ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 825/735/17

адміністративне провадження № К/9901/34501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 (суддя Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 головуючий суддя Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі № 825/735/17 за позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмов,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Семенівська мануфактура» звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 16.03.2017 №/2017/000049/2, від 17.03.2017 №/2017/000051/2 та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102150/2017/00012, №UA102150/2017/00014 Чернігівської митниці ДФС.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПП «Семенівська мануфактура» вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: від 16.03.2017 №UA102000/2017/000049/2 та від 17.03.2017 №UA102000/2017/000051/2; визнано протиправними та скасовано картки відмови Чернігівської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102150/2017/00012 та №UA102150/2017/00014.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (шостим) методом.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із тим, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості .

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 01.09.2016 позивачем укладено контракт №-09/2016 із CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD, відповідно до умов якого CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов`язання поставити ПП «Семенівська мануфактура» товари в асортименті, а ПП «Семенівська мануфактура» зобов`язалося оплатити товар згідно з умовами даного контракту. Відповідно до умов контракту - поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з «ІНКОТЕРМС-2010», а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Приватне підприємство «Національні традиції», відповідно до умов Договору від 20.10.2014 № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов`язання надати ПП «Семенівська мануфактура» послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, та звернулося до Чернігівської митниці ДФС з митними деклараціями №/2017/200956 та №/2017/200987 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно контракту від 01.09.2016 №-09/2016.

До митного оформлення разом із митною декларацією позивач подав наступні документи: контракт від 01.09.2016 №-09/2016 з додатками; інвойси від 12.01.2017 № BTCN 2017015 та від 27.01.2017 № BTCN 2017030; пакувальні листи до інвойсів від 12.01.2017 та від 27.01.2017; видаткові накладні від 11.01.2017 № 0000002017015 та від 26.01.2017 № 0000002017030; відвантажувальні специфікації від 13.01.2017 №/130015-1 та від 01.02.2017 №/130030-1.

Крім того, позивачем було подано за власним бажанням також додаткові документи, такі як: міжнародні товарно-транспортні накладні від 10.03.2017 та від 15.03.2017 №0842, коносаменти від 31.01.2017 №MSCUQ9162861 та від 16.02.2017 №6150605780, калькуляції від 10.02.2017 №/01 та від 15.02.2017 №/01, звіти про оцінку майна від 10.03.2017 №05-07/03 та від 17.03.2017 №05-07/03, листи постачальника та позивача, прайс-листи виробника товару від 19.01.2017 № 100130, від 05.01.2017 № 130015, договір про надання послуг митного брокера від 20.10.2014 № 20/10-14/02, договір (контракт) про перевезення від 01.03.2016 № 1032016-A та від 10.03.2016 №10/03/ТК; акти про зважування вантажу; фізичний огляд; копії митних декларацій країни відправлення; тощо.

З декларантом було проведено консультацію з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації наявної у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах.

Після розгляду документів, поданих до митного оформлення, відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 16.03.2017 № UA102000/2017/000049/2, від 17.03.2017 №/2017/000051/2.

Відповідач у своїх рішеннях зазначає причини здійснення коригування, а саме:

- надані калькуляції собівартості товару, а саме від 10.02.2017 №/01 дійсна на період з 01.11.2016 по 30.12.2016, в той час як відвантаження товару здійснювалось 31.01.2017 згідно інвойсу від 27.01.2017 №; від 15.02.2017 №/01 дійсна на період з 01.10.2016 по 12.12.2016, в той час як відвантаження товару здійснювалось 16.02.2017 згідно інвойсу від 12.01.2017 №. Факт поставки не в період дії калькуляції (виробництва) свідчить, що вона не містить даних щодо складських затрат.

