Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №822/3368/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа №822/3368/17

адміністративне провадження №К/9901/30582/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Уханенка С. А.,

суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, ухвалене у складі судді-доповідача Гнап Д. Д. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, ухвалену у складі судді-доповідача Сушка О. О., суддів Залімського І. Г., Смілянця Е. С.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, яка полягає у невиплаті у день звільнення всіх належних йому сум заробітної плати;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області нарахувати та виплатити йому середньомісячний заробіток за час затримки виплати з 01 серпня 2017 року по день фактичного розрахунку.

2. Позов обґрунтовано не проведенням остаточного розрахунку з позивачем на момент його звільнення з роботи.

ІІ. Установлені судами обставини справи

3. Наказом № 504/04к від 14.07.2017 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади начальника Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області з 01 серпня 2017 року.

4.10.11.2017 позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області із заявою, в якій просив, зокрема надати інформацію про проведені виплати та кількість оплачених днів, провести перерахунок заробітної плати і у випадку наявності заборгованості, погасити її. Разом з тим повідомив про закриття відносно нього всіх кримінальних проваджень.

5. Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області надало позивачу відповідь від 04.12.2017 № 4650-2017/10.1-24-132/3313-2017, згідно з якою, серед іншого зазначено про необхідність донарахування та виплати йому коштів у сумі 1211,24 грн.

6. Згідно з наказом Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 30.11.2017 №2734/04ф, у зв'язку з закриттям кримінального провадження 42016241270000057 від 19.11.2016 щодо ОСОБА_1 наказано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 1 робочий день січня 2017 року, 2 робочі дні лютого 2017 року. Не оплачені у зв'язку з відстороненням його від посади згідно з наказом головного територіального управління юстиції від 06.01.2017 №102/04к, а також кошти за період тимчасової непрацездатності та відпустки, компенсацію невикористаної відпустки при звільненні у загальному розмірі 1211,24
гривень.

7. Виплата вказаних коштів була здійснена 06.12.2017, що підтверджується платіжним дорученням №2605 від 05.12.2017 та Реєстром бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 05.12.2017 №1.

8. Суть спору полягає у визначені наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, адміністративний позов задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, яка полягає у невиплаті у день звільнення всіх належних ОСОБА_1 сум заробітної плати.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 29145 (двадцять дев'ять тисяч сто сорок п'ять) гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з
01.08.2017 по 06.12.2017.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

11. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції і постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення судів та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача протиправною відмовити, а рішення в частині стягнення з відповідача середнього заробітку змінити в частині розміру стягнутої суми.

12. На обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що в день звільнення позивачу було проведено нарахування та виплату всіх належних сум згідно з наказом від 14.07.2017, які позивачем не оспорювались. Підставою для виплати коштів у грудні 2017 року став здійснений за заявою позивача перерахунок виплачених сум, що не може свідчити про затримку їх виплати з моменту звільнення позивача з посади.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

13. Порядок вирішення трудових спорів та розрахунку з працівником при звільненні встановлений нормами Кодексу законів про працю України.

14. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

15. За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VІ. Позиція Верховного Суду

16. Визнаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу у день звільнення всіх належних йому сум та стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив лише з факту здійснення відповідачем після звільнення позивача донарахування та виплати суми коштів у розмірі 1211,24 грн.

17. Водночас умовою застосування приписів статті 117 КЗпП України, зокрема є встановлення належності працівникові спірних сум на день звільнення та вина власника або уповноваженого ним органу.

18. При цьому, як свідчать матеріали справи вказана сума виникла у зв'язку з здійсненням відповідачем перерахунку виплаченої позивачу заробітної плати за період з листопада 2016 року по липень 2017 року, підставою якого було подання позивачем заяви від 10.11.2017.

19. Відповідно до наданого розрахунку складових цієї суми, підставами неоплачених робочих днів визначено, зокрема наказ від 06.01.2017 №102/04к про відсторонення позивача від виконання повноважень, помилка при нарахуванні та ухвали суду про відсторонення.

20. Донарахування цих сум відповідно стало підставою і для перерахунку виплат відпустки, лікарняного листка та компенсації за невикористану відпустку.

21. Згідно з наказом Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 30.11.2017 №2734/04ф, за яким здійснено виплати коштів, останній прийнятий відповідно до п.4 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000 N 950,13.06.2000, у зв'язку з закриттям кримінального провадження 42016241270000057 від 19.11.2016.

22. При цьому абзацом 4 пункту 4 вказаного Порядку врегульовано питання відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення.

23. Також, відповідачем неодноразово, як у поданих запереченнях в суді першої інстанції, так і в поданій до апеляційного суду апеляційній скарзі, зазначалося про обставини, які стали підставою для здійснення перерахунку і проведення перерахованих виплат та про відсутність вини останнього у невиплаті цих при звільненні.

24. Дослідження вказаних обставин, надання оцінки та наведення обґрунтування їх врахування чи не врахування при розгляді справи, в оскаржених судових рішеннях судів попередніх інстанцій відсутнє.

25. Водночас, сам факт нарахування та виплати певних сум після звільнення позивача, з огляду на вказані обставини не може свідчити про належність позивачу цих сум до виплати при його звільненні.

26. Частиною 2 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

28. Згідно з частиною 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

29. Таким чином, оскільки наведені порушення процесуального закону були допущені судом першої інстанції, а судом апеляційної інстанції ці порушення не усунуті, Суд дійшов висновку, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

30. Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області задовольнити частково.

2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

СуддіС. А. Уханенко О. В. Кашпур О. Р. Радишевська