ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа № 489/6513/16-а

провадження № К/9901/38416/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва у складі судді Губницького Д.Г. від 20 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Турецької І.О., Косцової І.П., Стас Л.В. від 15 червня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зупинення виплати ОСОБА_2 пенсії;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, ОСОБА_2 поновлено строк звернення до суду та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач працює в державному органі (центральному органі виконавчої служби), відтак за Законом України «Про державну службу» є державним службовцем.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яким статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 січня 2016 року пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку)».

Тобто підставою для припинення виплати пенсії є сам факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», при цьому не має значення, чи набула особа таке право чи ні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінський районний суд м. Миколаєва від 20 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що після звільнення з військової служби позивач повернувся на посаду державного службовця - завідувача сектору провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Миколаївської митниці ДФС.

З 11 березня 2015 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

ОСОБА_2 отримав повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14 січня 2016 року про те, що з 11 березня 2015 року ОСОБА_2 призначена пенсія за вислугу років, виплату, якої призупинено з 1 квітня 2015 року, у зв'язку з його роботою на посаді державного службовця.

6. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо призначення всіх пенсій у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийняти, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

В теперішній час, особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року, посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенси відсутні.

8. Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінський районний суд м. Миколаєва від 20 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення. а оскаржувані рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яким внесено зміни до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та визначено, що «тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».

11. Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до зазначених вище законів.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дативтратили чинність норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу».

13. Таким чином, з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про державну службу», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

14. Отже, з 1 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

15. Таким чином, на думку колегії суддів, виплата раніше призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років особі, яка працює на посаді віднесеній до державної службі, підлягає поновленню з 1 червня по 31 грудня 2015 року.

16. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 646/6378/16-а.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. У відповідності до вимог частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

18. Колегія суддів приходить до висновку про те, у зв'язку із порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

19. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

20. Під час розгляду справи позивачкою сплачено судовий збір: 551,20 грн за подання позовної заяви (квитанції від 29 грудня 2015 року № 0.0.679118773.1), 606,32 грн за подання апеляційної скарги (квитанція від 22 березня 2017 року № 0.0.732122969.1) та 640,00 грн за подання касаційної скарги (квитанція від 6 липня 2017 року № 0.0.800733991.1).

21. Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Керуючись статтями 139, 243, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зупинення виплати ОСОБА_2 пенсії.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Присудити на користь ОСОБА_2 1797,52 (одна тисяча сімсот дев'яносто сім) грн 52 коп судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

судді Я. О. Берназюк

М. І. Гриців