ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №810/239/18

адміністративне провадження №К/9901/63611/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос»

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2018 (суддя - Лисенко В.І.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 (судді -Земляна Г.В., Лічевецький І.О., Ісаєнко Ю.А.)

у справі № 810/239/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Броварська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2017.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що Броварська ОДПІ під час проведення камеральної перевірки дійшла помилкового висновку про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних, не врахувавши при цьому, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулась не з його вини, відтак у контролюючого органу не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо застосування до Товариства штрафу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018, у задоволенні позову Товариства відмолено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Броварська ОДПІ у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому просила залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство як платник податків перебуває на обліку у Броварській ОДПІ.

За наслідками проведеної відповідачем камеральної перевірки складено акт від 14.11.2017, в якому викладено висновок контролюючого органу про встановлення фактів порушення Товариством граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На цій підставі відповідачем 05.12.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000921203, яким до Товариства на підставі пункту 120-1.3 статті 120-1 ПК України застосовано штраф у загальній сумі 102 752,89 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Броварська ОДПІ мотивувала тим, що в ході проведення камеральної перевірки встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, а саме:

- податкова накладна від 02.10.2015 № 1 фактично зареєстрована 19.10.2015 о 10:30 год., кількість днів затримки - 2;

- податкова накладна від 31.01.2016 № 2 фактично зареєстрована 15.06.2016 о 03:46 год., кількість днів затримки - 21;

- податкова накладна від 29.01.2016 № 13 фактично зареєстрована 15.07.2016 о 10:38 год., кількість днів затримки - 153;

- податкова накладна від 29.02.2016 № 20 фактично зареєстрована 15.06.2016 о 03:48 год., кількість днів затримки - 92;

- податкова накладна від 29.02.2016 № 7 фактично зареєстрована 15.07.2016 о 11:30 год., кількість днів затримки - 122;

- податкова накладна від 29.02.2016 № 3 фактично зареєстрована 11.08.2016 о 01:36 год., кількість днів затримки - 149;

- податкова накладна від 31.03.2016 № 27 фактично зареєстрована 15.06.2016 о 03:32 год., кількість днів затримки - 61;

- податкова накладна від 18.03.2016 № 15 фактично зареєстрована 15.06.2016 о 03:31 год., кількість днів затримки - 74;

- податкова накладна від 03.03.2016 № 5 фактично зареєстрована 15.07.2016 о 11:42 год., кількість днів затримки - 119;

- податкова накладна від 31.03.2016 № 17 фактично зареєстрована 15.07.2016 о 11:47 год., кількість днів затримки - 91;

- податкова накладна від 13.04.2016 № 5 фактично зареєстрована 16.05.2016 о 01:43 год., кількість днів затримки - 18;

- податкова накладна від 30.04.2016 № 8 фактично зареєстрована 15.05.2016 о 01:49 год., кількість днів затримки - 5;

- податкова накладна від 30.04.2016 № 3 фактично зареєстрована 13.05.2016 о 06:02 год., кількість днів затримки - 21;

- податкова накладна від 30.04.2016 № 4 фактично зареєстрована 13.05.2016 о 06.:06 год., кількість днів затримки - 15;

- податкова накладна від 30.04.2016 № 2 фактично зареєстрована 10.05.2016 о 02:38 год., кількість днів затримки - 20.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в межах спірних правовідносин контролюючий орган діяв відповідно до приписів чинного законодавства, а підстав для звільнення Товариства від відповідальності за податкове порушення не передбачено.

Не заперечуючи щодо самого факту порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач посилається на те, що протягом жовтня 2015 року - червня 2016 року директора та засновника Товариства було протиправно усунуто від керівництва підприємством внаслідок незаконного внесення змін до установчих документів Товариства і лише у червні 2016 року відбулось остаточне поновлення їх прав щодо управління.

Відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено статтею 120-1 ПК України.

Чинне законодавство не містить норми про звільнення платників податків від відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків у Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з наявністю корпоративних конфліктів на підприємстві-платнику податків, тому колегія суддів вважає помилковим посилання позивача на те, що відповідно до положень статті 109 ПК України в діях Товариства відсутній склад податкового правопорушення, передбаченого статтею 120-1 цього Кодексу.

З огляду на викладене колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, що регулюють спірні правовідносини та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос» залишити без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова