, яка включена до ціни товару, у зв`язку з чим доводи відповідача у цій частині є безпідставними.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені доводи відповідача про те, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товарів.

Так, дійсно позивач являється ексклюзивним дистриб`ютором продукції (мінеральної води «Боржомі») на території України, а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі». Позивач не заперечує той факт, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» і IDS BORJOMI GEORGIA LLC являються частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI INTERNATINAL.

Разом із тим, відповідно до частини сімнадцятої статті 58 Митного кодексу України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У свою чергу, згідно з частиною четвертою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Однак відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що засвідчують відповідність ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» критеріям, встановленим статтею 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Той факт, що позивач являється офіційним дистриб`ютором виробника товару-експортера в силу положень наведеної норми не визначає сторін контракту пов`язаними між собою особами.

Відповідно до частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Суди попередніх інстанцій, врахувавши ненадання Митницею відповідних обґрунтувань, що такий вплив мав місце, розглянули обставини продажу та з`ясували, зокрема, причини зменшення ціни імпортованого товару, внаслідок чого дійшли висновку, що в даному випадку взаємозв`язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість товарів.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована; наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Також колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Касаційна скарга відповідача зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова