09.01.2017 | Автор: Маленко Олександр Васильович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Перегляд рішення суду за результатами здійснення заочного провадження у кримінальному судочинстві України та Російської Федерації: порівняльно-правовий аспект

Застосування процесуального інституту заочного кримінального провадження обумовлює необхідність закріплення в кримінальному процесуальному законі України додаткових гарантій для дотримання прав та законних інтересів підозрюваного (обвинуваченого). Однією з них є забезпечення можливості перегляду судового рішення, яке прийнято за результатами здійснення кримінального провадження у відповідній процесуальній формі. Беручи до уваги те, що досліджуваний процесуальний інститут є новелою законодавства України, доцільно розглянути його нормативне регулювання в зарубіжних державах, зокрема, Російській Федерації, оскільки система права останньої є подібною до вітчизняної, та надати їх порівняльну характеристику з метою визначення спільних і відмінних рис, шляхів для вдосконалення положень Кримінального процесуального кодексу України (надалі – КПК України).

 Відповідно до ч. 3 ст. 400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України. З аналізу наведеної норми процесуального закону вбачається, що перегляд рішення суду, яке прийнято в заочному кримінальному провадженні, здійснюється в апеляційному порядку згідно з загальними правилами КПК України. Для цього обвинуваченому необхідно у строки, встановлені законом, звернутися з апеляційною скаргою на відповідний вирок суду першої інстанції. В разі подання відповідного процесуального документа з пропуском процесуального строку, встановленого для апеляційного перегляду, останній, за наявності поважних причин, які підтверджені необхідними доказами, повинен поновлюватися судом.

Оскільки підставами для здійснення спеціального судового провадження є переховування обвинуваченого від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності за умови, що його оголошено у міжнародний та/або міждержавний розшук, цілком обґрунтовано можна стверджувати, що в переважній більшості випадків такий учасник кримінального провадження навряд чи зможе у встановлений процесуальним законом строк звернутися до суду з апеляційною скаргою на вирок суду. Наведене пояснюється тим, що він позбавлений можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваного процесуального документа, матеріалами кримінального провадження, що об’єктивно унеможливлює належну підготовку відповідної скарги. Таким чином, реалізація обвинуваченим, щодо якого здійснювалося спеціальне судове провадження, права на апеляційне оскарження вироку суду, є достатньо ускладненою, адже чинним кримінальним процесуальним законом України встановлено перешкоди, які фактично нівелюють його процесуальні права та порушують засаду рівності сторін у кримінальному процесі, внаслідок того, що не передбачено в процесуальному законі будь-яких додаткових гарантій або компенсаторних механізмів для такого учасника кримінального провадження.

Кримінальний процесуальний кодекс Російської Федерації (надалі – КПК РФ) в ч. 5 ст. 275 закріплює, що в виняткових випадках судовий розгляд кримінальних проваджень щодо тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень може проводитися за відсутності обвинуваченого, який знаходиться за межами території Російської Федерації та/або ухиляється від явки в суд, якщо така особа не була притягнена до відповідальності на території іноземних держав по такому кримінальному провадженню]. З аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що апеляційний перегляд рішень суду, які прийняті за результатами заочного розгляду кримінального провадження здійснюється в загальному порядку і будь-яких винятків для обвинуваченого в такому разі не передбачено. В той же час, варто звернути увагу на приписи ч. 2 ст. 401.15 КПК РФ, де закріплено, що усунення обставин, які вказані в ч. 5 ст. 247 КПК РФ, за наявності клопотання засудженого або його захисника є підставою для скасування вироку, ухвали або постанови суду при розгляді кримінального провадження в касаційному порядку. Отже, у випадку заявлення відповідним учасником кримінального судочинства необхідного клопотання в суді касаційної інстанції, наявні безумовні підстави для скасування рішення, яке прийнято в заочному порядку кримінального провадження. Після цього кримінальне провадження повертається до суду першої інстанції, який здійснює його повторний розгляд спочатку за загальною процедурою. Такий підхід до врегулювання відповідних процесуальних відносин дозволяє забезпечити обвинуваченому право на перегляд вироку суду, прийнятого за результатами заочного розгляду кримінального провадження.

В науковій юридичній літературі цілком виправдано критикується правове регулювання досліджуваного кримінального процесуального інституту в кримінальному судочинстві Російської Федерації, оскільки суди апеляційної інстанції фактично відмовляють в перегляді заочних вироків посилаючись на те, що оскарження такого процесуального рішення до суду касаційної інстанції є безумовною підставою для скасування вироку суду і направлення кримінального провадження до суду першої інстанції для нового розгляду, а тому розгляд по суті апеляційної скарги є недоцільним.

В доктрині кримінального процесуального права зазначається, що такий стан речей призводить до порушення засади рівності сторін кримінального провадження. Так потерпілий від кримінального правопорушення та прокурор мають право на апеляційне оскарження заочного вироку суду, якщо останній, на їх думку, є незаконним, внаслідок чого суд апеляційної інстанції зобов’язаний розглянути доводи апеляційної скарги і прийняти відповідне рішення. В той же час, апеляційні скарги обвинуваченого або його захисника ігноруються та не розглядаються по суті. Крім того, тривалість судового розгляду кримінального провадження за такого стану речей значно збільшується, що призводить до порушення принципу розумності строків кримінального судочинства. Також скасування заочного вироку суду в безумовному порядку судом касаційної інстанції призводить до порушення засади правової визначеності, оскільки судове рішення вже набрало законної сили, а процесуальний закон не визначає будь-яких строків протягом яких обвинувачений може реалізувати своє право на відміну заочного рішення в кримінальному провадженні. З наведеного вище вбачається, що нормативне регулювання перегляду заочного рішення в кримінальному судочинстві Російської Федерації також містить суттєві недоліки, які зумовлені тривалістю, складністю та нелогічністю такого процесу. Тим не менш, до позитивних аспектів варто віднести те, що КПК РФ передбачає реальну можливість обвинуваченому реалізувати своє право на перегляд рішення суду першої інстанції, яке прийнято без його участі. Також процесуальний закон фактично зобов’язує за наявності волевиявлення відповідного учасника кримінального провадження скасувати рішення суду, яке прийнято заочно, і розпочати розгляд кримінального провадження спочатку, що надає можливість подавати суду будь-які докази, заявляти необхідні клопотання та реалізовувати інші права з метою відстоювання власної правової позиції у кримінальному провадженні.

Таким чином, порівняльна характеристика нормативної регламентації порядку перегляду рішення суду першої інстанції, яке прийнято в заочному порядку, свідчить, що ні законодавство України, ні законодавство Російської Федерації належним чином не врегульовує відповідних питань. На нашу думку, для забезпечення захисту прав та законних інтересів учасників кримінального провадження необхідно в кримінальному процесуальному законі України передбачити можливість звернення обвинуваченого або його захисника з заявою про перегляд рішення суду, прийнятого за результатами спеціального судового провадження. Предметом такого перегляду має бути не тільки вирок суду, але і ухвала суду. В разі, якщо докази на які посилається обвинувачений, його захисник, мають істотне значення для кримінального провадження або обвинувачений, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за яке передбачено довічне позбавлення волі заявляє клопотання про судовий розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних, суд зобов’язаний скасувати своє рішення та призначити кримінальне провадження до судового розгляду в загальному порядку.  В разі, якщо суд відмовить в задоволенні заяви про перегляд рішення суду прийнятого за результатами спеціального судового провадження, обвинувачений має право його оскаржити в загальному порядку апеляційного оскарження протягом строку, встановленого для апеляційного перегляду рішення суду, який відраховується з дня прийняття такого рішення судом першої інстанції. Повторне рішення суду за результатами спеціального судового провадження може бути оскаржено виключно в апеляційному порядку за загальним правилом протягом встановленого строку, з дня отримання обвинуваченим копії відповідного рішення суду. За таких умов вдасться досягти балансу публічних та приватних інтересів у кримінальному провадженні та забезпечити реальну можливість обвинуваченому переглянути заочне рішення суду.

Олександр Маленко

старший юрист ТОВ "ЮрСервіс"

 

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення