ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №812/447/16

адміністративне провадження №К/9901/27419/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у складі судді Смішливої Т.В.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у складі колегії суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., Ляшенка Д.В.

у справі № 812/447/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - підприємець, позивач у справі) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення податкового органу № 000009/12-19/НОМЕР_1 від 21 квітня 2016 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 17 000 грн, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 21 квітня 2016 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 1 грн.

19 липня 2016 року Луганський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року, у задоволені позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності податковим органом правомірності прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

У жовтні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судових рішень, неповне з'ясування судами обставин справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд.

31 жовтня 2016 року від податкового органу надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач викладає доводи, які повністю збігаються з висновками судів попередніх інстанцій, наголошує на правомірності своїх рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 29 квітня 2010 року за № 23900000000005378. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 036331, основним видом діяльності є: 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до наказу податкового органу № 93 від 4 квітня 2016 року «Про проведення фактичної перевірки» та направлень № 91 та № 92, 14 квітня 2016 року проведено фактичну перевірку позивача за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт № 41/40-02/НОМЕР_1, висновками якого встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями, - роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення торгівлі алкогольними напоями.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 21 квітня 2016 року № 000009/12-19/НОМЕР_1 у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, а також винесено податкове повідомлення-рішення від 21 квітня 2016 року №0000914002 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1,00 грн. за порушення норм пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

До початку судового розгляду у суді першої інстанції податкове повідомлення-рішення від 21 квітня 2016 року №0000914002 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1,00 грн. скасовано податковим органом з підстав відсутності у висновках акту перевірки факту порушення позивачем норм пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

За змістом пункту 80.1, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Вказані документи пред'являються платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, перед початком перевірки продавцю ОСОБА_2 надано для ознайомлення направлення на перевірку та вручено копію наказу Головного управління ДФС у Луганській області № 93 від 4 квітня 2016 «Про проведення фактичної перевірки», що підтверджено її власноручним підписом і не спростовується позивачем в касаційній скарзі.

Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій, що різновид договору, за яким продавець ОСОБА_2 працює у позивача, жодним чином не спростовує та не підтверджує факт продажу спірних напоїв, тобто не впливає на спірні правовідносини.

Суд критично ставиться до доводу касаційної скарги стосовно того, що жодного доказу (грошових коштів, пляшок з пива, чека тощо, навіть фотографій) на підтвердження обставин, викладених в акті фактичної перевірки не надано, оскільки в матеріалах справи наявні фото - картки стелажу торгового павільйону за адресою м. Рубіжне, вул. З. Космодем'янської, 10.

Крім того, акт перевірки містить зауваження позивача, в яких він не заперечував проти встановлення факту реалізації пива. Ці зауваження лише містять інформацію про те, що інспектори Соколов Р.В. та Поляков С.Г. самовільно ходили по території торгівельного павільйону та брали документи без дозволу.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність дозволу на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на час проведення фактичної перевірки, цей факт не ставиться під сумнів доводами касаційної скарги.

З огляду на вищевикладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що факт роздрібної торгівлі позивачем алкогольними напоями без наявності ліцензії підтверджено належними доказами, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення від 21 квітня 2016 року № 000009/12-19/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у справі № 812/447/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер