Коментована стаття у частині 1 надає визначення поняттю конфіскації як стягненню за порушення митних правил. Диспозиція цієї норми є відсильною, оскільки повністю не розкриває поняття конфіскації, посилаючись при цьому на пункт 3 статті 322 МК.
Конфіскація як вид стягнення за адміністративні правопорушення передбачена й пунктом 4 статті 24 КУпАП.
Згідно зі статтею 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Цією ж статтею КУпАП встановлено, що порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, зокрема встановлюються законами України, отже - й Митним кодексом України.
Транспортні засоби, що використовуються правопорушником для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України - це будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту (в тому числі гужовий транспорт, велосипед), за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за чітко встановленими маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (міжвідомчих) угод про транспортне сполучення.
Конфіскація транспортних засобів, на яких перевозилися безпосередні об'єкти порушень митних правил, передбачена лише в санкціях статтями 351 353 МК.
Проте цей вид стягнення застосовується досить часто і практика його призначення викликає немало нарікань щодо обґрунтованості і законності його застосування. У зв'язку з цим вважаються переконливими деякі протести прокурорів і рішення судових органів, прийняті за фактами призначення згаданого виду конфіскації при розгляді справ про порушення митних правил. Виникають суттєві питання при призначенні конфіскації транспортних засобів без встановлення будь-якої вини їх власника. При цьому не завжди враховується те, чи був такий автотранспортний засіб в оренді у порушника митних правил чи в іншій формі правомірного користування ним, а також чи вчинив безпосередній власник автотранспортного засобу таке правопорушення.
Вважається, що якщо об'єкти порушень митних правил перевозилися на орендованому автотранспорті, і під час розгляду справи про таке правопорушення не встановлена причетність власника транспортного засобу до порушення, то він не може бути конфіскованим, тому що це суперечить вимогам ст. 326 МК.
Таким чином, передбачену ст. 326 МКУ 2002 р. конфіскацію транспортних засобів, на яких перевозилися об'єкти правопорушень, варто віднести тільки до тих випадків, коли, по-перше, фізична або юридична особа є одночасно як власником товарів (об'єкта правопорушення), так і транспортного засобу, на якому вони перевозилися або, по-друге, коли власник транспортного засобу невстановлений. У тих же випадках, коли правопорушник використовує для перевезення об'єктів порушення митних правил транспортний засіб, що не є його власністю, а отриманий ним відповідно до цивільно-правових норм, як і такий що перебуває у його володінні незаконно (наприклад, внаслідок викрадення), конфіскація такого транспортного засобу суперечить чинному законодавству і Основному Закону нашої держави - Конституції України.
Про накладення цього виду стягнення уповноваженою особою митних органів виноситься постанова.
page
youtube
