ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

м. Київ

справа №804/2320/16

адміністративне провадження №К/9901/6769/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (суддя Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Олефіренко Н.А., судді: Шальєва В.А., Білак С.В.) у справі №804/2320/16 за позовом ОСОБА_1 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті звернення ОСОБА_1 про виділення йому земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) в КСП "Побєда" Покровського району Дніпропетровської області в розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів, зобов'язати Покровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області прийняти рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації на земельну частку/пай площею 2,93 умовних кадастрових гектарів, розміщеної на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області та виділення цієї земельної ділянки у натурі (на місцевості) у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, на яку позивач має право згідно рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) в КСП "Побєда" Покровського району Дніпропетровської області у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року за позивачем визнано право на земельну частку (пай) в КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів, однак в порушення вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» відповідачем не винесено відповідного рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року у цивільній справі №2-31/06р за позивачем визнано право на земельну частку (пай) в КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів, вартістю 31 тисяча 892 гривні 17 копійок.

18 листопада 2015 року позивач звернувся до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою про виділення в натурі земельної ділянки у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів. У заяві посилався на положення Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року №899-ІV.

Листом від 03 грудня 2015 року вих. №57-2880/0/356-15 у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.

Розпорядженням Покровської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2016 року №273/0/357-16:

відмовлено ОСОБА_1 у виділенні земельної частки (паю) у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів по колишньому КСП "Победа" Покровського району Дніпропетровської області у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок, придатних для паювання, із земель, які належали КСП "Победа" Покровського району Дніпропетровської області на праві колективної власності;

рекомендовано відділу Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області здійснювати постійний моніторинг з метою виявлення вільних земельних ділянок, придатних для паювання, які належали КСП "Победа" Покровського району Дніпропетровської області на праві колективної власності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що оскільки земельні ділянки відносяться до земель колективної власності колишнього КСП "Побєда", які були розпайовані та надані у власність членам КСП та пенсіонерам з їх числа у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у відповідача відсутні права на розпорядження ними та приймати будь-які рішення щодо вказаних земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції також додатково зазначив, що припинення КСП «Побєда» своєї діяльності не свідчить про автоматичний перехід земельної ділянки до земель державної власності з правом розпорядження нею органом місцевого самоврядування. Будь-які докази прийняття рішення про вилучення або викуп земельної ділянки відповідної площі із колективної власності КСП «Побєда» відсутні.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано право позивача на відповідну земельну ділянку у складі КСП «Побєда», але відповідачем ігнорувалися положення Земельного кодексу України, зокрема пунктів 16,17 Перехідних положень, відповідно до яких громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Скаржник вважає, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність, оскільки жодного рішення про виділення земельної ділянки або про відмову у такому виділенні Покровською РДА не приймалось, а надана відповідь не може вважатись рішенням з огляду на приписи щодо форми діяльності районних державних адміністрацій, закріплені в Законі України «Про місцеві державні адміністрації».

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Зауважено, що відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та передачу їх у власність лише із земель колективної власності колективних сільськогосподарських підприємств, оскільки землями сільськогосподарського призначення державної форми власності райдержадміністрації не розпоряджаються (частина 4 статті 122 ЗК України). Листом від 28 вересня 2016 року №14-418-99-5507/2-16 Відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області повідомив, що на території Покровського району вільних земельних ділянок, придатних для паювання, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам та колгоспам на праві колективної власності, немає. З огляду на вказані обставини, Покровською РДА правомірно прийнято розпорядження від 20 жовтня 2016 року №273/0/357-16 про відмову позивачу у виділенні земельної частки (паю) у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів по колишньому КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок.

Інші учасники судового процесу правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 (далі - Указ №720/95) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 4 Указу №720/95 встановлено, що розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-ІV від 05 червня 2003 року (тут і далі по тексту - Закон № 899-ІV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.

Статтею 2 Закону № 899-ІV передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай) виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Частиною першою та другою статті 3 Закону № 899-ІV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5 Закону № 899-ІV передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право

власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

В частині 1 статті 9 Закону № 899-ІV вказано, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Вказана норма також кореспондується з пунктом 2 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122 (далі - Порядок №122), відповідно до змісту якої, організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

Згідно з пунктом 12 Порядку №122, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Отже, процес паювання земель є стадійним і до основних його стадій слід віднести встановлення права на земельну частку (пай) та виділення земельного паю в натурі на підставі відповідного документу.

