ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №820/7065/16

адміністративне провадження №К/9901/4703/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Пасічник С.С. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (головуючий суддя Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року (головуючий суддя Катунов В.В., судді: Бершова Г.Є., Ральченко І.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ЕНЕРГООБЛІК» до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство «ЕНЕРГООБЛІК» звернулось до суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акти перевірки стосовно нього складені з порушенням вимог діючого законодавства України, спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними і необ'єктивними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2016 року №0001351402, від 23 грудня 2016 року №0001621402, від 06 жовтня 2016 року №0001271402, від 06 жовтня 2016 року №0001291402.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про недоліки у товарно-транспортній документації, відсутності документів щодо використання придбаного товару у виробництві, а також посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача та врахування судами документів, які не надавалися під час проведення перевірки.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, вказуючи на дублювання ним висновків акта перевірки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «ГРЕЙТОП ТЗ» за період грудень 2015 року, січень 2016 року, ПП «МОДУЛОР-СЕРВІС», ТОВ «БІГЛАЙН» за період січень 2016 року, ТОВ «СХІД-ОПТ-ТОРГ» за період грудень 2015 року, ТОВ «ОБЕН-2014» за період вересень 2015 року, відповідачем складено акт від 20 липня 2016 року №2725/20-30-14-02-10/24662711, яким встановлено порушення, зокрема, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 363642, 00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 104480,00 грн. (вересень 2015 року - 51089,00 грн., грудень 2015 року - 53391,00 грн.) та до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 259162,00 грн. (грудень 2015 року - 63275, 00 грн., січень 2016 року - 195887, 00 грн.).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2016 року №0000991402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 259162, 00 грн. за податковим зобов'язанням, 129581, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження на підставі рішення про результати розгляду скарги позивача від 22 вересня 2016 року №5392/10/20-40-10-01-14 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2016 року №0001351402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 104480,00 грн. за податковим зобов'язанням, 52240,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «БК АКЦЕНТ» за період травень, червень 2015 року, ТОВ «ОБЕН-2014» за період липень 2015 року, ПП «МОДУЛОР-СЕРВІС» за період лютий 2016 року, відповідачем складено акт від 23 вересня 2016 року №3681/20-30-14-02-10/24662711, яким встановлено порушення, зокрема, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 264203,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 134703, 00 грн. (за липень 2015 року - 134703,00 грн.) та до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 129 500,00 грн. (за лютий 2016 року - 129500, 00 грн.).

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 жовтня 2016 року: - №0001271402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 129500,00 грн. за податковим зобов'язанням, 64750, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0001291402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 134703, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження на підставі рішення про результати розгляду скарги позивача від 05 грудня 2016 року №26261/6/99-99-11-01-02-25 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2016 року №0001621402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 69443,00 грн. за податковим зобов'язанням, 34721,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «ГРЕЙТОП ТЗ», ПП «МОДУЛОР-СЕРВІС», ТОВ «БІГЛАЙН», ТОВ «СХІД-ОПТ-ТОРГ», ТОВ «ОБЕН-2014», ТОВ «БК АКЦЕНТ» укладено договори поставки, виконання яких підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами.

Придбані матеріали були використані позивачем при зборці контрольно-вимірювального обладнання, що підтверджується відомостями матеріальних ресурсів, прибутковими накладними, журналами-ордерами і відомостями по рахунку 20 «Виробничі запаси», калькуляціями.

Матеріалами справи, зокрема, договорами, специфікаціями, вантажно-митними деклараціями, актами прийому-передачі виконаних робіт, підтверджується подальша реалізація продукції, при виробництві якої були використані придбані матеріали, іншим підприємствам.

Верховний Суд вважає, що на підставі зазначених обставин та наведених доказів, правова оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях.

Доводи ж відповідача про відсутність документів щодо використання придбаного товару у виробництві спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами.

В свою чергу, з приводу незаповнення у товарно-транспортних накладних розділу «вантажно-розвантажувальні операції», слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, наявність певних недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій й, як наслідок, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.

Не спростовують факту реального виконання господарської операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагентів позивача, оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників не є самостійною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Посилання відповідача на врахування судами попередніх інстанцій документів, які не були надані позивачем під час проведення перевірки, не свідчать про порушення ними вимог процесуального законодавства, оскільки суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С.Пасічник

Судді І.А.Васильєва

В.П.Юрченко