ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №803/475/15-a

адміністративне провадження №К/9901/5370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року (Валюх В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року (Гудим Л.Я., Довгополов О.М., Пліш М.А.) у справі № 803/475/15-а за позовом ОСОБА_6 до ГУ ДФС про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 20 лютого 2015 № 54-о «Про звільнення ОСОБА_6.»;

- поновити його на посаді слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, позов задовольнив частково:

- визнав протиправним та скасував наказ ГУ ДФС від 20 лютого 2015 року № 54-о «Про звільнення ОСОБА_6.»;

- поновив позивача на посаді слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС з 20 лютого 2015 року;

- стягнув з відповідача на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7327 грн 78 коп.;

- постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2903 грн 46 коп. звернув до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на них, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач з 9 жовтня 2013 року працював у Головному управлінні Міндоходів у Волинській області (правонаступником якого є відповідач), зокрема, з 9 жовтня 2013 року по 15 липня 2014 року на посаді старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Волинській області, з 15 липня по 4 грудня 2014 року - на посаді слідчого з особливо важливих справ відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань управлінні Міндоходів у Волинській області, що підтверджується витягом з послужного списку особової справи ОСОБА_6 (а. с. 57).

Згідно з наказом відповідача області від 24 грудня 2014 року № 101-о «Про переведення працівників податкової міліції області», у зв'язку із реорганізацією Головного управління Міндоходів у Волинській області, лейтенанта податкової міліції ОСОБА_6, слідчого з особливо важливих справ відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань управлінні Міндоходів у Волинській області переведено на посаду слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС (а.с. 60- 62).

Відповідач наказом від 20 лютого 2015 року № 54-о відповідно до Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII) та підпункту «а» пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114), звільнив 20 лютого 2015 року з посади та з податкової міліції з постановкою на військовий облік лейтенанта податкової міліції ОСОБА_6, слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС (а.с. 56).

Підставою для прийняття вказаного наказу стала довідка від 19 лютого 2015 року про результати перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, з якої вбачається, що за результатами проведеної Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) перевірки з урахуванням письмових пояснень та підтвердних документів встановлено, що позивач у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік вказав недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих ОСОБА_6 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, які не відповідають наявній податковій інформації станом на 4 лютого 2015 року про майно (майнові права) позивача. Отже, за результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_6 застосовуються заборони, визначені частиною третьою та четвертою статті 1 Закону № 1682-VII (а.с. 97- 98).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що у відповідача не було підстав, передбачених Законом № 1682-VII, для звільнення позивача з посади та органів податкової міліції, тому оскаржуваний наказ про звільнення позивача є протиправним.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначено Законом № 1682-VII.

Визначення очищення влади (люстрація) міститься у частині першій статті 1 Закону № 1682-VII та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1682-VII перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону Про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1- 11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», у деклараціях за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», визначено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року.

В силу підпункту 3 пункту 3 цього Порядку проведення перевірки фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

За правилами частини десятої статті 5 Закону № 1682-VII у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а також врахований час набуття майна та встановлено незаконність джерел таких доходів.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Луцька ОДПІ в ході проведення перевірки виходила з того, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказані недостовірні відомості щодо наявності того майна (майнових прав), яке набуте позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 5 лютого 2010 року по 6 травня 2011 року, та перебував на службі в органах податкової міліції з 9 жовтня 2013 року по 20 лютого 2015 року, що підтверджується витягом з послужного списку його особової справи (а.с. 57).

Водночас, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,8 кв. м., позивачем набуто за договором дарування житлового будинку, укладеного та нотаріально посвідченого 20 квітня 2007 року, зареєстрованого в комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 5 вересня 2007 року (а.с. 154).

Також позивачу належать на праві власності дві земельні ділянки: площею 0,06 га на території Білокриницької сільської ради Рівненського району на підставі акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 15 липня 2009 року (а.с. 148), та площею 0,25 га у с. Буків Луцького району Волинської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 19 березня 2009 року (а.с. 152).

Транспортний засіб ГАЗ 33021, 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, 26 серпня 2008 року зареєстрований за ОСОБА_6 та стоїть на обліку по даний час.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправності звільнення позивача, оскільки нерухоме майно і транспортний засіб ГАЗ 33021, які позивач повинен був задекларувати та відобразити у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набуті ОСОБА_6 до початку проходження служби в органах внутрішніх справ та податкової міліції, тобто - не за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади»).

Що стосується транспортного засобу ВАЗ 211440, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, який 5 жовтня 2010 року був зареєстрований на ОСОБА_6, колегія суддів в цій частині також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що такий автомобіль не підлягав відображенню у декларації ОСОБА_6 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, оскільки 31 серпня 2013 року вказаний автомобіль був перереєстрований на іншого власника та, відповідно, станом на 31 грудня 2013 року не був зареєстрований за позивачем.

Отже, оскільки звільнення позивача із займаної посади та органів податкової міліції проведено не з підстав, передбачених Законом № 1682-VII, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання незаконним та скасування наказу ГУ ДФС від 20 лютого 2015 року № 54-о «Про звільнення ОСОБА_6.», поновлення його на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої тат апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 803/475/15-а залишити без змін.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець