Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1629/17 826/13654/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2017 (суддя Літвінова А.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 (судді Паріонова А.Б., Грибан І.О., Губська О.А.)

у справі № 826/13654/15

за позовом Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція 42»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Товарна біржа «Універсальна товарно-сировинна біржа» (далі - позивач, Товарна біржа) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» (далі - ТОВ «Агенція 42»), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.01.2015 № 9526552202, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 310 068 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 № 9526552202.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12.12.2014 по 05.01.2015 (термін проведення перевірки продовжувався з 26.12.2014 по 05.01.2015), на підставі наказів від 10.12.2014 № 3820, від 25.12.2014 № 4043, згідно із підпунктом 75.1.5 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агенція 42» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт від 15.01.2015 № 1/26552202/32069037 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ у сумі 248 054 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 № 9526552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 310 068 грн., з яких 248 054 грн. - за основним платежем та 62 014 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 15.01.2015 № 1/26552202/32069037, фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Агенція 42», оскільки, за твердженнями відповідача, правочин укладений позивачем з вказаним контрагентом не спричиняє реального настання правових наслідків обумовлених ним. За твердженнями податкового органу у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Вказані висновки посадової особи ґрунтувались за результатами аналізу податкової інформації щодо ТОВ «Агенція 42» згідно бази даних ІС «Податковий блок».

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладеного позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між Товарною біржею «Універсальна товарно-сировинна біржа» (замовник) та ТОВ «Агенція 42» (виконавець) було укладено договір про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 № 010814.

За умовами вказаного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе наступні зобов'язання: надати посередницькі послуги з пошуку покупців на всій території України на майно, що обліковується на балансі акціонерного товариства «Ерде банк» та наведене у додатку 1, який є невід'ємною частиною до цього договору та підлягає продажу через товарну біржу «Універсальна товарно-сировинна біржа» на аукціоні; вести переговори з потенційними покупцями, надавати потенційним покупцям інформаційні послуги, що стосуються купівлі майна, умов участі в аукціоні, порядку розрахунків та інші послуги, пов'язані з реалізацією майна, зазначеного в підпункті 1.1.1 цього договору; в разі необхідності забезпечити демонстрацію покупцям об'єктів продажу за їх місцезнаходженням.

Згідно пункту 2 договору послуги замовнику передаються на підставі акта прийому-передачі наданих послуг.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду копії договору про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 № 010814, додатку №1 до договору, додаткової угоди №1, акта здачі-прийняття робіт, податкової накладної, протоколу № 1 проведення повторного аукціону (третіх торгів) з продажу активів публічного акціонерного товариства «Ерде банк», картки рахунку 631, податкової декларації за серпень 2014 року, платіжних доручень, виписок з банківських рахунків.

На обґрунтування необхідності отримання посередницьких послуг від ТОВ «Агенція 42» позивачем було надано копію додаткової угоди, укладеної між публічним акціонерним товариством «Ерде банк» та товарною біржею «Універсальна товарно-сировинна біржа» від 07.08.2014 №02/41 до угоди від 14.08.2013 №02/41 про співпрацю в організації продажу активів.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» договору про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 № 010814 останнім знайдено потенційного покупця - товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Гем-підряд».

Як вбачається з протоколу № 1 проведення повторного аукціону (третіх торгів) з продажу активів публічного акціонерного товариства «Ерде банк», переможцем аукціону стало товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Гем-підряд».

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що контрагентом позивача задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковій накладній, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Агенція 42» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 у справі № 826/13654/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно