Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2018 року у справі №820/2346/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа №820/2346/17

адміністративне провадження №К/9901/3691/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД ЕКСПОРТ» на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Спірідонова М.О. від 16 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Зеленського В.В., суддів Чалого І.С., П'янової Я.В. від 27 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД ЕКСПОРТ» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД ЕКСПОРТ» (далі - позивач/Товариство) звернулося до суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 листопада 2016 року №0000681400.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства щодо фактичного нездійснення господарських операцій із контрагентом та відсутності підстав для формування відповідних податкових вигод не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими доказами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що реальність операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджується належними та допустимими доказами, які, виходячи з умов договору та звичайної ділової практики, супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, в ході розгляду справи не встановлено наявності у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, а тому у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту, у зв'язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «АТП 1981» (податковий номер 38442327) за період з 01 січня 2014 року по 13 липня 2016 року, за результатами якої складено акт від 08 листопада 2016 року №1/28-09-14-07/37576404, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного: звітного (податкового) періоду, по декларації з ПДВ за лютий 2016 року у розмірі 98531,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 листопада 2016 року №0000681400, , яким зменшено суму від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду в розмірі 98531,00 грн.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

За встановлених судами обставин, позивач у спірному періоді мав господарські відносини із ТОВ «АТП 1981» на підставі договору поставки №ЕПК-10/1602-25 від 25 лютого 2016 року, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «АТП 1981») зобов'язується передати у встановлений договором термін у власність покупця товар (сільськогосподарську продукцію). Поставка товару здійснюється однією та кількома партіями. Кількість товару в кожній партії зазначається у видаткових накладних або специфікаціях до даного договору. Поставка товару згідно умов договору здійснюється в термін до 01 липня 2016 року на умовах DАР - поставка в пункт: ТОВ «ТІС-Зерно», Одеська область, с. Візирка, вул. Чапаєва, буд.60.

Також, відповідно до умов вищевказаного договору на кожну партію товару постачальник надає: рахунок - фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; сертифікат якості на товар; в разі, якщо постачальник є виробником - довідку з торгівельно-промислової палати та копію свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ; в разі, якщо постачальник не є виробником - копії накладних, що засвідчують факт придбання продукції у виробника.

На підставі вказаного договору ТОВ «АТП 1981» було виписано податкову накладну від 25 лютого 2016 року №38 на постачання кукурудзи в загальній кількості 129,08 т. на загальну суму 591186,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 98531,07 грн., а також видаткову накладну №20 від 25 лютого 2016 року із такими же числовими показниками.

Як стверджував позивач під час розгляду справи, транспортування товару було здійснено ТОВ «АТП 1981» відповідно до товарно-транспортних накладних: серія 12ААД №875202 від 24 лютого 2016 року, серія 12ААД №875207 від 24 лютого 2016 року та серія 12ААД № 875206 від 24 лютого 2016 року, за маршрутом Київська обл., с. Телошівка - ТОВ «ТІС-Зерно», порт Южний на машинах DAF (реєстраційні номери НОМЕР_2, НОМЕР_4) та RENAULT (реєстраційний номер НОМЕР_1).

Суд касаційної інстанції зазначає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у позивача сертифікатів якості на товар; рахунків-фактур; довідок з торгівельно-промислової палати; накладних, що засвідчують факт придбання продукції у виробника, хоча складення таких документів передбачалось умовами договору, укладеного із ТОВ «АТП 1981». Не було надано й документів, які б засвідчували походження кукурудзи 3 класу 2015 року, а також дозволяли ідентифікувати виробника товару.

Як під час перевірок, так і під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, не встановлено наявності у контрагента власних виробничих, складських, офісних приміщень, автомобільного транспорту, земельних ділянок сільськогосподарського призначення тощо, наявність чого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а також і умовами договору. Таких доказів до матеріалів справи додано не було.

Враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, правильним є висновки судів попередніх інстанцій, що під час судового розгляду справи позивачем не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.

