Медіація у сімейних спорах – переваги для сторін та адвокатів

(доповідь на Другому щорічному форумі – «Медіація і право»,

який відбувся 03 червня 2016 року у м. Одесі)

Сімейні спори – це одна з найпоширеніших категорій справ, оскільки скільки людей, стільки може бути заяв про визнання фактичних шлюбних відносин, спорів про розірвання шлюбу, поділ подружнього майна, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів, визнання батьківства, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки (піклування), усиновлення тощо. До сімейних також можна віднести конфлікти між батьками та підлітком, який пішов з дому, між братами та сестрами, де жити їхнім батькам похилого віку, або ж між подружжям та дітьми від першого та другого шлюбу з питань спадкування майна.

Особливістю цієї категорії спорів є їх емоційність, так як сімейні спори виникають в умовах негативного відношення сторін та дуже сильних переживань. З огляду на це, такий стан сторін при розірванні шлюбу є перепоною для цивілізованого врегулювання усіх необхідних моментів подальшого життя. Крім того, як відомо кожна людина хоче отримати бажане якомога скоріше та у максимальному об’ємі. Тому закономірно, що вступаючи у «судову гру» у сфері сімейних правовідносин, кожна зі сторін хоче не лише отримання результату на свою користь, але й в силу сильної образи, гніву як правило помститися іншій стороні та отримати матеріальну компенсацію завданої моральної шкоди від сімейного життя, що не склалося.

Сімейно правові спори є складним та тривалим процесом в тому числі через: небажання сторін йти на будь-які поступки одне одному; недосконалість окремих норм сімейного законодавства, що призводить до формування різної судової практики застосування норм сімейного права при розгляді аналогічних справ та багаторічним судовим процесам.

Мало хто знає, що на практиці майже неможливо змусити одного з батьків виконувати рішення суду про порядок здійснення виховання дитини та регламент зустрічей. Надзвичайно важко виграти справу про визначення місця проживання дитини з батьком, за умови, що мама не має шкідливих звичок та працює, через відому в юриспруденції та психології «презумпцію недовіри до батька».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З’їздом адвокатів України 17.11.12 року, зазначається, що Адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а вразі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта.

Використання у сімейних спорах медіації, як методу позасудового вирішення конфліктів (спорів) за допомогою третьої нейтральної сторони – медіатора (посередника), який супроводжує процес медіації, застосовуючи певну техніку ведення переговорів, сприяє налагодженню партнерських переговорів між сторонами, зниженню градусу конфліктності між подружжям, виявленню реальних причин того чи іншого їхнього наміру та дій, які штовхають до судових спорів та небажання врегулювати конфлікт мирним шляхом.

Медіація визнає емоції та дозволяє сторонам їх виражати, спрямована на те, щоб у строго конфіденційній і позасудовій процедурі допомогти сторонам конфлікту в пошуку рішення, яке буде відповідати їхнім інтересам, що загалом зважаючи на специфіку сімейно-правових спорів є вагомим аргументом для сторін для звернення до медіатора.

Так, зазвичай емоції сторін при розірванні шлюбу є перепоною для цивілізованого врегулювання усіх необхідних моментів подальшого життя. Для розмов про юридичні питання сторонам треба підготуватися, досягти «так званої точки неповернення» та впевнитися у своєму рішенні. Тому, коли до медіатора звертаються майже відразу після чергової сварки, маючи ще «гаряче» рішення про розірвання шлюбу, варто проконсультувати таких клієнтів перш за все про основні питання, які треба буде врегулювати та порадити трохи перечекати, щоб набратися моральних сил та обдумати різні варіанти. У таких ситуаціях цілком імовірним є примирення і та поведінка, яку сторони демонструватимуть спочатку, може значно зашкодити налагодженню стосунків між ними. Таким чином, певною мірою градус емоційності розриву відносин знижується, увага сторін переключається на збереження взаємин.

Хороший медіатор, застосовуючи при наданні правової допомоги при вирішенні сімейних спорів застосовує основні навички медіації, зокрема слухає не оцінюючи та не даючи порад, демонструючи до кожної зі сторін повагу, співчуття та відкритість, переформульовуючи негативні слова сторін на нейтральні повідомлення та проявляючи так звану емпатію та емоційну компетентність, правильно ставить «відкриті» запитання на виявлення інтересів кожної зі сторони, пропонує різні альтернативні шляхи вирішення конфлікту, допомагає батькам проаналізувати потреби дітей та інших зацікавлених осіб, а сторонами виробити остаточні домовленості. Все вищезазначене має на меті створення медіатором атмосфери довіри, оскільки саме за такої умови можливе успішне завершення медіації та досягнення взаємовигідного рішення для обох сторін.

Таким чином, основні функції медіатора : бути генератором альтернативних пропозицій, стати джерелом інформації, служити помічником у виробленні сторонами остаточних домовленостей, навчати сторони правилам ведення партнерських переговорів

Цінною є медіація у випадках укладення шлюбних договорів. Адже, якщо чоловік та жінка свідомо приймають рішення про укладення шлюбного договору, перед ними виникає чимало психологічних аспектів взаємодії: як проговорити з людиною, яку ти кохаєш, можливе у майбутньому розлучення та майно, яке перейде кожному з них, та розмір утримання, яке буде сплачуватися спільним дітям. Або навпаки, якщо чоловік та жінка вирішили розлучитися, та між ними немає взаєморозуміння, і при лише взаємні образи, ненависть. Як знайти спільну мову по цими болючим та некомфортним питанням, якщо заважають амбіції? Як піти до нотаріуса, щоб посвідчити шлюбний договір, якщо сторони не мають спільних домовленостей.

В подібних ситуаціях допомогти сторонам зможе посередник, який не будучи заінтересованою людиною, матиме можливість побудувати діалог між чоловіком та жінкою через себе. Сьогодні таку роль посередника, може взяти зокрема, медіатор.

Особливої уваги заслуговує також і участь у процедурі медіації дитини, яка досягла віку, коли може висловити свою думку, наприклад, щодо постійного проживання лише з одним із батьків та порядку зустрічей з іншим. В цьому випадку, дитині можна пояснити прийняті батьками рішення та запевнити, що її думку поважають та в майбутньому все буде добре, дати змогу дитині ставити запитання, а батькам зрозуміти думку дитини. Однак обов’язково в кожному випадку обговорюються з обома батьками переваги та можливі недоліки залучення дітей в цей процес. Оскільки залучення дітей може з іншого боку може спровокувати тиск батьків на дитину, погіршення відносин з дитиною, психологічні розлади, втрату авторитету батьків, надію на примирення тощо.

У сімейних спорах результатами медіації може стати письмовий договір, про те, з ким з батьків будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їх життя буде брати той з батьків, що проживатиме окремо, а також про умови здійснення права на виховання дітей, або ж нотаріально посвідчені договори про розмір аліментів, про поділ майна подружжя, або ж мирне врегулювання судового спору шляхом укладення мирової угоди.

Варто зазначити, що в чистому вигляді на медіацію мало хто погоджується, зазвичай відбувається посередництво у спілкуванні між конфліктуючими сторонами з метою виявлення інтересів кожного та поступового зближення позицій сторін до прийняття взаємоприйнятних домовленостей. Доволі часто, подружжя, що розлучаються, декілька місяців спілкуються один з одним тільки через медіатора, виражаючи дуже сильні емоції щодо іншої сторони. Але з часом крок за кроком ворожнеча стихає і посередництво вже їм не потрібне, оскільки сторони починають розуміти точку зору одне одного.

В процесі медіації при вирішенні сімейно-правових спорів адвокат може брати участь: як медіатор; як представник (адвокат) клієнта, готуючи правову позицію та текст угоди за результатами медіації; або надавати звичайні юридичні послуги своїм клієнтам, використовуючи при цьому навички медіатора. Для адвокат опанування навичок професійного медіатора буде корисним перш за все для розширення кола потенційних клієнтів та категорій справ, у яких він надає юридичну допомогу, а також це дозволить йому ефективно володіти методом комунікації в конфлікті і способами його вирішення, що є необхідним навиком для ефективного здійснення юридичної практики.

Вирішення спору шляхом проведення процедури медіації економить час, знижує вартість вирішення спору, забезпечує сторонам приватність та конфіденційність, дає можливість отримати виграшне рішення для обох сторін, яке кожна зі сторін буде добровільно виконувати та запобігти виникненню подібних конфліктів у майбутньому. В результаті проведення медіації зменшується конфліктність, покращуються відносини між членами сім’ї, забезпечується підтримка особистих контактів між батьками і дітьми, а тому її цінність для вирішення сімейно-правових спорів є вагомою.

Кожна справа особлива та потребує індивідуального підходу в силу емоційних причин конфлікту, готовності сторін мирно врегулювати конфлікт, перспективності виконання отриманого судового рішення.

Медіатору потрібно намагатись врегулювати спір не критикуючи і не оцінюючи та періодично підвищувати свій емоційний інтелект і навички посередництва, що дає змогу крок за кроком все краще розуміти причини тих чи інших вчинків людей.

Відповідно, коли сторона конфлікту бачить, що її чують, розуміють, градус емоційного сприйняття ситуації знижується, після чого можна говорити про можливі виходи з ситуації.

Автор статті: Ганна Гаро

адвокат-медіатор, кандидат юридичних наук,

Голова Комітету сімейного права та майнових спорів

ВГО "Асоціація адвокатів України",

керівник ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО ГАННИ ГАРО"