20.03.2020 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КЦС: МАФ є спорудою, на яку не може бути зареєстроване право власності, і яка може бути демонтована, як така, що перешкоджає власнику користуватися своєю власністю за його позовом (ВС/КЦС, № 203/4180/15-ц, від 18 грудня 2019р.)

ВС/КЦС: МАФ є спорудою, на яку не може бути зареєстроване право власності, і яка може бути демонтована, як така, що перешкоджає власнику користуватися своєю власністю за його позовом (ВС/КЦС, № 203/4180/15-ц, від 18 грудня 2019р.) - maf_e_sporudoyu_na_yaku_ne_moge_buti_zareestrovane_pravo_vlasnosti_i_yaka_moge_buti_demontovana_yaka_taka_shcho_pereshkodgae_vlasniku_koristuvatisya_svoeyu_vlasnistyu_5e74b2961a788.jpg

Фабула судового акту: Ось нарешті дуже класний підхід ВС для вирішення спору у сфері перешкоджання користування власністю із грамотним застосуванням норм ЦК України, які вважалися на практиці мертвими. Найцікавіше, що тут спрацьовує механізм, коли сам громадянин «не ждёт милостей от местной власти», а є ініціатором переслідування порушника та суб’єктом звернення до суду для результативного захисту свого права власності.

Ситуація типова. МАФ за триваючий періодичний хабар місцевому чинуші стоїть де завгодно, торгує чим завгодно і заважає як усім хто поряд, так і взагалі майже усім містянам. Роками пишуться скарги до міської ради, але чинуша, який або опосередкований власник такого МАФу, або на проценті з посмішкою від них відписується. Через деякий час МАФ за класичним схематозом – рішенням третейського суду - стає нерухомістю. Чинуша чи той що був, чи вже новий із «чесної влади» продовжує збагачуватися і розводить руками: «ну що я можу зробити – узаконили, не подобається – звертайтеся до суду».

Так і звернулися. Власник магазину розташованого на першому поверсі у нежитловому приміщенні, звернувся із позовом про усунення перешкод у користуванні належною йому власністю МАФом, який розташований впритул до магазину без законних дозвільних документів та здійснює торгівлю. Відповідач ще у 2007 році зареєстрував право власності на МАФ як на нерухомість на підставі рішення третейського суду, проте звісно це тимчасова споруда без фундаменту та инженерных мереж, тому бути нерухомим майном не може. Позивач також просив суд скасувати державну реєстрацію права власності на МАФ та зобов`язати відповідача демонтувати МАФ.

Суд першої інстанції, з яким цинічно погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову на підставі того що законність рішення третейського суду підтверджена рішенням господарського суду першої інстанції. Окрім того вимоги щодо демонтажу є передчасними оскільки відповідно ст 376 ЦК України позивач не довів що «усунення перешкод у користуванні його власністю неможливо шляхом перебудови, перенесення чи реконструкції належних відповідачам кіосків…»

Суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Зокрема ВС наголосив на наступному.

Третейський суд визнав право власності на МАФ без акту введення такої начебто «нерухомості» в експлуатацію. А господарський суд першої інстанції не визнав МАФ нерухомим майном, а визнав право власності відповідача «на торгівельний кіоск», що принципово різні речі. Відповідно до статті 181 ЦК України МАФ є спорудою – рухомим майном, а не нерухомістю, яка повинна бути пов’язана фундаментом із землею. Тому не підлягає державній реєстрації, а проведена державна реєстрація має бути скасована.

Водночас в матеріалах справи міститься висновок судової будівельно-технічної експертизи 2016 року, який серед інших порушень законодавства, підтверджує «обмеженість доступу до фасаду будинку в місті розташування кіосків» та вказує на можливість «пошкоджень та руйнації, як в цілому так і окремих елементів фундаменту, конструкцій, інженерних мереж житлового будинку так і вбудованого нежитлового приміщення на першому поверсі багатоквартирного будинку», що і є перешкоджанням у користуванні власністю позивачем.

ВС підкреслює, що відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Водночас висновок суду апеляційної інстанції про передчасність демонтажу МАФу, у зв’язку з тим, що відповідно статті 376 ЦК України спочатку треба дослідити МАФ на можливість перебудови чи реконструкції є неправильним. Приписи статті 376 ЦК України розповсюджуються лише на нерухоме майно, а не на тимчасові споруди, якою є МАФ.

Аналізуйте судовий акт: Знесення об’єкта самовільного будівництва можливо лише у разі порушення прав інших осіб (ВС/КЦС № 458/1173/14-ц від 16.01.2019)

Визнання права на введення в експлуатацію самочинно побудованої прибудови у судовому порядку не допускається (№ 127/18746/15-ц від 07.02.2018)

Міська влада вправі демонтувати малу архітектурну форму чи тимчасову споруду виключно у тому випадку, якщо це самостійно не здійснив її власник в строки, зазначені приписі (ВС/КАС,№ 826/14017/17,27.02.20)

Самовільно побудована будівля, яка несе потенціальну загрозу, ПІДЛЯГАЄ до знесення (ВС/КЦС № 388/314/15-ц від 26.06.2019)

Узаконення прибудови до будинку напряму через суд неможливе, лише після звернення до компетентного органу, при цьому стаття 376 ЦК України не застосовується (ВС/КЦС у справі № 306/2140/17 від 18 квітня 2019р.)

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 203/4180/15-ц

провадження № 61-3923св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «БВК-1», товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор-Маркет»,

треті особи: Дніпропетровська міська рада, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Єдаменко С. В. від 15 лютого

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С., від 13 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «БВК-1» (далі - ТОВ «БВК-1»), товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Маркет» (далі - ТОВ «Вектор-Маркет») про усунення перешкод у користуванні власністю, скасування записів про державну реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що він є власником нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку

АДРЕСА_1 . Однак користуватися у повній мірі належним йому приміщенням він не може через наявність кіосків (споруд без фундаменту), встановлених відповідачами, які розміщені впритул до його приміщень без документів і без дозволу відповідних органів. Зазначені кіоски були зареєстровані за відповідачами на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Левлекс» від 01 червня 2007 року, однак вони не є нерухомим майном,

а відносяться до тимчасових споруд - малих архітектурних форм, а тому їх реєстрація проведена незаконно.

Посилаючись на вищевикладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно щодо спірних кіосків, усунути перешкоди в користуванні його власністю шляхом зобов`язання відповідачів знести (демонтувати) ці кіоски.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності відповідачів на спірні кіоски підтверджено рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області, які є набрали законної сили. Реєстрація права власності за відповідачами на ці об`єкти була проведена на підставі рішень третейського суду, які на час такої реєстрації входили до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводилася реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, а тому така реєстрація відповідала вимогам чинного на той час законодавства. Крім того, позивачем не доведено, що усунення перешкод у користуванні його власністю неможливо шляхом перебудови, перенесення чи реконструкції належних відповідачам кіосків, а тому позовні вимоги про знесення цих споруд є передчасними і задоволенню не підлягають.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що за відповідачами рішеннями судів було визнано право власності саме на торгівельні кіоски, а не на об`єкти нерухомого майна, а тому проведена реєстрація кіосків не відповідає вимогам закону. При цьому суди не звернули уваги на те, що матеріали справи не містять судових рішень щодо визнання права власності на кіоск за ТОВ «БВК-1», жодних висновків щодо законності розміщення об`єкту впритул до належного йому нежитлового приміщення не надав. Оскільки кіоски відповідачів не є нерухомим майном, а є тимчасовими спорудами, їх розміщення регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 22 листопада 2011 року. Відповідно до цього Порядку для розміщення групи тимчасових споруд (але не більше п`яти) розробляється єдиний паспорт прив`язки тимчасових споруд з прив`язкою кожної окремої тимчасової споруди з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення. Підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. Однак суди попередніх інстанцій положень Порядку не врахували, помилково не взяли до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 04 травня 2016 року, відповідно до якої зазначені торгівельні кіоски не відповідають ознакам нерухомого майна та не є таким, порушують норми пожежної безпеки, що загрожує цілісності будівлі позивача та мешканців будинку.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 03 травня

2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником Ѕ частини нежитлових приміщень № № 69, 70 у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 21 вересня 2004 року

(а. с. 4-7).

Поряд з нежитловими приміщеннями, належними позивачу знаходяться споруди: торгівельний кіоск, належний відповідачці ОСОБА_3 ,

2 торгівельних кіоски, належних відповідачу ТОВ «Вектор-Маркет»,

2 торгівельних кіоски, належних відповідачу ОСОБА_2,

3 торгівельних кіоски ТОВ «БВК-1», що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, фототаблицями, висновком судової будівельно-технічної експертизи від 04 травня 2016 року

26 лютого 2004 року між Дніпропетровською міською радою та

ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0009 га на

АДРЕСА_1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору

до 31 грудня 2014 року. Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:06:097:0058.

28 січня 2004 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0009 га на

АДРЕСА_1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року. Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:06:097:0052.

29 січня 2004 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «БВК-1» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0009 га на

АДРЕСА_1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року. Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:06:097:0055. Цього ж дня між цими самими сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0009 га АДРЕСА_1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року. Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:06:097:0053.

03 березня 2004 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Вектор-Маркет» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0006 га на АДРЕСА_1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року. Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:06:097:0056. Цього ж дня між цими самими сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0006 га на АДРЕСА_1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року. Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:06:097:0057.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 липня

2006 року у справі № 18/133 було задоволено позов ФОП ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» та визнано право власності на торгівельний кіоск літ. А-1 площею 4, 8 кв. м на АДРЕСА_1 .

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Левлекс»

від 01 червня 2007 року задоволено позов ФОП ОСОБА_3 та визнано за нею право власності на торгівельний кіоск літ. А-1 площею 4, 4 кв. м на

АДРЕСА_1 без акту введення його в експлуатацію.

18 липня 2007 року на підставі зазначеного рішення третейського суду було зареєстровано право власності ФОП ОСОБА_3 на вказану вище споруду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня

2006 року було задоволено позов ФОП ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» та визнано за ним право власності на торгівельний кіоск літ. В-1 площею 8,6 кв. м на АДРЕСА_1 .

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Левлекс»

від 01 червня 2007 року задоволено позов ФОП ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на торгівельний кіоск літ. В-1 площею 8,6 кв. м на АДРЕСА_1 без акту введення його в експлуатацію.

18 липня 2007 року на підставі зазначеного рішення третейського суду було зареєстровано право власності ФОП ОСОБА_2 на вказану вище споруду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 липня

2006 року було задоволено позов ТОВ «Вектор-Маркет» до Дніпропетровської міської ради, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» та визнано за товариством право власності на торгівельний кіоск літ. Б-1 площею 9,5 кв. м на АДРЕСА_1 .

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Левлекс»

від 01 червня 2007 року задоволено позов ТОВ «Вектор-Маркет» та визнано за товариством право власності на торгівельний кіоск літ. Б-1 площею

8,9 кв. м на АДРЕСА_1 без акту введення його в експлуатацію.

18 липня 2007 року на підставі зазначеного рішення третейського суду було зареєстровано право власності ТОВ «Вектор-Маркет» на вказану вище споруду.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи

від 04 травня 2016 року враховуючи недотримання вимог в частині землекористування, протипожежних, містобудівних норм та функціонального використання, обмеженість доступу до фасаду будинку в місті розташування кіосків та неможливість проведення планових та профілактичних технічних обстежень конструкції будинку, кіоски, що розташовані в безпосередній близькості до нежитлового приміщення на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , не відповідають та порушують нормативно-правові акти у галузі будівництва. Недотримання протипожежних та містобудівних вимог, в сукупності з обмеженістю доступу до фасаду будинку в місті розташування кіосків та неможливістю технічного обстеження конструкції будинку, кіоски, що розташовані в безпосередній близькості до нежитлового приміщення на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку

АДРЕСА_1 , можуть призвести до пошкоджень та руйнації, як в цілому так і окремих елементів фундаменту, конструкцій, інженерних мереж житлового будинку так і вбудованого нежитлового приміщення на першому поверсі багатоквартирного будинку

АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок встановлення відповідачами впритул до належного йому нежитлового приміщення кіосків без дозволу відповідних органів та з порушенням норм пожежної безпеки, обмежується його право користування власністю, що також підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 04 травня 2016 року. При цьому вказував, що за рішеннями судів відповідачі є власниками торгівельних кіосків, що відносяться до тимчасових споруд і у розумінні чинного законодавства є рухомим майном, тоді як реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна.

Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, (чинний на час виникнення спірних правовідносин) реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, які прийняті в експлуатацію в установленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТІ, яка проводить реєстрацію прав власності на ці об`єкти.

Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною другою статті 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей або не мати такого приміщення.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року № 507, міститься визначення терміну «будівля», їх перелік та класифікація, однак тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Отже, тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.

У порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року суд апеляційної інстанції на вищезазначене уваги не звернув, вважаючи, що реєстрація права власності за відповідачами проведена з додержанням вимог чинного законодавства, не звернув уваги на те, що зазначені вище торгівельні кіоски відносяться до тимчасових споруд і у розумінні положень

статті 181 ЦК України є рухомим майном, тоді як реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна.

При цьому висновки суду про правомірність здійснення реєстрації права власності за відповідачами на спірні об`єкти, як на об`єкти нерухомого майна, з посиланням на рішення судів, є необґрунтованими, оскільки рішеннями постійно діючого третейського суду при Асоціації «Левлекс» від 01 червня 2007 року та господарського суду Дніпропетровської області від 11 та

27 липня 2006 року було визнано право власності за відповідачами саме на торгівельні кіоски, тобто на річ, яка за своїми характеристиками відноситься до рухомого майна.

Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що належні відповідачам кіоски розміщенні впритул до належного позивачу нежитлового приміщення і відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04 травня 2016 року встановлені з недотриманням протипожежних та містобудівних вимог, обмежують доступ позивача до фасаду будинку та можуть призвести до пошкоджень та руйнації, як в цілому так і окремих елементів фундаменту, конструкцій, інженерних мереж. Зазначене свідчить про те, що вищезазначені об`єкти порушують право позивача як власника нежитлового приміщення, у зв`язку із чим суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для усунення позивачу перешкод у користуванні своїм майном. При цьому висновки суду апеляційної інстанції про передчасність вимог позивача про знесення спірних торгівельних кіосків, з огляду на відсутність відомостей про неможливість їх перебудови, безпідставні, оскільки кіоски не є нерухомим майном і їх будівництво не здійснювалося, тоді як вказані обставини у розумінні статті 376 ЦК України мають бути дослідженні при самочинному будівництві нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої

статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

3819
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0