Так, відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що районна державна адміністрація не може розпоряджатися землями колективного сільськогосподарського підприємства.

Разом з тим, відповідно до Закону №899-ІV та Порядку №122 саме до повноважень районних державних адміністрацій віднесено прийняття рішення щодо виділення земельних ділянок в натурі власникам земельних часток (паїв) на підставі відповідних документів, що посвідчують таке право, із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, якщо ці земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів.

Отже, висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, стосовно відсутності повноважень у відповідача щодо розпорядження земельними ділянками , які відносяться до земель колективної власності колишнього КСП «Побєда», які були розпайовані та надані у власність членам КСП, є помилковими.

Висновки суду апеляційної інстанції відносно того, що розпорядження землями колективної власності, які не були повернуті до земель державної чи комунальної власності, не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, з посиланням на лист - роз'яснення Держземагентства України від 13 жовтня 2014 року №22- 28-0.13-12187/2-14, який міститься в матеріалах справи, також є помилковими та такими, що суперечать положенням Закону №899-ІV, якими чітко визначено такі повноваження для районних державних адміністрацій відносно земель, що знаходяться поза межами населених пунктів. Вказаний лист Держземагентва України не відноситься до нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини. При цьому, матеріали справи №804/2320/16 зазначеного листа не містять. Більш того, апеляційний суд констатував припинення КСП «Побєда», проте така обставина не перевірялась судом.

Колегія суддів касаційного суду зауважує, що відмова відповідача, викладена у листі №572880/0/356-15 від 03 грудня 2015 року, мотивована не відсутністю у Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області повноважень на розпорядження землями комунальної власності, а відсутністю станом на час надання відповіді земель на території Покровської селищної ради по колишньому КСП «Побєда» (а.с.9).

При цьому предметом позову, пред'явленого позивачем у квітні 2016 року, є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача по не розгляду по суті його звернення та зобов'язання вчинити певні дії.

Разом з тим, суди, в порушення норм процесуального права, вдалися до надання правової оцінки розпорядженню Покровської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2016 року №273/0/357-16 про відмову ОСОБА_1 у виділенні земельної частки (паю) у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок, яке не було предметом позову та винесено відповідачем в процесі судового розгляду справи.

Натомість, вирішенню підлягають саме заявлені позивачем позовні вимоги та правомірність дій відповідача на момент подання позову, якщо позивач не скористається правом їх зміни.

Слід зауважити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами цивільного кодексу, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі вона відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, лише у випадку відсутності необхідної землі колективної власності, така земля виділяється із земель державної або комунальної власності, органами, визначеними статтею 122 ЗК України.

Разом з тим, для вирішення питання стосовно того, чи порушила Покровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області права позивача, слід перевірити, чи всі землі КСП «Побєда», які при паюванні земель були передані у колективну власність, у відповідності до положень чинного законодавства були виділені в натурі особам, які мали право на земельну частку (пай), а тому вільних земель немає.

Суд касаційної інстанції зауважує, що судами не досліджувалось питання проведення розподілу земельних ділянок у межах КСП «Побєда», наявності позивача у списку осіб, які взяли участь у їх розподілі, чи є наявними нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї), які, можливо, передані в оренду відповідно до положень пункту 12 Порядку №122.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі №804/2320/16 було зобов'язано Покровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області та Відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровській області надати документи щодо статусу земельних ділянок, або інші документи з цього питання (а.с.163). Разом з тим, не отримавши жодної відповіді, судом апеляційної інстанції було вирішено справу по суті спору.

Частиною четвертою статті 11 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову здійснені без встановлення фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак є передчасними.

Відповідно до частини другої статті 253 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Під час нового розгляду суду слід в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог дослідити питання компетенції відповідача в межах спірних правовідносин, проведення розподілу земельних ділянок у межах КСП «Побєда», наявності позивача у списку осіб, які взяли участь у їх розподілі, чи є наявними нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї), оцінити правомірність поведінки відповідача та з урахуванням встановлених обставин ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №804/2320/16 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду