ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №805/591/15-а

адміністративне провадження №К/9901/1636/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року (Гаврищук Т.Г., Блохін А.А., Сухарька М.Г.) у справі №805/591/15-а за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

13 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати накази від 29.08.2014 №963 та від 29.08.2014№1720о/с в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, поновити на раніше займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року позов було задоволено частково: визнано протиправними та скасовано накази МВС України від 29 серпня 2014 року №963 та №1720, в частині звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора - чергового ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Дзержинського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області; поновлено позивача на раніше займаній посаді; зобов'язано Дзержинський міський відділ ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 року по 12 червня 2015 року в сумі 28190,70 грн. У задоволені решті позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць допущене до негайного виконання.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що вчинків, які б суперечили інтересам служби та покладеним на нього обов'язкам, а також вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ він не скоював, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.

В запереченнях на касаційну скаргу, ГУ МВС в Донецькій області зазначило, що матеріалами справи повною мірою підтверджено грубе порушення ОСОБА_2 Присяги працівника ОВС та Закону України «Про міліцію», а, відтак, висновок суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи, з огляду на що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14.08.2013 №335о/с позивача призначено на посаду інспектора чергового ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області, на якій позивач перебував на час звільнення. За період проходження служби відповідно до наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 31.05.2013 №164о/с позивачу присвоєне останнє спеціальне звання - капітан міліції,.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2014 року № 963 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дзержинського МВ, Добропільського МВ, Красноармійського МВ, УДАІ ГУМВС, НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, на підставі ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2014 №1720 о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Вважаючи своє звільнення незаконним, а оскаржувані накази відповідача такими, що винесені з порушенням процедури, встановленої законодавством, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що звільнення по п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ не є видом дисциплінарного стягнення, а є самостійною підставою для звільнення, а тому враховуючи, що посада позивача не входить до переліку посад керівного складу Міністерства внутрішніх справ України, на які працівники призначаються і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України, міністр внутрішніх справ України не наділений повноваженнями щодо звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що службовою перевіркою та поясненнями позивача встановлений факт скоєння останнім вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, а тому відповідачем правомірно звільнено позивача із займаної посади за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно частини 3 статті 3 Закону України «Про міліцію» при виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» встановлено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Згідно статті 17 Закону України «Про міліцію» працівники міліції складають присягу, текст якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 «Про затвердження нового тексту Присяги працівника органів внутрішніх справ України», за якою працівники міліції присягають з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

За приписами статті 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції.

Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України права, обов'язки і відповідальність осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 працівник органів внутрішніх справ України бере на себе зобов'язання завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства.

Основні професійно-етичні норми працівника органів внутрішніх справ України, закріплені в наказі Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України».

Пунктами 1.1, 2.2 та 3.2 вказаних Правил визначено, що кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов'язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку.

Професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Службова діяльність працівника органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до такого морального принципу як лояльність, що передбачає вірність державі, повагу і коректне ставлення до державних та громадських інститутів, державних службовців.

Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ.

Пунктом 4.1 Правил встановлено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, а саме: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності, виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи.

Працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім'я і честь, дискредитує органи внутрішніх справ (частина 3 пункту 7.8 Правил).

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Згідно статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, визначені статтею 12 Дисциплінарного статуту, серед яких є і звільнення з органів внутрішніх справ.

При цьому, колегія суддів враховує, що за змістом статті 13 Дисциплінарного статуту якої Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.

Статтею 14 цього ж Статуту визначений порядок накладення таких дисциплінарних стягнень, а статтями 16 та 18 - строк їх накладення та виконання відповідно.

За змістом пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

У цьому контексті слід звернути увагу на те, що за етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов'язані з морально-етичними нормами.

Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Ці вимоги відображені у статті 5 Закону України «Про державну службу», Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.

Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та, власне, органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та, власне, органи внутрішніх справ.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, був зроблений відповідачами за наслідками проведеного на підставі наказу МВС України від 29 серпня 2014 року № 889 службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, затвердженого міністром внутрішніх справ України 29.08.2014.

В зазначеному висновку зазначено, що 07 липня 2014 року озброєні ополченці «ДНР» повторно захопили приміщення Дзержинського РВ ГУ МВС України в Донецькій області, блокувавши чергову частину та зібравши особовий склад примушували працівників міліції до співпраці. Частина особового складу відділу, в тому числі і позивач, співпрацювали з незаконним озброєним формуванням «ДНР», що підтверджується відповідною розпискою про співпрацю та відмову виконувати і дотримуватись вимог законів України, присяги працівника ОВС України та наказів МВС України.

Так, 8 липня 2014 року ОСОБА_2 надано розписку, згідно якої, він зобов'язується не виконувати наказів державної влади України, тобто встановлено факт порушення позивачм складеної ним Присяги працівника органів, внутрішніх справ України.

Слід зазначити, що службовим розслідуванням та в ході судового розгляду справи було також встановлено, що 11 працівників міліції категорично відмовилися виконувати накази представників самопроголошеної «ДНР», внаслідок чого озброєними ополченцями «ДНР» в них було вилучено службові посвідчення та відправлено по домівках, що ставить під сумнів твердження скаржника про наявність безпосередньої загрози його життю та здоров'ю.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що надання озброєним ополченцям «ДНР» розписки про відмову виконувати накази Київської влади та підкорення владі «ДНР», є несумісним з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ, суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, що, в свою чергу, призвело до негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку України та свідчить про скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а тому відповідачем правомірно звільнено позивача із займаної посади за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Донецький апеляційний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі № 805/591/15-а залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець

Повний текст постанови виготовлено 13 березня 2018 року.