Поштові арешти: чи варто боятися втручання в особисту кореспонденцію?

Здається, що ми входимо в етап, коли право на особисте та приватне спілкування стає чи не одним із найбільш вразливих в нашій правовій системі. Чи варто нам турбуватися про захист нашої поштової кореспонденції, коли держава не просто може арештувати листи, а й проводити їх огляд та виїмку під час досудового розслідування? Ось таке запитання виникає, коли ми звертаємо увагу на новий законопроєкт №12294 "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України", який наразі обговорюється в Парламенті.

Але чи дійсно така зміна є корисною для суспільства, чи може вона стати інструментом для порушення прав людини та принципів недоторканності приватного життя? Звідси й виникає необхідність розглянути, як ці зміни можуть вплинути на нас, громадян, і чи слід побоюватися цього кроку з боку держави.

Нові правила для поштових відправлень

Зміни, які пропонуються в законопроєкті, стосуються накладення арешту на поштові відправлення в рамках досудового розслідування. Відтепер з'явиться можливість накладати арешт не тільки на матеріальні цінності, а й на поштові відправлення, котрі містять документи чи речі, які можуть бути важливими для слідства. Ось тут і стає зрозуміло, що під поняття "поштові відправлення" потрапляє далеко не тільки лист, адресна картка чи звичайний пакет. Це можуть бути і інші форми пересилання інформації, включаючи навіть спеціальні відправлення для осіб з порушенням зору чи посилки через міжнародну службу EMS.

Деякі з цих змін виглядають логічними і навіть необхідними для забезпечення належного слідства. Наприклад, якщо є обґрунтовані підозри, що в кореспонденції можуть міститися важливі дані для розслідування, цілком зрозуміло, що потрібно мати можливість їх перевірити. Однак виникає питання: чи не стане це інструментом для несанкціонованого втручання в приватне життя?

Замість захисту — ризики для приватності

Зрозуміло, що завжди існує певний баланс між державними інтересами і правами індивіда. У демократичному суспільстві кожен громадянин має право на приватність і захист від свавільного втручання з боку держави. Саме через це ми повинні бути особливо обережними, коли намагаємося "піддати" ці права новим змінам в законодавстві. Врешті-решт, без належного контролю з боку незалежних органів, новий механізм може стати відкритим шляхом для зловживань.

Якщо дозволити необмежену перевірку кореспонденції, без нагляду з боку судових органів або недоторканності конфіденційної інформації, це може створити ризик для адвокатів, журналістів, правозахисників і навіть простих громадян. Важко не згадати той час, коли уряди окремих країн, бажаючи прослуховувати громадян або отримати доступ до їхніх особистих даних, не гребували подібними практиками — відмови від прозорості процесу досудового розслідування, і навіть маніпулювання інформацією, яка могла б викривати або приховувати деякі процеси.

Погляд на міжнародну практику

Міжнародний досвід показує, що різні країни підходять до подібних змін у законодавстві з великою обережністю. Наприклад, в країнах Європейського Союзу поштові послуги охоплюються строгими законами про конфіденційність і захист даних. Інтервенція в приватні повідомлення можливе лише за наявності серйозних причин і, головне, під контролем суду.

У Сполучених Штатах Америки таке втручання в приватну кореспонденцію, як правило, пов'язується з масштабними розслідуваннями тероризму або організованої злочинності, і навіть там лише у виняткових випадках. Причому зазвичай це не стільки втручання у саму інформацію, скільки спостереження за метаданими — коли зберігається анонімність конкретної інформації, але можливість побачити загальний обсяг даних і виявити потенційні ризики.

Вплив на бізнес та адвокатську діяльність

Що це означає для тих, хто працює в юридичній сфері або веде бізнес? Поштове спілкування між адвокатом і його клієнтом є важливою частиною захисту прав людини, де конфіденційність має бути на першому місці. В будь-якому правовому процесі наявність гарантованої приватності комунікації між адвокатом і клієнтом створює правову довіру. Якщо законодавець надає можливість здійснювати перевірку поштових відправлень без належного судового контролю, то адвокат може опинитися в ситуації, коли його листування з клієнтами потрапляє під розгляд слідчих.

Тому перед тим, як приймати такі зміни, важливо чітко визначити, коли саме і в яких випадках закон дозволяє втручатися в поштову кореспонденцію, а також забезпечити належний механізм контролю за такими діями.

Як ми можемо захистити наші права?

Незважаючи на зміну законодавства, ми маємо право вимагати справедливості, рівності перед законом і захисту від зловживань. Якщо нововведення дійсно набудуть чинності, і ми будемо свідками арештів і оглядів нашої поштової кореспонденції, важливо відразу з’ясувати, яким чином це буде контролюватися на практиці, а також які заходи можна вжити, щоб забезпечити належний захист конфіденційності. Законодавець повинен бути готовим до конструктивного діалогу з громадськістю, професійними спільнотами та правозахисними організаціями для недопущення зловживань.

Але поки це лише проєкт закону, і він має пройти багато етапів до того, як стати обов’язковим для виконання.

Автор консультації: Зенкін Дмитро Олександрович