ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 243/5902/17

провадження № К/9901/16329/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Гриціва М. І., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 243/5902/17

за позовом ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання до вчинення певних дій;

за касаційною скаргою Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (суддя Сидоренко І. О.) від 09 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Компанієць І. Д, Гаврищук Т. Г., Ястребової Л. В.) від 26 вересня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила зобов'язати відповідача поновити її з 01 травня 2017 року виплату пенсії.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що вона є внутрішньо переміщеною особою та з вересня 2016 року перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, де отримує пенсію. Проте відповідач з 01 травня 2017 року припинив ОСОБА_2 виплату пенсії у зв'язку з тим, що Управлінням праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради 25 квітня 2017 була скасована довідка внутрішньо переміщеної особи у зв'язку із не підтвердженням місця проживання в м. Слов'янську. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки виплата пенсії їй припинена з підстав не передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

3. Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 17 жовтня 2017 року Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 06 лютого 2018 року касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 06 лютого 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради від 30 серпня 2016 року НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилася з м. Донецька (територія тимчасово непідконтрольна українській владі, зареєстроване місце проживання) до м. Слов'янськ (фактичне місце проживання).

12. З 21 лютого 2017 року ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах на підставі Закону № 1058-IV.

13. Однак, з 01 травня 2017 року Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплату пенсії ОСОБА_2 припинило. Такі дії відповідач обґрунтовує тим, що 25 квітня 2017 року на адресу управління надійшло рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради ВПО № 11-32/4-17, згідно якої довідка внутрішньо переміщеної особи, видана на ім'я ОСОБА_2 скасована. У зв'язку з наведеним, виплату пенсії позивачеві зупинено до з'ясування, без прийняття відповідного рішення.

14. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати належної позивачу пенсії з 01 травня 2017 року, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а рішенням комісії Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради № 11-32/4-17 про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV.

16. Водночас, оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій визнали недоречними посилання відповідача на постанови Уряду, які регулюють порядок призначення/припинення виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам.

Зокрема, суди зазначили, що припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення територіальними органами Пенсійного фонду не сумісне з дотриманням вимог чинного Закону № 1058-IV.

17. Разом з цим, суди зазначили, що наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства, свідчить про наявність в діях відповідача ознак дискримінації по відношенню до позивача.

18. У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що припиняючи виплату пенсії позивачу, Управління діяло на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей», від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», від 08 червня 2016 року № 365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 18 лютого 2016 року № 136 «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації».

20. Скаржник зазначає, що згідно механізму, визначеного вказаними постановами Кабінету Міністрів України, виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщено особи.

21. У зв'язку з наведеним скаржник вказує, що оскільки довідка внутрішньо переміщеної особи, видана на ім'я ОСОБА_2 скасована, і позивачем не надано відповідного документу, яким підтверджується факт внутрішнього переміщення, вимоги позивача щодо нарахування та виплати пенсії безпідставні.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

23. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Суд зазначає, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.

25. Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

26. У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

27. Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

28. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії

29. Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

30. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

31. Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

32. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

33. Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

34. Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

35. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

36. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

37. Проте, як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, жоден з таких випадків управлінням Пенсійного фонду не застосований та не доведений.

38. Відтак, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

39. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

40. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України» зазначив, що питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

41. Отже, встановлення Судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

42. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог ст. 49 Закону № 1058-IV, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. З точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

43. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

44. Встановивши те, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV, суд першої обґрунтовано вказав на протиправність таких дій відповідача та зобов'язав Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити нарахування та виплату належної позивачу пенсії.

45. Доводи касаційної скарги відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанови Уряду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

46. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

47. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для зупинення позивачу виплати пенсії. Скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є, передбаченою ст. 49 Закону № 1058-IV, підставою для зупинення виплати пенсії.

48. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

49. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

52. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 243/5902/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді М. І. Гриців

В. М. Кравчук