- звіти про оцінку майна від 10.03.2017 №05-07/03/38 та від 17.03.2017 №05-07/03/40 подані не в повному обсязі, що не дає можливість перевірити ціноутворення та є порушенням Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 та не відповідає вимогам Закону України від 12.07.2001 №2658 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

- згідно ст.3 контракту від 01.09.2016 №BSN1-09/2016 та інвойсів від 27.01.2017 року та від 12.01.2017 року умовами поставки згідно ІНКОТЕРМС - 2010 є CFR - м.ODESSA / м.ILYICHEVSK. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України серед документів, що підтверджують митну вартість товарів є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. На момент митного оформлення не виконані вимоги ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

- згідно п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю товарів виключно за наявності обгрнутованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ст.53 Митного кодексу України;

- в ході консультації встановлено, що у уповноваженої на декларування особи інформація на ідентичні та аналогічні (подібні) товари відсутня; у митного органу наявна цінова інформація на подібні товари: митна декларації (від 20.02.2017 №110070001/2017/301871). Оцінку товару здійснено із застосуванням резервного методу тов.№1 3,50 USD/кг.

Одночасно зазначено про причини неможливості застосування попередніх методів.

Митним постом «Чернігів-вантажний» Чернігівської митниці ДФС було складено картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102150/2017/00012, №UA102150/2017/00014, якими було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів .

Позивач скористався правом, наданим йому чинним законодавством України та відповідно до митних декларацій від 16.03.2017 №/2017/200965 та від 17.03.2017 №/2017/200991, в яких вказано, що ПП «Семенівська мануфактура» забезпечує сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, вивільнило товар, поставлений за умовами Контракту від 01.09.2016 №BSN1-09/2016, у вільний обіг.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду з адміністративним позовом.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару (в тому числі додатково), прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

У справі, що розглядається судами встановлено, що партії товару, які було поставлено на виконання умов контракту №BSN1-09/2016 від 01.09.2016 та за митним оформленням (випуском) якої звернувся позивач поставлялися за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010».

Відповідно до змісту «Інкотермс 2010» Правил ІСС для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, CFR (cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому продавець зобов`язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.

Враховуючи вказані положення, у розумінні «Інкотермс 2010» термін «Фрахт» включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця. Базис поставки не зобов`язує жодну із сторін здійснювати страхування товару, що поставляється від ризику випадкового знищення чи загибелі.

Враховуючи що умови поставки за базисом CFR не передбачають обов`язку страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, постачальником не здійснювалось морське страхування від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленнями постачальника від 14.02.2017 №/14 та від 16.02.2017 №/16/2, якими позивача було повідомлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за інвойсами страхування вантажу не здійснювалось. Позивач також не здійснював страхування товарів, що підтверджується листами від 16.02.2017 №11.001/16.02 та від 15.02.2017 №11.001/15.02.

Щодо посилань відповідача на те, що звіти про оцінку майна подані не в повному обсязі та не містять інформації про ціноутворення, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки по - перше висновки експерта не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, а по - друге, висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, в зв`язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб`єктом господарювання на власний розсуд.

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача, як на підставу коригування митної вартості імпортованого товару, на те, що надані позивачем калькуляції собівартості на товар від 10.02.2017 №/01, яка дійсна на період з 01.11.2016 по 30.12.2016, в той час як відвантаження товару здійснювалось 31.01.2017 згідно інвойсу від 27.01.2017; та від 15.02.2017 №/01, яка дійсна на період з 01.10.2016 по 12.12.2016, в той час як відвантаження товару здійснювалось 16.02.2017 згідно інвойсу від 12.01.2017 оскільки, як правильно вказали суди попередніх інстанцій калькуляції не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже такими підтверджуючими документами є інвойс та коносамент, які позивачем були надані контролюючому органу під час митного оформлення товару. Крім того, калькуляція не є обов`язковим документом для визначення митної вартості товарів, а є допоміжним документом, який надається декларантом на власний розсуд. Також необхідно зазначити, що калькуляція лише розшифровує вартість товару (понесені витрати на виготовлення, зберігання, адміністративні витрати, тощо), і відповідно вона може бути складена раніше, ніж фактична поставка товару. Калькуляція не містить періоду дії, в ній лише зазначається, що вказана ціна дійсна щодо товарів, які було виготовлено у вказаний в ній період.

Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Суд, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 у справі № 825/735/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник