Електроскутер, який має потужність менше 3 кВт, не належить до категорії механічних транспортних засобів, отже не передбачає необхідності посвідчення водія та реєстраційного документу, як і застібнутого шолому (Гайворонський районний суд Кіровоградської області № 385/676/23 від 22.05.2023 р.)

Фабула судового акту: Водій керував електроскутером ROVER. Його було зупинено інспектором поліції та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, за те що водій:

• не був у застебнутому мотошоломі, чим на думку інспектора порушив п.п. г п.2.3 ПДР;
• не мав права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія А1 відповідної категорії на мопед 450 ВТ, 0,045 кВТ, чим порушив на думку поліцейського п.п. а п. 2.1 ПДР;
• не зареєстрував мопед у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання, чим порушив п.п. в п.2.9 ПДР.

Водій зазначав, що він не володіє мопедом, а володіє електроскутером Rover Element 03, потужністю 450 Вт., який відноситься до електроскутерів потужністю до 3 кВт, за своїми характеристиками прирівнюється до електровелосипеду та не потребує наявності посвідчення водія та реєстрації у сервісному центрі МВС.

Про зазначені обставини він повідомив працівників поліції, пояснивши що:

• його електроскутер має потужність менше 3 кВт, не належить до категорії механічних транспортних засобів та відповідно не передбачає необхідності водію мати при собі посвідчення водія та реєстраційний документ.

У відповідності до вимог п.2.1, 30.1, 2.3 ПДР підставою для обов`язкової наявності вказаних документів (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб) є віднесення транспортного засобу до категорії механічний транспортний засіб.

• наявність шолому обов`язкова для мопедів і мотоциклів, які також є механічними транспортними засобами.

ПДР розмежовані поняття механічний транспортний засіб та транспортний засіб, різниця між якими полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша, ніж 3 кВт. В іншому випадку транспортний засіб не буде вважатися механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. З порівняння понять транспортний засіб, механічний транспортний засіб та мопед вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом 50 куб см. або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.

Отже, електроскутер можливо прирівняти до мопедa лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт. Тому наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачена виключно для механічних транспортних засобів.

Механічними вважаються електроскутери потужністю від 3 кВт, а також всі транспортні засоби з двигуном внутрішнього згорання. Якщо скутер має потужність менше, ніж 3 кВт, він не належить до категорії механічний і відповідно не передбачає для водія необхідності мати при собі посвідчення водія та реєстраційного документа.

Водій вважав, що оскільки його електроскутер за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів з електродвигуном потужністю від 3 кВт, вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до даного електроскутера.

Крім того, водій зазначав, що ураховуючи, що адміністративну відповідальність за порушення вимог п.2.1, п.2.3, п.30.1 ПДР може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого його електроскутер не належить, - він не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121, ч.6 ст. 121, ч.2 ст. 126 КУпАП.

Водій оскаржив постанову до суду.

Отже, у цій справі: Суд вказав, що:

• у п.п. "а", "б"п.2.1.ПДР зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
• згідно із п.п. «а» п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
• згідно п.п. «г» п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
• пунктом «в» п. 2.9 ПДР визначено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Натомість, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в такій поліцейський щодо вчинення водієм адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 5, 6 ст. 121, ч.2 ст. 126 КУпАП, обмежився лише описом правопорушень без належної мотивації, оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Прямо доводи водія суд не підтвердив, проте постанову поліцейського скасував.

Аналізуйте судовий акт: Використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий приводився в рух електричним двигуном (ВС ККС, справа №379/1366/20 від 22.02.2023 р.);

Електросамокат є транспортним засобом, а тому у разі порушення ПДР його водій підлягає притягненню до відповідальності (Київський апеляційний суд у справі № 761/31629/20 від 17.05.2021);

Суд оштрафував водія мопеду на 40 тис. гривень та позбавив права керування ТЗ на 5 років, за водіння без прав. (Малиновський районний суд міста Одеси, справа № 521/9798/23 від 21.04.2023 р.);

Законом встановлена реєстрація мопедів та отримання посвідчення водія на їх керування, незалежно від їх користування чи на вулично-дорожній, чи на автомобільній дорозі державного значення (ВС/КАС, №310/4817/17,27.12.19).

Справа № 385/676/23

2-а/385/15/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2023 Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Ханас М.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи) в залі суду в м. Гайвороні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 159706 від 16.04.2023,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ НП в Кіровоградській області, в якому просив скасувати постанову старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області серії БАД № 159706 від 16.04.2023 відносно нього про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.5 ст. ст. 121, ч.2 ст. 126, ч.6 ст. 121 КУпАП. В обґрунтування позову покликався на те, що з оспорюваною постановою він не згідний, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Оскаржувана постанова обґрунтована тим, що він вчинив керування мопедом ROVER, не будучи у застебнутому мотошоломі, чим порушив п.п. г п.2.3 ПДР; не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія А1 відповідної категорії на мопед 450 ВТ, 0,045 кВТ, чим порушив п.п. а п. 2.1 ПДР; не зареєстрованим у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання, чим порушив п.п. в п.2.9 ПДР. Проте зазначає, що він не володіє мопедом, а електроскутером Rover Element 03, потужністю 450 Вт., який відноситься до електроскутерів потужністю до 3 кВт, за своїми характеристиками прирівнюється до електровелосипеду та не потребує наявності посвідчення водія та реєстрації у сервісному центрі МВС. Про зазначені обставини він повідомляв працівників поліції, а саме: його електроскутер має потужність менше 3 кВт, не належить до категорії механічних транспортних засобів та відповідно не передбачає необхідності водію мати при собі посвідчення водія та реєстраційний документ. У відповідності до вимог п.2.1, 30.1, 2.3 ПДР підставою для обов`язкової наявності вказаних документів (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб) є віднесення транспортного засобу до категорії механічний транспортний засіб. А наявність шолому обов`язкова для мопедів і мотоциклів, які також є механічними транспортними засобами. ПДР розмежовані поняття механічний транспортний засіб та транспортний засіб, різниця між якими полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша, ніж 3 кВт. В іншому випадку транспортний засіб не буде вважатися механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. З порівняння понять транспортний засіб, механічний транспортний засіб та мопед вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом 50 куб см. або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, електроскутер можливо прирівняти до мопедa лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт. Тому наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачена виключно для механічних транспортних засобів. Механічними вважаються електроскутери потужністю від 3 кВт, а також всі транспортні засоби з двигуном внутрішнього згорання. Якщо скутер має потужність менше, ніж 3 кВт, він не належить до категорії механічний і відповідно не передбачає для водія необхідності мати при собі посвідчення водія та реєстраційного документа. Вважає, що оскільки його електроскутер за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів з електродвигуном потужністю від 3 кВт, вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до даного електроскутера. Ураховуючи, що адміністративну відповідальність за порушення вимог п.2.1, п.2.3, п.30.1 ПДР може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого його електроскутер не належить, вважає, що він не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121, ч.6 ст. 121, ч.2 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28.04.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та надано строк для подачі відзиву, відповіді на відзив.

09.05.2023 від відповідача ГУ НП в Кіровоградській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що працівник поліції, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оцінив всі обставини справи, а також докази вчинення адміністративного правопорушення, а тому стягнення застосовано без порушення, в межах санкції ч.5, 6 ст. 121, ч.2 ст. 126 КУпАП.

Частиною першою та другоюстатті 12 КАС Українипередбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.268 269 271 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положенняКАС Українине містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5ст. 262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.04.2023 старшим інспектором сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Гришином В.В. 16.04.2023 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 за ч.ч. 5, 6 ст. 121, ч.2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

В постанові вказано, що ОСОБА_1 16.04.2023, о 18 год. 14 хв., в м. Гайвороні на вул. В.Стуса керував мопедом ROVER, без номерного знаку, не був в застебнутому мотошоломі, не маючи право керування таким транспортним засобом, а саме не отримав посвідчення водія А1 відповідної категорії на мопед, не зареєстрував такий в десятиденний строк з моменту придбання, чим порушив п.2.3 г, 2.9 в, 2.1 а ПДР, та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 5, 6 ст. 121, ч.2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч.2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Однак, суд вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону (неправомірною), необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно дост. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1ст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правове регулювання суспільних відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюютьсяЗаконом України «Про дорожній рух».

Відповідно дост. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннямист. 16 Закону України «Про дорожній рух»визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху"затвердженоПравила дорожнього руху(далі -ПДР).

За правиламип.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.1.ПДР визначено, що ці Правила відповідно доЗакону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно доп.1.9. ПДРособи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так,у п.п. "а", "б"п.2.1.ПДР зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно із п.п. «а» п. 2.4 ПДРУкраїни на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідноп.п. «г» п. 2.3 ПДРУкраїни, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Пунктом «в» п. 2.9 ПДРвизначено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 2статті 126 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч.5ст.121 КУпАПадміністративна відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Частиною 6статті 121 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.

Статтею 251 КУпАП Українивизначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, згідно зст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно дост. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, згідноп 2.13 ПДРУкраїни, транспортні засоби належать до таких категорій:

-А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Пунктом 1.10 ПДРУкраїни визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Відповідно доп. 1.10 ПДРмопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Отже, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт.

Пунктом 1.10 ПДРУкраїни наведено перелік термінів, що використовуються у цих Правилах, де розмежовано значення кожного із них.

Так, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином,Правилами дорожнього рухуУкраїни розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018 року.

Так, у позовній заяві позивач повністю заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, так як він не є суб`єктом вчинення вказаних правопорушень, оскільки транспортний засіб електроскутер «Rover Element 03 red», яким він керував, не є механічним транспортним засобом і не підлягає державній реєстрації, адже має потужність двигуна менше ніж 4 кВт.

У матеріалах справи міститься технічний паспорт на електроскутер марки «Rover Element 03 red», згідно якого такий має потужність двигуна 450 ВТ, максимальну швидкість до 36 км/г, максимальне допустиме навантаження до 100 кг, діаметр колеса 10, ємність акумулятора 20 А/год (а.с. 11).

Оскільки електроскутер марки «Rover Element 03 red» - це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до позивача.

Проте відповідачем не перевірено та не надано письмових доказів щодо технічних характеристик двигуна вказаної моделі електроскутера.

Тобто, відповідачем не перевірено та не надано письмових доказів щодо того, чи маєелектроскутер марки «Rover Element 03 red» потужність електродвигуна більшу ніж 3 кВт і чи належить до механічних транспортних засобів, а також чи є позивач суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченогоч.6 ст. 121 та ч.2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушенняп. 2.1 «а» та п.2.9«в» Правилдорожнього руху може нести виключно водій механічного транспортного засобу.

Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.

Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.

Згідност. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до частини 2 та 3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справи.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підставі доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Так, відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до принципу презумпції невинності обов`язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Також, згідно абз. 1 та 2 ч.2ст. 7 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз положень вказаних статейКУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям283і284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення та до неї не долучено жодних доказів, пояснень свідків, що свідчили б про наявність вини позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, за які він притягнутий до відповідальності.

Водночас, приписами частини 3статті 283 КУпАПпередбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис саме події порушенняПравил дорожнього руху, то наданий суб`єктом владних повноважень відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.01.2019 у справі № 464/2309/17 та від 19.02.2020 у справі №524/1284/17.

Відтак, суд відхиляє обставини зазначені у постанові, щодо того, що ОСОБА_1 16.04.2023, о 18 год. 14 хв. в м. Гайвороні на вул. В.Стуса керував мопедом ROVER, без номерного знаку, не був в застебнутому мотошоломі, не маючи право керування таким транспортним засобом, а саме не отримав посвідчення водія А1 відповідної категорії на мопед, не зареєстрував такий в десятиденний строк з моменту придбання, оскільки при винесенні постанови не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема відсутні посилання на відеодокази, тобто повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи.

Відповідно дост. 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

При виконанні обов`язку, передбаченого абз.2 ч.2ст. 77 КАС України, відповідачем до відзиву не було додано жодного документу чи матеріалу, які могли б бути використані в якості доказу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в такій поліцейський щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 5, 6 ст. 121, ч.2 ст. 126 КУпАП, обмежився лише описом правопорушень без належної мотивації, оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Більше того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст.283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17), візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Водночас, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених частинами 5, 6 статті 121 та ч.2 ст. 126 КУпАП, відповідачем не надано.

Відповідно до ч.3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідност. 62 Конституції Українивина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані вище обставини та відсутність належних доказів свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог Правил дорожього руху, що у свою чергу свідчить про недоведеність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 5, 6 ст. 121, ч.2 ст. 126 КУпАП,за які позивача було піддано адміністративному стягненню.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем порушено норми вищезазначених нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 159706 від 16.04.2023 слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Крім того, ураховуючи вимоги частини 1статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати (сплачена сума судового збору) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь позивача.

Керуючисьстаттею 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області задовольнити.

Скасувати постановупро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії БАД № 159706 від 16.04.2023, складену старшим інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Гришином В.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 5, 6 ст. 121, ч.2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. та закрити провадження в справі про адміністративнеправопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.ч. 5, 6 ст. 121, ч.2 ст. 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. В. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцяпроживання: м. Гайворон, Голованіський район, Кіровоградська область, РНОКПП НОМЕР_1 ) 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судових витрат на сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановленихКодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М. М. Ханас

Дата документа 22.05.2023