Кримінальний кодекс України. Необхідна реформа вже давно
- Автор:
-
3
-
2
-
946
У 2015 році в монографії "Кримінальне право. Загальна частина. Історико-правове дослідження" автор, Валерій Буняк, виклав певні міркування. Через призму 10 років можу сміливо написати, що висновки виявилися перевірені часом... Реформа необхідна вже давно. Причому в комплексі з Кримінальним процесуальним кодексом України. Про реформу КПК України в наступних публікацій, а зараз декілька висновків 10-річної давними про КК України, які на жаль не було враховано...
Висновки
Чинний КК України є логічним продовженням радянських кримінальних кодексів, які діяли на території України. Причому, на нашу думку, окремі положення Загальної частини КК УРСР 1960 року було викладено навіть більш вдало, порівнюючи з Загальною частиною КК України, у першу чергу класифікацію видів злочинів за ступенем тяжкості.
Загалом, за виключенням відсутності у тексті закону смертної кари як виду покарання, КК України збільшив караність злочинних діянь, порівняно з КК УРСР 1960 року. Зокрема у КК України істотно збільшено розміри можливого покарання за сукупністю вироків, подовжено строки давності щодо злочинного діяння та обвинувального вироку, збільшено вимоги до розміру фактично відбутого покарання, після якого можливе умовно-дострокового звільнення засудженого та т. д.
Тенденцію до лібералізації в Україні призначених судом покарань, порівняно з вироками судів УРСР, ми пояснюємо загальносуспільними змінами, які диктують правовому почуттю судді відступ від буквального змісту кримінального закону на користь пом’якшення засудженому покарання. Але судова практика за певних політико-соціальних обставин може легко та швидко змінитися в інший бік, будучи не підкріпленою буквальним змістом кримінального закону.
На нашу думку, одним з найбільших недоліків КК України є складна й на практиці неефективна класифікація злочинних діянь за ступенем тяжкості. У випадку нової реформи кримінального судочинства або прийняття Кодексу України про кримінальні проступки, бажано системно опрацювати зміни до КК України, звівши класифікацію злочинних діянь за КК України до тричленної будови: тяжкий злочин, злочин і проступок.
У статтях 14 і 25 КК України, на нашу думку, варто зазначити, що готування до злочину й необережне вчинення злочину карані лише у випадках, спеціально визначених у відповідних статтях Особливої частини КК України. До того ж, у Особливій частині КК України, на наше переконання, необережна діяльність особи має каратися лише у випадку спричинення такою необережною діяльністю значної шкоди або створення реальної загрози настання тяжких наслідків.
Призначення покарання судом, на наше переконання, має відбуватися в результаті впровадження чітких законодавчих правил, основаних на взаємозв’язку положень статей 65 66 67 68 70 71 КК України.
Загалом положення Загальної частини КК України є продуктом історичного розвитку кримінального закону. Але окремі норми КК України є, так би мовити, регресивним елементом, не властивим кримінальному праву держав континентальної Європи ХХІ ст. До таких ми відносимо окремі положення (у чинній на 01.05.2015 р. редакції) статей 12, 43, 47, 53, 59 і ч. 2 ст. 87 КК України. Зокрема, необхідна відміна загальної конфіскації як виду покарання; перегляд місця штрафу в системі покарань; скасування такої обставини, що виключає кримінальну відповідальність, як виконання особою спеціального завдання; скасування такої обставини для звільнення від кримінальної відповідальності, як передача особи на поруки; зняття неконституційних законодавчих обмежень із права Президента України здійснювати помилування.
З метою реалізації принципу невідворотності й справедливості покарання, автор пропонує виключити з тексту КК України ст. 48 і ч. 4 ст. 74.
Іншою проблемою практика застосування кримінального закону в Україні є той факт, що за загальним правилом особи, засуджені до покарання не більше п’яти років позбавлення волі, підлягають звільненню від відбування покарання з випробуванням, що підриває основи кримінальної політики держави. При цьому зобов’язання, які покладаються на умовно засудженого вироком суду, є недостатньо продуманими та здебільшого формальними.
Разом із істотним зменшенням практики застосування ст. 75 КК України, на нашу думку, необхідно внести зміни до Особливої частини КК України в частині пом’якшення покарання за більшість ненасильницьких видів злочинів і виключити з Особливої частини КК України або змінити види злочинів, ознаки складу яких визначені не конкретно, наприклад, ст. 296 364 КК України і т. д.
Запропоновані законодавцем у 2014 році зміни статей 69 75 КК України, якими унеможливлюється призначення судом за корупційні злочини покарання нижче від найнижчої межі та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, ми вважаємо не лише неконституційним, але й помилковим. Адже в такому випадку нехтується принципом рівності всіх перед законом незалежно від виду вчиненого злочину в питанні призначення покарання.
Автор статті: Буняк Валерій Сергійович
-
Просмотров
-
Коментарии
Просмотров
Коментарии
Другие наши сервисы:
-
Бесплатная консультация
Получите быстрый ответ на юридический вопрос в нашем мессенджере , который поможет Вам сориентироваться в дальнейших действиях
-
ВИДЕОЗВОНОК ЮРИСТУ
Вы видите своего юриста и консультируетесь с ним через экран, чтобы получить услугу, Вам не нужно идти к юристу в офис
-
ОБЪЯВИТЕ СОБСТВЕННЫЙ ТЕНДЕР
На выполнение юридической услуги и получите самое выгодное предложение
-
КАТАЛОГ ЮРИСТОВ
Поиск исполнителя для решения Вашей проблемы по фильтрам, показателям и рейтингу
Популярные аналитические статьи
Смотреть все статьи-
"Ми приймали присягу не народу. Ми приймали присягу судді". Як зразкова справа про держзраду перетво
Просмотров:
446
Коментарии:
0
-
Невідкладний обшук: потреба у новій філософії контролю
Просмотров:
410
Коментарии:
0
-
Шість помилок при розірванні трудових відносин з ініціативи роботодавця: судова практика
Просмотров:
349
Коментарии:
0
-
Загальні аспекти захисту права власності: судді ВС розповіли про проблемні питання застосування Зако
Просмотров:
428
Коментарии:
0
-
OnlyFans і податки: як моделі відстоюють свої права в судах
Просмотров:
621
Коментарии:
0
-
«Чисте місто» і брудні втечі: як фігуранти корупційних справ уникають правосуддя
Просмотров:
462
Коментарии:
0
page
youtube
Шановний Вадиме, я не пропоную лібералізації . Чому прикладом є широке застосування ст. 75 КК, це як раз про злочинця який рецедивно й ходить на волі. Я про те, що кримінальний закон часто не адекватний. І ще, проблеми судової системи КК не має вирішувати, є інші методи щодо строків розгляду справ. До речі, для посадовців я б продовжив строки давності терміном їх перебування на посаді. І законодавча техніка чинного КК нажаль сильно шкотильгає. Дякую за коментар!
Не зовсім погоджуюся. Сама по собі "лібералізація" кримінально-правової сфери призводить до фактичної безкарності, як ми бачимо на прикладі деяких західних країн, коли особи з цілим кримінальним "шлейфом" продовжують перебувати на волі, що призводить до вчинення ними нових злочинів, часто тяжких. (Про вбивство Ірини Заруцької у США ми добре знаємо, бо йдеться про нашу співвітчизницю, але і там, і у ряді європейських країн, подібна практика виходить за межі розумного. Наслідувати такі приклади Україні зовсім не варто.) Складно погодитися і з тезою про завеликі строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки в умовах, коли розгляд справ у судах істотно затягується з причин проблем самої судової системи, навіть у існуючій ситуації це часто призводить до закриття кримінальних проваджень за строками та, відповідно, порушення прав потерпілих від злочинів, у тому числі й на відшкодування шкоди. Ще однією великою проблемою, на мій погляд, є непропорційно суворі покарання за злочини, що вчинюються з необережності. На моє переконання, якщо особа вчинює злочин з необережності, тобто - не планує "ставати на злочинний шлях", така особа не потребує ізоляції від суспільства, і реальне позбавлення волі у таких справах просто недоцільне. Не кажучи вже про те, що, коли однакові порушення, скажімо, ПДР, можуть викликати або не викликати кримінально карані наслідки у залежності від обставин, що не залежали від волі порушника, виникає ситуація, коли кримінальна відповідальність набуває характеру своєрідної "лотереї", що навряд чи сумісно з принципами та духом кримінального права як такого. Я про це писав у статті "ЧОМУ СУВОРІСТЬ ПОКАРАННЯ ЗА ДТП НЕ ДОПОМОЖЕ У БОРОТЬБІ З АВАРІЙНІСТЮ" https://protocol.ua/ua/chomu_suvorist_pokarannya_za_dtp_ne_dopomoge_u_borotbi_z_avariynistyu/ Можливо, Вам буде цікаво ознайомитися зі спостереженнями практика.