Мін’юст знищує професію приватних виконавців – голова АПВУ Віталій Чепурний

Про це заявив голова Асоціації приватних виконавців України Віталій Чепурний, коментуючи наслідки реалізації нещодавно ухваленого Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» (проект № 7317 від 26.04.2022):

- Очевидно, що діяльність регулятора — Міністерства юстиції України, а конкретно — декількох посадових осіб, які наразі його уособлюють, спрямована на посилення контролю, впровадження політики жорсткого державного регулювання діяльності приватних виконавців і має кінцевою метою знищення нашої професії. Впевнений, що робиться це все через бажання перерозподілити грошові потоки та усунути конкурентів, якими є приватні виконавці, котрі довели свою більш високу ринкову ефективність, порівняно з застарілою системою державного виконання.

Якщо проаналізувати статистичні дані за останні 5 років видно, що майже 90% підприємств МСБ та великих приватних компаній перейшли на користування послугами стягнення боргів за комерційними справам саме до приватних виконавців.

Буквально лічені випадки, коли документи за такою категорією справ потрапляють до органів ДВС. Переважно підприємці - стягувачі звертаються до державної служби у тих випадках, коли закон змушує їх це зробити і у них немає іншого вибору — стягнення з підприємств державно-комунальної власності, тих, що підпадають під дію різних мораторіїв.

Зрозуміло, що така ситуація «негативно» відображається на об'ємі грошових потоків, що раніше йшли на неправові «винагороди». Зникають різного типу тіньові чинники, які створювали комфортне середовище для відкатів і хабарів та давали змогу «ловити рибку» у темній воді.

Натомість у приватній системі все відбувається чисто і прозоро, що вочевидь дуже не подобається окремим посадовим особам, і вони б жадали повернути собі втрачені привілеї.

Щодо економічних наслідків для професії. За інформацією судів, наразі вони отримують лише 10% звернень порівняно з минулим періодом.

Враховуючи існуючі умови, рішення за цими справами будуть винесені за кращих обставин через 3-4 місяці. Це якщо ми говоримо про майже безнадійних боржників, які не мають коштів аби судитися далі — вони майже «голі» і з них взагалі не має чого стягувати. Якщо ж говорити про спроможних боржників, то їх справи тягнуться роками.

Тобто перші судові рішення, які потраплять до нас на виконання, можна очікувати не раніше ніж через півроку і це буде в 10 разів менша кількість справ ніж ми мали у мирний час.

Мінусуємо з цієї кількості справ певний відсоток підприємств, які підпадають під мораторій, запроваджений Законом 7317 та категорію справ по виконавчим написам.

І виходить, що працювати у сфері примусового виконання рішень, зокрема приватного виконання, у найближчий час стає просто економічно не вигідно.

Я ніяким чином не кажу про повноцінне зникнення сфери приватного виконання. Мова саме про рентабельність професії, хоча існування сфери нерозривно пов'язане з питанням фінансової доцільності діяльності.

Користуйтеся консультацією: Оскарження бездіяльності і дій державного виконавця, іншої особи виконавчої служби або приватного виконавця

Що ж робити?

По-перше, держава повинна зрозуміти, що приватні виконавці — це «безкоштовний» для бюджету країни інструмент здійснення правосуддя. І його потрібно всіляко підтримувати, створювати умови для розвитку. Тобто, необхідно надати приватним виконавцям достатню кількість повноважень і потім контролювати їх діяльність.

Не потрібно бути великим економістом або реформатором, щоб зрозуміти усі переваги приватної моделі виконання, її правовий і економічний потенціал для відновлення і розбудови України.

По-друге, треба докласти зусиль задля максимального збереження робочих міст приватних виконавців: надати тимчасову роботу, яка виконувалася б за рахунок бюджетних коштів, дозволити додатково мати іншу оплачувану роботу, яка не протирічить основній. Наразі за законом така діяльність вважається несумісною.

Третє, негайно розширити функції приватних виконавців і передати їм права на виконання додаткових категорій судових справ: фіксацію фактів, стягнення адміністративних штрафів та інших стягнень на користь держави. В цьому немає жодних ризиків — лише одні плюси і ми готові це довести з усіма обґрунтуваннями.

На жаль, наразі правову політику регулятора визначають люди, які не хочуть реформ і переходу країни на приватну модель. Більш того, вони виступають послідовними прихильниками радянської бюрократизованої моделі примусового виконання.

Тож, ми маємо щось з цим робити, якщо хочемо відновлення діяльності і не хочемо втратити професію та досягнення за 5 років.

Можливо, за прикладом бізнесу нам варто почати об'єднувати прогресивні сили і послідовно доводити Президенту Зеленскому необхідність того, щоб ключові посади у державі очолювали не “випадкові люди”, а фахівці зацікавлені у якнайшвидшій відбудові, модернізації та євроінтеграції України?

Користуйтеся консультацією: Виконавчий лист, судовий наказ, що з ним робити стягувачу і боржнику