НОВИЙ ПРОЦЕС ТА НОВІ МОЖЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВ ВОДІЇВ.

Українське водійське співтовариство не без остраху спостерігає за ініціативами, які постійно з’являються з боку влади, і які подаються як заходи боротьби із аварійністю на автошляхах: посилити відповідальність за те, за інше, розширити повноваження поліцейських… Особливо неприємним виглядає усе це, якщо згадати, що справи про порушення водіями ПДР розглядаються за Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КпАП), який прийнятий у 1984 році. Тоді справи про адміністративні правопорушення розглядалися, як якась «дрібниця», і процес у таких справах досить «усічений», дає мало можливостей для захисту, чим зачасту користувалися і «старі» співробітники ДАІ, і «нові» поліцейські, звинувачуючи водія у тому, чого він не робив. Але з тих пір «ставки виросли»: за керування транспортним засобом у стані сп’яніння (чи відмову від огляду на стан сп’яніння) ст..130 КпАП передбачений штраф більший, ніж за рядом статей КК України, із обов’язковим позбавленням права керування. За вчинення ДТП, навіть без постраждалих, також передбачена можливість позбавлення права керування, але найголовніше, що висновки суду є обов’язковими для відшкодування шкоди, незалежно від того, чи здійснює його страхова компанія за полісом страхування цивільно-правової відповідальності, чи розглядається справа про таке відшкодування у порядку цивільного судочинства.

Проблема полягає у тому, що розповсюдженими є випадки несправедливого звинувачення водіїв за ст..130 КпАП або оформлення адімнматеріалів поліцейськими із істотними порушеннями, а також неправильного оформлення ДТП та, найголовніше, неправильного визначення того, хто з учасників є її винуватцем. Захист водіїв у таких випадках – досить нелегке завдання. І, не в останню чергу, саме через «процесуальні особливості» справ, які розглядаються судами за КпАП.

Чи можна цьому якимось чином зарадити? Чи можна не тільки захистити водія (звичайно, за наявності для того підстав), але й домогтися відшкодування йому понесених у результаті витрат?

Можна. І можливості для цього дає «новий процес», за новими процесуальними кодексами, що вступили у силу з 15 грудня 2017 року.

Насправді, при вивченні деяких норм Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України у цій редакції, подумав: а чи розуміли депутати, приймаючи ці норми, як це «ускладнить життя» поліцейським, якщо норми ці грамотно застосувати? Чи, навпаки, серед розробників була людина, яка мала на увазі дати можливість ефективного захисту водіям..? Незважаючи на те, що самі процесуальні дії відповідно до «нових кодексів» кардинально змінилися, і юристам (яким дали усього два тижні від опублікування до вступу у силу цих законів) зараз доводиться, що називається, на ходу перелаштовувати свою роботу.

КАС передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч.2 ст.77). Тобто, якщо громадянин оскаржує дії, зокрема, поліцейського, то саме останньому доведеться доводити свою правоту. Причому поліцейському доведеться ще й керуватися тільки тими доказами, які у нього були, він не зможе шукати нові, за рідкісними виключеннями.

Так було й відповідно до «старої редакції» КАС. Чим і користувалися, коли мова йшла про оскарження постанов за «звичайні» порушення, винесені патрульними поліцейськими. Але, здавалося б, яке це має відношення до обговорюваної категорії справ, де постанова виноситься суддею? Але якраз «новий процес» докорінним чином змінює ситуацію.

Відразу наголошу: темою цієї статті не є аналіз норм КАС взагалі, та способів їх застосування. Поговоримо саме про особливості щодо справ про адміністративні правопорушення, у аспекті застосування їх для захисту інтересів водіїв. І саме у випадках, коли поліцейський складає адмінпротокол для направлення його до суду. Тобто за чт.124, 130, ч.4 ст.122 КпАП.

Звернемося до ст..286 КАС.

І побачимо, що (на відміну від раніше діючого порядку) мова йде не про оскарження тільки самих постанов, винесених поліцейськими, ні. Тепер предмет розгляду сформульований набагато ширше: мова йде про адміністративні справи «з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності». Тобто законодавець прямо передбачив, що оскаржується не тільки, власне, постанова поліцейського, а будь-яка дія чи бездіяльність будь-якої (окрім судді) службової особи, яка задіяна у справі про адміністративне правопорушення.

Це дає можливість оскаржувати і сам протокол про адміністративне правопорушення (раніше норми, яка б давала прямо таку можливість, не існувало), і дії поліцейського по направленню на медичний огляд, і дії його по оформленню ДТП, і бездіяльність – те, що він не склав адмінпротокол на іншого учасника ДТП.

Не менш цікаво й те, що права суду щодо того, які рішення він може прийняти, виписані незалежно від того, оскаржується постанова чи інша «дія або бездіяльність суб’єкта владних повноважень». Зокрема, нас «цікавлять» такі можливості суду (пп.2,3 ч.2 ст.286 КАС) як «скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи)» та «скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення».

Тобто: у позовній заяві просимо «скасувати рішення» у частині складання протоколу про адміністративне правопорушення (та/або не складання протоколу на іншого учасника ДТП). Й, у залежності від ситуації, просимо або направити справу на новий «розгляд» у поліцію (коли треба скласти інший протокол), або просто закрити. Хоча сам протокол у порядку, передбаченому КпАП, суддею ще не розглядався! Інший суддя, до якого ми звернулися із адміністративним позовом (а це – суддя районного суду) має право закрити справу уже на цьому етапі! Звичайно, якщо побачить наявність суттєвих порушень з боку поліції. (Особливо, якщо ми пошлемося на рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010р. у справі за конституційним зверненням Багінського, яким фактично розповсюджено презумпцію невинуватості та інші правові гарантії, характерні для усіх видів юридичної відповідальності, й на справи про адміністративні правопорушення, та на практику Європейського Суду з прав людини, який розглядає подібні справи, як «по суті кримінальні», й також стоїть на позиції розповсюдження на них таких правових гарантій, у т.ч. й процесуальних. А отже, до них повинні застосовуватися такі ж, як і до кримінальних справ, критерії допустимості доказів.)

Діяти треба швидко. Фактично, бажано адміністративний позов подати відразу, як тільки буде складений адмінпротокол чи вчинена інша дія. По-перше, тому, що ст..286 КАС дає тільки десять днів (у справах про порушення ПДР - з моменту вручення рішення або постанови, це розповсюджується й на копію протоколу) на подання такого позову. По-друге – тому, що нам важливо встигнути до того, як відповідний протокол буде розглядатися суддею (того суду, до якого його направить поліція) по суті.

А щоб убезпечити себе від того, що розгляд таки відбудеться, одночасно із подачею адміністративної позовної заяви варто подати заяву про забезпечення позову. Забезпечуючи позов, суд, зокрема, має право (ст..151 КАС) зупинити дію індивідуального або нормативно-правового акту (протокол про адміністративне правопорушення є індивідуальним актом у розумінні п.14 ч.1 ст.4 КАС) та/або заборонити відповідачу вчиняти певні дії. Тому ми можемо попросити у такій заяві зупинити дію протоколу та/або заборонити поліції передавати такий протокол до суду для розгляду по суті. Таку заяву суд повинен розглянути не пізніше двох днів з моменту її надходження. Саму справу, - до речі, - не пізніше 10 днів (але це у теорії, на практиці подібні строки, за наявної ситуації із завантаженістю суддів, рідко витримуються).

Навіть якщо справу встигли передати до суду, то відповідний документ про зупинення дії протоколу надається туди, і за «зупиненим протоколом» справа розглянута по суті бути не може.

Насправді, звичайно, у такій ситуації громадянину краще швидко звертатися до адвоката, оскільки за «новим процесом» треба дуже чітко дотриматися процедури та змісту документів, щоб позов не повернули та не залишили без розгляду…

Адміністративний позов подається громадянином за місцем свого зареєстрованого проживання, або за місцем розташування відповідача – тобто, органу поліції. Таким чином, громадянин має можливість, фактично, змінити суд, який буде вирішувати питання про правомірність дій поліцейського. Іноді така можливість може бути вельми корисною.

На що звертаємо увагу у позовній заяві? На незаконність дій поліцейського, на порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджено Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735), на відсутність необхідних реквізитів у документах, тощо (до речі, порушення вимог цієї Інструкції веде до недійсності результатів огляду). У справах про ДТП – на невиконання Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджено Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395). До речі, мало хто знає, що, відповідно до цієї Інструкції: «У випадках, коли для прийняття об’єктивного рішення виникає необхідність для отримання додаткових даних, поліцейський, який оформлює матеріали ДТП, протягом доби передає оформлені матеріли ДТП для подальшого розгляду уповноваженій особі підрозділу патрульної поліції, на території обслуговування якого сталася пригода» (п.6 розділу VIII). Тобто, складання протоколу, за умов спірної вини у ДТП, просто на місці, - зовсім не є обов’язковим, є можливість «розібратися». Але поліцейські досить рідко нею користуються… Отже, можна просити суд якраз направити справу на новий розгляд до поліції, скасувавши відповідний протокол.

У випадку, якщо, з точки зору позивача, закон, за яким складений адмінпротокол, або який застосований у процесі, не відповідає Конституції (до речі, у цій частині можливі питання до ст..130 КпАП у частині прирівнення відповідальності за відмову від медогляду до відповідальності за керування у стані сп’яніння: фактично, людину притягають до відповідальності за відмову давати докази проти себе ж! Але про це ми ще поговоримо, ця тема виходить за межі даної статті), - необхідно зазначити це, і послатися на п.4 ст.7 КАС, відповідно до якого, якщо суд прийде висновку про невідповідність закону Конституції, він не застосовує такий закон.

У разі ДТП, до речі, можна самому звернутися до експерта-автотехніка. Проте навряд чи це можна встигнути зробити настільки швидко, щоб прикласти висновок до позовної заяви. Але у такому випадку треба вказати у ній, що висновок буде наданий пізніше. Якщо висновок експерта буде не збігатися із висновками поліції щодо обставин, механізму ДТП, технічної відповідності дій водіїв ПДР та технічної спроможності пояснень водіїв та свідків, - це вагомий аргумент для суду, причому суд у разі незгоди із висновком експерта повинен аргументувати це у своєму рішенні. Так само у позовній заяві можна вказати на необхідність виклику тих чи інших свідків (у тому числі й пасажирів «свого» транспортного засобу!).

Також у разі ДТП можна надати, наприклад, запис відеореєстратора, який розцінюється як електронний доказ.

У цілому ж, КАС передбачає набагато більший «арсенал» доказів, аніж КпАП, набагато докладніше виписує їх надання, вивчення та оцінку судом, і до того ж, як уже говорилося, покладає обов’язок доказування свої правоти на суб’єкта владних повноважень (що не позбавляє позивача права надавати докази самому!). Усе це робить саме такий спосіб захисту більш ефективним, аніж просто «дочекатися» розгляду у суді справи за КпАП.

Знаючи якість оформлення адмінматеріалів нашими поліцейськими, можна припустити, що у великій частині випадків суди будуть ставати на бік водіїв. У випадку скасування протоколу його подальший розгляд у суді у порядку, передбаченому КпАП, буде неможливим. (Навіть, якщо суддя його розпочав, у випадку виграшу справи за КАС, відповідну постанову можна буде надати апеляційному суду, який буде розглядати справу за КпАП. Так, механізм складний, але…) У разі ж повернення справи органу поліції – може закінчитися строк накладення адміністративного стягнення…

Таким чином, у водіїв з’являється можливість ефективно захищати свої права. Можна передбачати, що у багатьох випадках – успішно.

І от тут розпочинається найцікавіше.

По-перше, КАС передбачає (на відміну, до речі, від КпАП) компенсацію судових витрат тій стороні, яка виграє справу, за рахунок іншої сторони.

По-друге (за умови грамотного визначення складу учасників процесу), якщо буде визнано, що поліцейські діяли неправомірно, то це, у свою чергу, є підставою для пред’явлення позову щодо відшкодування спричиненої шкоди громадянину. У тому числі й моральної.

Зібрати усі докази у цій частині у короткий термін, щоб відповідні вимоги розглядалися разом із адміністративним позовом, навряд чи можливо. Але позитивне для водія рішення у адміністративній справі може бути підставою для звернення до суду вже у порядку цивільного судочинства. У тому числі, якщо звернутися до експерта-психолога (за «новим» Цивільним процесуальним кодексом сторона має таке право; при цьому висновок експерта, отриманий таким чином, за своєю доказовою силою не відрізняється від експертизи, призначеної судом. Що ще цікавіше, ст..102 ЦПК передбачає, що наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта не є обов’язковою, а зазначається у висновку «за наявності», як і науковий ступінь та інші дані, відтак, подібну експертизу, по суті, може робити фаховий практикуючий психолог! І, так само, як і за КАС, у разі незгоди із висновком суд повинен таку незгоду у рішенні мотивувати. Усе це стосується й інших видів експертиз…), то можна отримати висновок щодо розміру моральної (немайнової) шкоди, спричиненої неправомірними діями поліцейського. Зрозуміло, що у разі наявності підтвердженої матеріальної шкоди – її відшкодування також можна вимагати. Звичайно, відшкодовувати спричинену шкоду буде держава, а не поліцейський особисто. Але все ж – це можливість реального захисту у такій ситуації для громадянина.

Таким чином, «нові процесуальні кодекси» значно розширили можливість для громадян захищати свої права й у цій сфері. (І це ми ще не торкнулися оскарження тих постанов, які співробітники поліції виносять самостійно, у тому числі – винесених, у разі введення такого порядку, щодо власників транспортних засобів за порушення ПДР, зафіксовані у автоматичному режимі. Це окрема, і дуже велика, тема. Освітлення якої ми почекаємо, і будемо займатися цим у разі введення такого порядку.)

Все описане може «налякати» поліцейських (яким доведеться набагато більше «ходити по судах», якщо такий порядок захисту водіями своїх прав стане розповсюдженим, дії яких можуть визнаватися незаконними, а у разі відшкодування державою шкоди, спричиненої їхніми незаконними діями, у них, скоріше за усе, будуть неприємності по службі). Що ж можна порадити у цій ситуації їм?

По-перше, підвищувати свою кваліфікацію щодо оформлення адмінматеріалів, щоб не допускати таких помилок і порушень, які є дуже розповсюдженими зараз (і завдяки яким суди закривають чи не можуть на протязі строку накладення адмінстягнення розглянути справи навіть зараз).

По-друге, у разі спірної ситуації щодо вини у ДТП – не поспішати складати протокол, а передавати справу компетентним дізнавачам. Особливо, коли водій зі своєю виною не згоден.

По-третє, не чіпати водіїв щодо огляду на стан сп’яніння, якщо ви не впевнені на сто відсотків, що водій, дійсно, нетверезий! Зараз застосування ст..130 КпАП часто переростає у натуральний шантаж водіїв з боку поліцейського.

І, нарешті, пам’ятати, що те, що для поліцейського – службовий показник, для громадянина – його доля. Відстоювати яку він має право у будь-який законний спосіб. І не треба за це на нього «ображатися».

автор статті: Володарский Вадим Леонидович