ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа №809/278/17

адміністративне провадження №К/9901/45596/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (головуючий суддя - Лучко О.О.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Улицький В.З., судді - Гулид Р.М., Кузьмич С.М.)

у справі 809/278/17

за позовом ОСОБА_2

до Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050001/2016/00952 та рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000801/1 від 22.12.2016.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що під час здійснення митного оформлення подав усі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості автомобіля, імпортованого позивачем.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, адміністративний позов задовольнив.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем подано всі необхідні документи, які надавали змогу Митниці визначити митну вартість товарів; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості товарів, заявленій позивачем на підставі ціни договору.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2017 відкрито касаційне провадження.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

23.03.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 12.12.2016 позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки Volkswagen, модель TOURAN, що був в експлуатації, тип кузова Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна дизель, об'єм двигуна 1598 см3, потужність двигуна 77 КВТ, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення 2011, за ціною 5400,00 ЕUR, що підтверджується договором/рахунком-фактурою №241/2016 від 12.12.2016.

22.12.2016 з метою здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу представником позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (декларантом) подано митну декларацію № 206050001/2016/405696, згідно з якою заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 5400,00 EUR, визначену за основним методом за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом з митною декларацією подано до митного органу наступні документи: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.12.2016 № 209090401/2016/02494; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.05.2011 № 24 0572294; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 160700313687 від 12.12.2016; рахунок-фактуру (інвойс) № 241/2016 від 12.12.2016; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 3105 від 12.12.2016; декларацію про походження товару № 3105 від 12.12.2016; паспорт громадянина України; копію митної декларації країни відправлення MRN 16BEE0000050564412 від 14.12.2016; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 1/1-0-0-0/100/1/3/3.5 від 22.12.2016.

Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації у Митниці виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, тому згідно з вимогами статті 53 МК України відповідач зобов'язав декларанта надати додаткові документи.

У зв'язку з ненаданням декларантом запитуваних документів Митниця 22.12.2016 відмовила у митному оформленні (випуску) транспортного засобу, про що прийняла картку відмови № UA206050001/2016/00952 та рішення про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000801/1, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 6640,63 євро (джерело інформації каталог SchwakeListe 08/2016 ст. 1385).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що позивач надав Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, натомість відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою Товариством митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, колегія суддів звертає увагу, що митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Доводи скаржника про те, що митна вартість автомобіля, імпортованого позивачем за митною декларацією № 206050001/2016/405696 не може бути визнана у зв'язку з неподанням всіх додаткових документів та відсутності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими.

Так, відповідач, обмежившись у спірному рішенні лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Водночас посилання відповідача під час судового розгляду справи на розбіжності в числових значеннях вартості автомобіля, вказаних у рахунку-фактурі (5400 євро) та експортній декларації (5450 євро), то суди попередніх інстанцій встановили, що вказана розбіжність зумовлена тим, що кошти в розмірі 50 євро включені брокером як вартість доставки автомобіля до установи брокера, який заповнював експортну митну декларацію, проте ці кошти не включаються до митної вартості транспортного засобу.

Разом із тим, декларантом позивача під час здійснення митного оформлення подано всі необхідні та достатні документи для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля, зокрема рахунок-фактуру (інвойс) № 241/2016 від 12.12.2016 та платіжний документ про оплату товару № 160700313687 від 12.12.2016, відповідно до яких митна вартість становить 5400 євро.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000801/1 від 22.12.2016, у ньому зазначено лише про неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами 4 та 5, а також джерело інформації, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова