ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №335/13534/16-а(2-а/335/500/2016)

адміністративне провадження №К/9901/65410/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької міської ради (далі - Міськрада) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (судді Чумак С.Ю., Панченко О.М., Чабаненко С.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міськради про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

У червні 2018 року Міськрада звернулася безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 квітня 2018 року у цій справі.

Цю апеляційну скаргу Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 червня 2018 року повернув апелянту без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки апеляційна скарга подана з порушенням порядку її подання.

04 липня 2018 року Міськрада вдруге подала до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 квітня 2018 року у цій же справі.

В апеляційній скарзі заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що Міськрада помилково направила апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції без урахування вимог підпункту 15.5 пункту 5 Перехідних положень КАС. Просила зважити також на те, що первісна скарга подана хоча і з порушенням порядку, проте з дотриманням вимог і строку її подання.

Ухвалою від 13 липня 2018 року апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху через те, що підстави, вказані у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнав неповажними.

Апелянт надіслав до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначив, що відповідач звертався з апеляційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 квітня 2018 року, проте суд апеляційної інстанції цю скаргу повернув апелянту без розгляду у зв'язку з порушенням порядку її подання. Положення підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС апелянту не були відомі, і, оскільки первісно апеляційна скарга подана у встановлений законом процесуальний строк, то він, відповідно, і не пропущений. Послався апелянт й на практику Верховного Суду з цього питання.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 вересня 2018 року визнав підстави, вказані Міськрадою у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міськради на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 квітня 2018 року.

Міськрада не погодилася із цим рішенням суду апеляційної інстанції і звернулася із касаційною скаргою про його скасування та передачу справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Прохання аргументує доводами аналогічними тим, шо викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. Додатково послалася на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17, згідно з якою застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу. Отже, як зазначено у постанові цього Суду, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанції, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження в конкретній справі залежить від вказаних у клопотанні причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження, на які скаржник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав скаржник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.

Відповідно до статті 295 КАС апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Отже, строк на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 квітня 2018 року, беручи до уваги правила обчислення процесуального строку, сплив 29 травня 2018 року. Скарга вперше, як зазначає сам відповідач, була подана 15 червня 2018 року.

Водночас стаття 295 КАС передбачає, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Як видно з матеріалів справи, повне рішення суду Міськрада отримала 25 травня 2018 року.

Зі сказаного видно, що коли подавалась апеляційна скарга вперше безпосередньо до суду апеляційної інстанції (15 червня 2018 року), відповідач мав право на поновлення пропущеного строку.

Із правової позиції Верховного Суду, сформульованої, зокрема, у постанові від 19 липня 2018 року (справа № 640/20036/17) щодо прийнятності апеляційної скарги, яка подається безпосередньо до апеляційного суду під час дії положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС, випливає, що повернення апеляційної скарги без розгляду з тієї причини, що вона подана безпосередньо до апеляційного суду, а не через суд першої інстанції, є виявом надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою, що потягло порушення права скаржника на судовий захист, невиправданим обмеженням права особи, яка подає скаргу, очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 297 КАС, підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.

Факт подання апеляційної скарги першого разу з дотриманням вимог процесуального закону про строки її подання, судове рішення про повернення цієї скарги без розгляду, яке в значенні правозастосовного висновку Верховного Суду не повинно призводити до таких дій чи рішень через надмірно формальне і непропорційне використання положень підпункту підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС, повторне подання апеляційної скарги (04 липня 2018 року) невдовзі після повернення її без розгляду першого разу (20 червня 2018 року) у своїй сукупності дають підстави вважати, що заявлені апелянтом причини пропуску строку на подання апеляційної скарги не можна визнати неповажними. Отже, вони є поважними.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 2 частини першої статті 349, статтями 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Запорізької міської ради задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко