Неолітична пам'ятка показала, як жителі села пережили посуху і зміну клімату 8000 років тому

Археологічні розкопки в затопленому неолітичному селі біля північного узбережжя Ізраїлю показали, як спільнота успішно адаптувалася до екстремальних регіональних умов посухи понад вісім тисяч років тому.

Ділянка "Хабонім Північ" біля узбережжя Кармель, уперше розкопана тільки у 2020 році, являє собою стародавнє село, яке зараз занурене під 3 метри води і морського дна. Згідно з нещодавньою статтею, опублікованою командою під керівництвом Хайфського університету, розкопки надали "докази спадкоємності життєвих та економічних стратегій", а також "стійкості прибережних спільнот перед обличчям значної кліматичної невизначеності".

"8200 років тому відбулася зміна клімату, стало холодніше і сухіше. Ці ранні керамічні пам'ятки епохи неоліту стали дуже рідкісними після цієї події", - каже професор Ассаф Ясур-Ландау, директор Інституту морських досліджень імені Леона Реканаті при Хайфському університеті, у розмові з The Times of Israel.

Дослідження "Безперервність і зміна клімату: неолітичне прибережне поселення Північний Хабонім, Ізраїль" було опубліковано в березні в рецензованому журналі видавництва Cambridge University Press "Antiquity" та містить у собі результати співпраці між Гайфським університетом, Каліфорнійським університетом у Сан-Дієго та Університетом Бар-Ілан.

Це всесвітнє зниження температури відбулося близько 6200 р. до н. е. і, як вважають, тривало 200-400 років. Відома як "кліматична подія 8,2 тис. років", вона, як припускають, спричинила екологічні проблеми в усьому світі, включно з посухою в Леванті.

Археологи посилаються на цю подію, щоб пояснити брак пам'яток у прибережній зоні східного Середземномор'я періоду раннього керамічного неоліту (6400-5500 рр. до н.е.), коли люди вже одомашнили деякі сільськогосподарські культури і тварин і розробляли технологію гончарної справи. Навпаки, стоянки докерамічного періоду, раннього неоліту, до кліматичної події 8,2 тис. років, більш численні.

Ясур-Ландау, який керував підводними розкопками на території Хабонім Північ, пояснює, що село є "рідкісним прикладом", який "імовірно розпочався відразу після цієї [кліматичної] кризи. Ми починаємо розуміти, що люди дійсно можуть впоратися з мінливим кліматом, особливо в районах уздовж узбережжя, де в них є доступ до прісної води і морських ресурсів".

Археологи виявили безліч зразків керамічних черепків, деякі з яких були немісцевими, що вказує на те, що торгові мережі вже існували. Вони також виявили органічні речовини, які добре збереглися завдяки океанічним умовам, що вказує на використання і споживання як домашніх, так і диких культур і тварин.

Команда також виявила кілька каменів з вирізаними в них отворами, які, ймовірно, використовували для обважнення рибальських сіток, та інші види кам'яних інструментів, зокрема велику кам'яну чашу, залишену на місці під водою і, ймовірно, використовувану для подрібнення зерна. Було виявлено як мінімум дві кам'яні споруди, а також кілька кам'яних стін.

Нові результати показують, що "суспільства раннього неоліту були життєздатними і стійкими, забезпечуючи основу для подальших соціальних та економічних змін, які призвели до розвитку урбанізму", - зазначають автори.

"Це було дуже нестабільне середовище", - каже Ясур-Ландау. "Ці умови могли час від часу спричиняти неврожаї. Зміна рівня моря також призвела до підвищення солоності прибережних колодязів, тому довелося рити нові колодязі. Я думаю, умови також вплинули на болота і на те, де вони були створені. Там живуть села, вони вирощують зернові культури, ячмінь, сочевицю, овочі, а також є такі тварини, як вівці та кози".

Цього разу в розвитку людства, наголосив Ясур-Ландау, був період "адаптації до нової реальності" з першим використанням кераміки, іконографії з людськими формами, невеликими фігурками та іншими культурними й матеріальними змінами.

"Ми також знайшли докази того, що у них також були символи влади", - сказав він. "Ми знайшли кам'яну голову булави, яка є церемоніальною зброєю. Вона не використовується для полювання, це зброя і, ймовірно, демонструє статус воїна або місцевого лідера".

Інші аспекти соціального розвитку, як-от використання крем'яних знарядь, яких удосталь було знайдено на Північному Хабонімі, і вирощування зерна, залишилися практично такими самими, як і в попередні періоди.

Археологи знайшли унікальний ящик зі зброєю на затонулому кораблі XV століття біля берегів Швеції, що пролило більше світла на еволюцію морської війни в середньовічній Європі.

Вони оцінили рештки данського флагмана "Грібсхунден", або "Гріффін", який загорівся під час плавання до Кальмара 1495 року і затонув в архіпелазі Блекінге із сотнею німецьких найманців на борту.

Хоча підводний аналіз корабля проводять із 2013 року, велика частина озброєння, пов'язаного з його солдатами, вислизнула від детального вивчення.