Окрім того, касаційний суд приймає до уваги й встановлені обставини, що від ТОВ «ТІС-Зерно» Інспекцією отримано відповідь від 17 жовтня 2016 року №1710/05, якою повідомлено, що «ТОВ «АГРОТРЕЙД ЕКСПОРТ» та ТОВ «АТП-1981» не були контрагентами ТОВ «ТІС - ЗЕРНО» у лютому 2016 року і не є ні замовниками, ні платниками за послуги зі зберігання та/або перевалки товару, а також не укладалися договори із ними, в тому числі купівлі-продажу.

Встановлено, що згідно наданих пояснень ОСОБА_2, яка є власником автомобіля RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1, остання повідомила, що за період з 24 по 25 лютого 2016 року нею вищезгаданий автомобіль було надано в тимчасове безкоштовне користування своєму знайомому, з яким вона в дружніх відносинах, прізвище ім'я по-батькові його вона не вказала; ТОВ «АГРОТРЕЙД ЕКСПОРТ» та ТОВ «АТП 1981» їй не відомі; не мала відносин з вказаними підприємствами, а також не укладала та не підписувала з ними договорів; автомобіль RENAULT державний номерний знак НОМЕР_1 мав перевозити вантаж з міста Києва до міста Одеса, де і в яких цілях використовувався її автомобіль їй не відомо. Товарно-транспортні накладні не надавалися, ОСОБА_2 про пересування вищезгаданого автомобіля нічого не відомо; чи мають можливість зазначені транспортні засоби перевозити сипучу сільськогосподарську продукцію масою (нетто) 37-46 тонн, останньою не повідомлено; вказала, що вона не знайома з водіями, які керували автомобілем. Також, згідно наданих пояснень ОСОБА_3, яка є власником автомобіля DAF, державний номерний знак НОМЕР_4, остання повідомила, що суб'єкти господарської діяльності ТОВ «АГРОТРЕЙД ЕКСПОРТ», ТОВ «АТП 1981» та ТОВ «ТІС -ЗЕРНО» їй не відомі, не мала з ними ніяких взаємовідносин, також не має ніяких договорів, послуг, розрахунків з цими компаніями. Крім того, вказала, що не мала взаємовідносини з вищезазначеними суб'єктами господарської діяльності; їй не відомо про перевезення товару, а також не відомі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ніяких стосунків з ними не має; транспортний засіб DAF, номер транспортного засобу НОМЕР_4, було надано в безкоштовне користування ОСОБА_6.

Також, в ході здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню №32016000000000015, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 КК України, встановлено, що в 2015 році група осіб (мешканців Київської області) зареєстрували на підставних осіб та організували діяльність підприємств ТОВ «АТП-1981» (код 38442327), ТОВ «Кагарлик агро артіль» (код 38923649), ТОВ «Слобода М» (код 37483315), ТОВ «ТКМ І ДМ» (код 39796321), ТОВ «Відродження ЗГП» (код 40262595) та інших суб'єктів господарювання, використовуючи реквізити та банківські рахунки яких без реального здійснення господарської діяльності, переводили у готівку кошти ряду підприємств реального сектору економіки та безпідставно формували таким підприємствам податковий кредит з ПДВ на суму понад 10 млн. грн., тобто зазначена група осіб сприяла службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Оцінивши в сукупності наявні докази у справі, з огляду на відсутність підстав для сумніву в достовірності останніх, врахувавши недоведеність наявності у ТОВ «АТП-1981» матеріально-технічної можливості здійснювати господарську діяльність, а також ненадання документів, які б підтверджували походження товару та дозволяли ідентифікувати його виробника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що, в даному випадку, надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання.

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

В межах спірних правовідносин судами повно та всебічно досліджені первинні документи Товариства, покладені в основу формування податкового обліку, здійснено їх аналіз, чим дотримано принцип належності та допустимості доказів.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують наведених висновків і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення та задоволення позовних вимог, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД ЕКСПОРТ» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко