ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №820/3360/16

адміністративне провадження №К/9901/26921/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року у складі судді Полях Н.А.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у складі колегії суддів Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М., Шевцової І.Т.

у справі № 820/3360/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК"

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

17 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0000531401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 057 000,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0000531401.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Приватним підприємством «Ремонтний завод «Ремторгснаб», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Інтекс» на підставі відповідних первинних документів, якими підтверджено отримання, оприбуткування товару, а також його передача на комісію для подальшої реалізації.

У вересні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1., 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини 2 статті 3, частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (далі - Закон № 996-ХІУ), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704), просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

27 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали цього суду від 08 вересня 2016 року, справа №820/3360/16 витребувана з суду першої інстанції.

22 листопада 2016 року справа №820/3360/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справа №820/3360/16 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/26921/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом в період з 11 травня 2016 року по 17 травня 2016 року проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Ремонтний завод «Ремторгснаб», (код ЄДРПОУ 38811500) за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Інтекс» (код ЄДРПОУ 39528326, попередня назва ТОВ «Оптимаспецпром») за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року, за результатами якої складений акт № 1230/20-31-14-01-07/32796917 від 24 травня 2016 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 201.1 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати у сумі 1645600,00 грн., у тому числі по періодам: за травень 2015 року - 600600,00 грн., серпень 2015 року - 1045000,00 грн.

24 травня 2016 року на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 цього кодексу керівником контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0000531401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 057 000,00 грн, в тому числі 1645600,00 грн. за основним платежем та 411400,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Приватним підприємством «Ремонтний завод «Ремторгснаб», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Інтекс», не підтвердження здійснення операцій належними первинними документами бухгалтерського обліку.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством та Приватним підприємством «Ремонтний завод «Ремторгснаб» укладено договір № 2605-1 КП від 26 травня 2015 року, за яким позивач придбав датчики тиску п'єзоелектричні.

Також позивачем укладений договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Інтекс» (з жовтня 2015 року, до вказаного часу і на момент укладення Договору і виконання його умов - Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімаспецпром» договір № 2708-1КП від 27 серпня 2015 року, за яким позивач придбав датчики тиску п'єзоелектричні.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вищенаведених договорів позивачем надано специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, банківські виписки, сертифікат відповідності серії ВГ, реєстраційний номер UA1.177.0025575-15, «продукція - датчик тиску п'єзоелектичний, на підставі Протоколу випробувань № 0518.01/15х1 від 18.05.2015 р., виданого ВЛ ТОВ «УКРПРОМЛАБ».

Поставка товару здійснювалась продавцями та позивачем не понесено витрати у зв'язку з поставкою товару, обов'язок щодо складання товарно-транспортних накладних у позивача відсутній.

В подальшому придбаний позивачем товар переданий на комісію для подальшого продажу, що представником відповідача в судах попередніх інстанцій не заперечувалося.

Також суди попередніх інстанцій установили, що 27 травня 2015 року Товариство уклало з НПФ «Екостар МК ЛТД» договір комісії № 27/05-1К, за змістом якого останній як комісіонер зобов'язувався здійснити в інтересах позивача одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товарів за межами митної території України.

В підтвердження фактичного виконання умов такого договору комісії позивачем надано специфікації, акти приймання-передачі, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, картку рахунку 361, банківські виписки, додаткову угоду від 30 грудня 2015 року про пролонгацію договору комісії від 27 травня 2015 року, митну декларацію, звіт комісіонера № 1 від 19 червня 2015 року по договору комісії № 27/05-1К від 27 травня 2015 року.

Аналізуючи положення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, положення статті 1, пункту 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентами та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій також встановлено подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Реальність операцій з поставки товарів, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень і робочого персоналу як підстави неможливості реального здійснення контрагентами позивача спірних господарських операцій, з огляду на не доведення відповідачем відсутності можливості у контрагентів укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу товару, а також поставки товару, з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ТДК».

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняте спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі № 820/3360/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер