Історія справи
Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №645/4295/17
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2018 року
Київ
справа № 645/4295/17
провадження № К/9901/23528/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Індустріального об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова, третя особа - начальник Індустріального об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова Баєва Г.О., про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі судді Горпинич О.В. від 2 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бершова Г.Є., Катунова В.В., Ральченка І.М. від 19 січня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Індустріального об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова, третя особа - начальник Індустріального об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова Баєва Г.О., про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати неправомірним рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 9 червня 2017 року № 97 про відмову у проведенні перерахунку пенсії по вислузі років в розмірі 90 відсотків від місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Харківської області від 22 травня 2017 року № 18-269;
- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова провести з 1 червня 2017 року перерахунок раніше призначеної позивачу по вислузі років пенсії на підставі довідки прокуратури Харківської області від 22 травня 2017 року № 18-269 у відповідності до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року, без обмеження її максимального розміру, виходячи із 90 відсотків від суми його заробітної плати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 2 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії, право на перерахунок призначених пенсій працівникам прокуратури у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати не передбачено на законодавчому рівні, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу з зазначених підстав, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 2 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2018 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 27 вересня 2011 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
02 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії за вислугою років в розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 та надав довідку прокуратури Харківської області від 22 травня 2017 року.
Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова листом від 9 червня 2017 року № 97 повідомило позивача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв'язку із цим, з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
6. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно з приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Для законного вирішення питання з перерахунку пенсії за заявою від 2 грудня 2016 року відповідач зобов'язаний був керуватися частинами 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції чинній на час призначення пенсії позивачу. Звуження змісту та обсягу прав на пенсійне забезпечення шляхом прийняття нових законів або шляхом внесення змін до чинних законів, відповідно до вимог статті 22 Конституції України, не допускається.
8. Індустріальним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 2 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2018 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
9. На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII.
10. Частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, у редакції на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
11. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності 1 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
12. Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.
13. З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
14. Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
15. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17 З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
18. Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".
19. У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
20. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").
21. Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
22. У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
23. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року (справа К/9901/5338/18) висловив свою позицію стосовно перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII. Суд вказав на відсутність правових підстав перерахунку пенсії працівникам прокуратури відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
24. На час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (26 жовтня 2016 року) положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
25. Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить.
26. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати позивачу перерахунок пенсії на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
27. Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
28. Норма Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, якою внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України» не підлягає застосуванню у зв'язку із тим, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
29. Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що з 1 грудня 2015 року - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
30. Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому Харківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
32. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 2 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2018 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
Судді: Я. О. Берназюк
М. І. Гриців