ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2020 року

Київ

справа №759/5773/17

адміністративне провадження №К/9901/12910/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Києво-Святошинської районної ради Київської області, Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року (суддя: Сенько М.Ф.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (судді: Чаку Є.В., Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Києво-Святошинської районної ради Київської області, третя особа - Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства про визнання дій протиправними,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської районної ради Київської області, третя особа - Києво-Святошинське виробниче управління житлово - комунального господарства про визнання протиправними дії Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання в частині невиконання в повному обсязі рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року № 144-11-VII «Про заборону та припинення приймання твердих побутових відходів КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства» та зобов`язання виконати відповідне рішення в повному обсязі; визнання протиправною бездіяльність Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання в частині ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 03 жовтня 2016 року № РГ-398, № РГ-399 та зобов`язання відповідача розглянути звернення позивача і надати відповідь.

В обґрунтування позову вказували на протиправність дій відповідача, оскільки відповідь на звернення ОСОБА_1 від 03 жовтня 2016 року в порушення Закону України «Про звернення громадян» не отримали.

Крім того, позивачі вважають протиправними дії відповідача через невиконання у повному обсязі рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року № 144-11-VII «Про заборону та припинення приймання твердих побутових відходів КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання в частині ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 03 жовтня 2016 року № РГ-398, № РГ-399 з приводу полігону твердих побутових відходів в с. Тарасівка.

Визнано протиправною бездіяльність Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання в частині невиконання у повному обсязі рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року № 144-11-VII «Про заборону та припинення приймання твердих побутових відходів КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства».

Зобов`язано Києво-Святошинську районну раду сьомого скликання надати вмотивовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 03 жовтня 2016 року № РГ-398, № РГ-399 з приводу полігону твердих побутових відходів в с. Тарасівка.

Зобов`язано Києво-Святошинську районну раду сьомого скликання виконати у повному обсязі рішення від 07 липня 2016 року № 144-11-VII «Про заборону та припинення приймання твердих побутових відходів КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства».

Рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що з боку суб`єкта владних повноважень порушено право Дітковської О.В., надане Конституцією України, на реалізацію відстоювання своїх прав і законних інтересів, викладених у зверненнях від 03 жовтня 2016 року № РГ-398, № РГ-399, оскільки всупереч статі 18 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) не одержала письмову відповідь про результати їх розгляду.

Також, суди встановили, що відповідачем не виконано рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року № 144-11-VII «Про заборону та припинення приймання твердих побутових відходів КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства» в частинах:

- припинення КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства» у строк до 14 липня 2016 року договорів на прийняття та утилізацію твердих побутових відходів;

- розроблення у строк до 14 липня 2016 року, за участі представників ДЦ «Iнститут громадського здоров`я імені О.М. Марзєєва» НАМН України, комплексу необхідних невідкладних заходів щодо тимчасової консервації полігону твердих побутових відходів та подання їх на затвердження Києво-Святошинської районної ради;

- забезпечення неухильного дотримання технології присипки відходів, проведення присипки відходів ізолюючим матеріалом, здійснення огорожі території та відновлення межі земельної ділянки полігону твердих побутових відходів, розташованого на території с.Тарасівка;

- підготування у строк до 07 серпня 2016 року відповідним підрозділам Києво-Святошинської районної державної адміністрації матеріалів щодо організації нового полігону твердих побутових відходів, у тому числі, щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства» для будівництва та експлуатації нового полігону твердих побутових відходів та винести їх на розгляд ради;

- проінформування населення Києво-Святошинського району про негативний вплив полігону твердих побутових відходів на території с. Тарасівка на стан навколишнього середовища та здоров`я населення.

- проведення конкурсу на заміщення посади генерального директора КП «Києво- Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства» та оголошення результатів до 01 вересня 2016 року;

- в межах реалізації програми «Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області 2012-2016 роках» виділення коштів з бюджету Києво-Святошинського району в сумі 1 500 000 гривень, необхідних для виконання необхідних заходів, визначених в пункті 1 даного рішення.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправну бездіяльність Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання в частині ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 03 жовтня 2016 року та в частині невиконання у повному обсязі рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року № 144-11-VII «Про заборону та припинення приймання твердих побутових відходів КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства».

Також вказували на лист Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 20 січня 2017 року № 06.1-10/Ве-267, в якому підтверджується факт виявлення порушень на сміттєзвалищі у с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області. У листі зазначено, що діяльність по захороненню твердих побутових відходів не проводиться, не проводяться заходи передбачені вказаним рішенням. Рішення Києво-Святошинської районної ради виконується лише в частині припинення приймання твердих побутових відходів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.

Відповідач та третя особа у касаційних скаргах вказують на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувані рішення скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що частина вимог пред`явлених до відповідача у зверненнях ОСОБА_1 від 03 жовтня 2016 року № РГ-398, № РГ-399 стосуються іншого суб`єкта -Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, а тому в цій частині звернення було надіслано листом №542/02-16 від 18 жовтня 2016 року за належністю генеральному директору вказаного господарства. Щодо решти питань, викладених у зверненнях позивача, то відповідь по суті була надана 18 жовтня 2016 року № 248/РГ-398,399/03-02, що підтверджується записом у Журналі реєстрації вихідної кореспонденції звернення громадян.

Також відповідач зазначив, що ним вживаються всі необхідні дії, в частині виконання рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року №144-11-VІІ.

Третя особа у касаційній скарзі вказує, що позивача письмово повідомлено про результати перевірки звернення, що підтверджується листом від 18 жовтня 2016 року № 248/РГ-398, 399/03-2, та листом щодо перенаправлення звернення № 542/0216 від 18 жовтня 2016 року.

Зазначає, що на виконання рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року № 144-11-VII «Про заборону та припинення приймання твердих побутових відходів КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства» діяльність полігону твердих побутових відходів, розташованого на території с. Тарасівка Києво - Святошинського району, в частині прийому відходів Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства припинена.

Позиція інших учасників справи.

У відзиві на касаційні скарги позивач просить касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з мотивів, викладених у позовній заяві.

Рух касаційної скарги

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Стрелець Т.Г., (судді) Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Києво-Святошинської районної ради Київської області на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року.

Розпорядженнями заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2019 року № 656/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді доповідача Стрелець Т.Г.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

07 липня 2016 року Києво-Святошинською районною радою сьомого скликання прийнято рішення за № 144-11-VII «Про заборону та припинення приймання твердих побутових відходів КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства».

03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась з письмовими зверненнями № РГ-398, № РГ-399 до Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання з приводу полігону твердих побутових відходів в с. Тарасівка.

У вказаних зверненнях позивач просила Києво-Святошинську районну Раду:

-скликати засідання робочої групи та ініціювати питання зміни її голови;

-звернутися до суду з позовом про повернення в державну власність шести приватних ділянок, які є тілом полігону. В позові просити зобов`язати компенсувати нанесену шкоду довкіллю та населенню регіону;

-провести геодезичну та топографічну зйомку тіла полігону твердих побутових відходів та оприлюднити відомості на робочій групі;

- звернутись до Міністерства екології та природних ресурсів України із заявою про проведення державної екологічної експертизи полігону твердих побутових відходів, а також впливу на навколишнє середовище всього сміттєзвалища, з урахуванням його всієї фактичної площі, у тому числі, приватних ділянок, які використовуються під сміттєзвалище;

- зобов`язати Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства надати для аналізу всі наявні документи, у тому числі санітарно-технічний паспорт полігону, які потрібні для роботи полігону згідно чинного законодавства України, а також виконати всі інші обов`язки, покладені на керівництво Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства робочою групою;

- зобов`язати Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства надати відомості щодо класу небезпечності відходів на полігоні та розташування спостережних свердловин;

- звернутись до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) для проведення негайної позапланової перевірки роботи полігону та впливу на навколишнє середовище;

-зобов`язати керівництво Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства виконати всі приписи контролюючих органів та надати відповідний звіт.

У зв`язку з неодержанням відповідей на звернення та вважаючи бездіяльність відповідачів щодо невиконання рішення № 144-11-VII від 07 липня 2016 року у повному обсязі протиправною, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України, кожен має право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393) якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №393, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Термін розгляду звернень громадян визначено статтею 20 Закону №393, за приписами якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до пункту 33 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242 датою документа є відповідно дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або видання.

Відповідно до пунктів 215-216, 220 цієї ж Інструкції вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службою. Опрацювання документів для відправлення поштовим зв`язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку. Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до пункту 11 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі - Правила № 270) поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

При цьому, відповідно до пункту 2 цих Правил, просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється оператором поштового зв`язку адресату на поштову адресу або видається в об`єкті поштового зв`язку без вручення розписки.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України (в редакції на час прийняття рішення судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України (в редакції на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Законом України «Про звернення громадян» не визначено засобів зв`язку, за допомогою яких здійснюється повідомлення заявника про результати розгляду звернення, а також виду поштового відправлення, яким скеровується відповідь заявнику.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підрозділ 7 розділу ІІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 визначає порядок опрацювання та надсилання вихідних документів, який передбачає наступне:

Вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службами.

Опрацювання документів для відправлення поштовим зв`язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.

Не допускається надсилання або передача документів без їх реєстрації у службі діловодства.

Під час приймання від виконавців вихідних документів працівники служби діловодства зобов`язані перевірити: правильність оформлення документа (склад і розміщення в ньому всіх реквізитів); наявність і правильність зазначення адреси; наявність на документі відмітки про додатки; наявність усіх необхідних підписів на документі та додатках до нього; наявність віз на копії вихідного документа, що залишається у справах установи; наявність і повноту додатків; відповідність кількості примірників кількості адресатів.

Документи, що надсилаються одночасно одному і тому самому адресатові, вкладаються в один конверт (упакування). На конверті зазначається адреса, за необхідності проставляються реєстраційні індекси всіх документів, які містяться у конверті.

Структурні підрозділи та окремі виконавці зобов`язані передавати вихідні документи та інші поштові відправлення до служби діловодства у години, встановлені для цього інструкцією з діловодства установи.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо підтвердження направлення 18 жовтня 2016 року відповіді на звернення позивача відповідно до запису про виконання документу в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції № 248/РГ-398,399/03-02 (а.с.155, т.1), колегія суддів вважає, що такий запис не може свідчити про виконання відповідачем зобов`язання про повідомлення громадянина стосовно результату перевірки звернення і суть прийнятого рішення, оскільки, як вірно вказано судом апеляційної інстанції, вказаний доказ не містить інформацію про правильність оформлення документа (склад і розміщення в ньому всіх реквізитів), наявність і правильність зазначення адреси ОСОБА_1 та чи отримано такий лист позивачем.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено факт відсутності інших належних доказів направлення позивачу відповіді на звернення.

У касаційних скаргах скаржники зазначили, що частина вимог пред`явлених до відповідача у зверненнях від 03 жовтня 2016 року № РГ-398, № РГ-399 стосуються іншого суб`єкта - Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, а тому в цій частині звернення надіслано листом №542/02-16 від 18 жовтня 2016 року за належністю генеральному директору вказаного господарства.

Проте, доказів повідомлення заявника про пересилання її звернень за належністю управлінню житлово-комунального господарства відповідачем із наданням доказів її обізнаності такого направлення, в термін не більше п`яти днів, всупереч частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» відповідачем не надано.

Тому, відповідачем порушено право позивача на отримання відповіді на звернення, оскільки відповідачем не доведено факт направлення письмової відповіді про результати розгляду заяв у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян», який зобов`язаний письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання в частині невиконання в повному обсязі рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року № 144-11-VII, колегія суддів виходить з наступного.

Рішенням передбачено неухильне дотримання технології присипки відходів ізолюючим матеріалом, здійснити огорожу території та відновити межі земельної ділянки полігону твердих побутових відходів, виступити замовником державної екологічної експертизи заходів щодо санації (рекультивації) території, яка зазнала негативного впливу внаслідок діяльності полігону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалось відповідачем, вказане рішення виконано в частині припинення діяльності полігону прийому твердих побутових відходів.

Невиконання вказаного рішення підтверджується листом Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 20 січня 2017 року № 06.1-10/Ве-267, в якому підтверджується факт виявлення порушень на сміттєзвалищі у с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області, а саме діяльність по захороненню відходів ТПВ не проводиться, крім того інші заходи передбачені рішенням також не проводяться. Виконується рішення Києво-Святошинської районної ради лише в частині припинення приймання твердих побутових відходів. (а.с. 44).

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень ґрунтуються на вірно встановлених обставинах справи, яким надана належна оцінка, оскільки відповідачем, в даному випадку належним чином не виконане покладене завдання з направлення позивачу відповіді на звернення та не реалізовано у повному обсязі рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року №144-11-VІІ.

Посилання скаржників на вжиття заходів в частині виконання рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року №144-11-VІІ не є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки бездіяльність суб`єкта владних повноважень з його невиконання встановлена судами, а часткове виконання спірного рішення лише в частині припинення діяльності полігону, не є його реалізацією у повному обсязі.

Посилання відповідача на відсутність протиправної бездіяльності з боку суб`єкта владних повноважень є необґрунтоване, оскільки констатація факту невжиття заходів спрямованих на виконання Закону України «Про звернення громадян» і невиконання у повному обсязі рішення Києво-Святошинської районної ради сьомого скликання від 07 липня 2016 року №144-11-VІІ, є достатнім і переконливим свідченням того, що Києво-Святошинська районна рада Київської області допустила протиправну бездіяльність.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Отже, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Києво-Святошинської районної ради Київської області, Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов