Дисциплінарна відповідальність приватних експертів. Які цілі розправи Мінюсту над експертною незалежністю

Почну з сухих цифр. У державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України працюють близько 900 судових експертів. За результатами 2022 року ними було виконано близько 132 тис. судових експертиз та експертних досліджень.

Чисельність приватних експертів є більш ніж у два рази меншою. За даними Мінюсту, наприкінці 2022 року дійсними були свідоцтва про присвоєння кваліфікації судових експертів 445 фахівців, а звіти про виконання судових експертиз та експертних досліджень надали лише 378 з них. Протягом 2022 року приватні експерти виконали близько 16 тис. судових експертиз та експертних досліджень, тобто у 8 разів менше кількості експертиз, виконаних державними експертними установами.

Причини того, що державні експертні установи мають домінуюче становище на ринку судових експертиз та експертних досліджень, повністю корелюють із впливом держави, адже державні експертні установи, потенційно будучи прибутковими, натомість фінансуються з держбюджету. Лише державним експертним установам дозволено проводити так звані криміналістичні експертизи, незважаючи на відсутність обґрунтованої потреби у збереженні такої монополії. Водночас для приватних експертів Мінюст встановив систему численних перешкод у доступі до професії та поборів: при підготовці, стажуванні, підвищенні кваліфікації.

Читайте статтю: Довго йшли, але не туди... Куди і як має розвиватися українська судова експертиза

Незважаючи на існуючі перешкоди, попри меншу чисельність та обсяги діяльності, на мій погляд, як адвоката, саме окремими приватними експертами напрацьовано досить сталу професійну репутацію. Так, за результатами соціологічного дослідження системи судової експертизи, проведеного за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice», оприлюднено наступні висновки: “…респонденти, які мають досвід взаємодії як з державними, так і з приватними судовими експертами, частіше надають перевагу саме приватним. Їх вважають більш ефективними 67% респондентів (проти 33% за державних) … 94% респондентів повністю або скоріше задоволені роботою приватних судових експертів, 75% — державних експертів. Якщо говорити про довіру, то 77% опитаних повністю або скоріше довіряють державним експертам, та 93% - приватним …90% респондентів назвали повністю або скоріше незалежними у реалізації своєї професійної діяльності саме приватних експертів. 59% аналогічно висловилися щодо державних судових експертів”.

Однак схоже, що професійність та незалежність приватних експертів не викликають захоплення у Мінюсту та створеного ним дисциплінарного органу. Скоріше навпаки.

Аналіз оприлюднених Мінюстом результатів діяльності дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії (далі – ДП ЦЕКК) свідчить, що останніми роками саме приватні експерти отримують найсуворіші дисциплінарні покарання, і агресивність рішень дисциплінарної палати ЦЕКК щодо них стрімко зростає.

Так, у 2022 році винесено 19 рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності державних експертів, і 24 рішення – щодо приватних експертів.

У 2023 році кількість дисциплінарних стягнень щодо державних експертів зменшилася до 15, з них – 12 попереджень і лише 3 тимчасових призупинень дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації.

Щодо приватних експертів винесено 35 рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності – втроє більше, ніж щодо державних експертів. З них – 15 попереджень, 18 призупинень дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації і 2 рішення про позбавлення кваліфікації судового експерта.

Тобто на 900 державних експертів застосовано лише 15 переважно м’яких дисциплінарних стягнень, а на 378 працюючих приватних експертів – 35 більшістю жорстких, з позбавленням права на працю, дисциплінарних стягнень.

Читайте статтю:  ЕКСПЕРТИЗА ДТП – СЛІДКУЙТЕ ЗА РУКАМИ

Непропорційність кількості та тяжкості дисциплінарних стягнень, що застосовуються до державних та приватних експертів, є очевидною. При цьому, на мій погляд, з аналізу справ, у яких я надав правничу допомогу приватним судовим експертам, претензії до них Мінюсту носили по суті волюнтариський характер, особливо якщо скаржником виступали компанії, які знаходяться у власності (кінцевому управлінні) відомих українських олігархів.

Наведені дані вочевидь переконують в активізації застосування дисциплінарних стягнень як інструменту тиску на приватних експертів.

Причиною тиску на незалежність та професійність приватних експертів, на мій погляд, є той факт, що антикорупційні органи (НАБУ та САП), не маючи власної відомчої експертної установи, на відміну від НП України та СБУ, в найбільш резонансних справах покладаються саме на приватних експертів. Та й Вищий антикорупційний суд України, на відміну від інших інших судів, на мій погляд, зовсім інакше, професійніше, оцінює висновки судових експертиз, що висуває істотні вимоги до якості експертизи.

Важливість діяльності приватних експертів в антикорупційних справах підкреслюється у Звіті “Технічна оцінка Національного антикорупційного бюро України. 2023 рік”, складеному командою незалежних міжнародних експертів: “Допоки не буде створено криміналістичну експертну установу при НАБУ (у випадку реалізації цього рішення), НАБУ має більше покладатися на експертів із приватного сектору”. При цьому автори мають перестороги, що у випадку формування власної експертної установи НАБУ також, замість фаховості, почне висувати до відомчих судових експертів зовсім інші вимоги…

Повертаючись до дисциплінарних справ, абсурдність мотивації прийнятих ДП ЦЕКК рішень ще більше переконує саме у каральному характері застосування дисциплінарних стягнень.

Так, Мінюст та ДП ЦЕКК з легкістю й демонстративністю роками нехтують положеннями Конституції та сталою правовою позицією Верховного Суду про неприпустимість притягнення експертів до дисциплінарної відповідальності за діяльність у період до 01.01.2023 – дати, з якої на рівні закону закріплено види дисциплінарних правопорушень та дисциплінарних стягнень судових експертів.

Читайте статтю:  Військово-лікарська експертиза у ЗСУ: аспекти судового оскарження постанов ВЛК

Експертів регулярно притягують до дисциплінарної відповідальності за порушення акту ненормативного характеру – Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. Верховний Суд неодноразово був вимушений констатувати очевидне – як, наприклад, у Постанові від 06.03.2018 у справі № 910/19566/14: “… як вбачається вже з назви та й зі змісту даного документа, він має не обов'язковий (імперативний), а методично-рекомендаційний характер, і вміщені в ньому питання є орієнтовними (для органу, який призначає експертизу)”.

Та і це ще не найбільший треш. За потреби ДП ЦЕКК примітивно вигадує неіснуючі порушення.

Так, має місце притягнення експертів до відповідальності за те, що «в порушення п. 4.12 Інструкції, експертом у вступній частині висновку не зазначено, що перше та друге питання згруповані». При цьому у пункті 4.12 Інструкції № 53/5 зазначено лише, що «експерт має право згрупувати їх [поставлені на дослідження питання] і викласти в послідовності, яка забезпечує найдоцільніший порядок дослідження» – будь-яка вимога про окреме наведення відповідної інформації у вступній частині висновку експерта не існує.

Як порушення в оформленні комісійної експертизи ДП ЦЕКК вигадано, що «у висновку відсутня інформація про те, що дослідження, яке проведено експертами є взаємопов’язаним і тому воно експертами не розділялось на окремі розділи». Всі ці випадки автор приводить з власної практики та відповідних судових рішень, які встановили порушення ДП ЦЕКК.

15 грудня 2023 року набув чинності Закон «Про адміністративну процедуру». Згідно з його вимогами, ДП ЦЕКК не може діяти на підставі підзаконних актів Мінюсту, якими насьогодні унормовано її повноваження та процедуру діяльності. Оскільки Законом «Про судову експертизу» Мінюст не наділений повноваженнями делегувати будь-якому органу право розгляду питань дисциплінарної відповідальності, відповідно до вимог статті 6 закону діяльність ДП ЦЕКК має бути припинена.

Але вимогами Закону “Про адміністративну процедуру” Мінюст знехтував з такою ж легкістю, як це робив і з вимогами Конституції - темпи незаконного покарання приватних експертів лише пришвидшилися. За неповний перший квартал 2024 року вже винесено 12 рішень про притягнення приватних експертів до дисциплінарної відповідальності, з них - 3 рішення про тимчасове призупинення діяльності та 2 рішення про повну її заборону. Для порівняння, державним експертам за цей період дісталися лише 6 попереджень.

У прес-релізі про підписання закону чинним Президентом України, розміщеному на веб-сайті Верховної ради, підкреслюється, що прийняття цього закону – «важливий крок на шляху реформування системи врядування в Україні та наближення України до стандартів Європейського Союзу» .

Відтак, демонстративне невиконання Мінюстом Закону «Про адміністративну процедуру» вочевидь перешкоджає євроінтеграції.

І правда, чому це Мінюст та ДП ЦЕКК мають перейматися успішністю євроінтеграції?

І найцікавіше, а чому Мінюст та його окремі керівники так тримаються можливості впливу на судових експертів, як вош кожуха?

Все, на мій погляд, дуже просто. Національна судова система успадкувала від радянської певну “лінь розуму” суддів, тобто бажання замість власних висновків знайти певну письмову бумажку, яка за них вирішить справу та звільнить їх від можливих претензій. Відповідно, судові експертизи сприймаються некритично, а випадки їх застосування безпідставно розширюються. Замість обгрунтованої оцінки, суд з усіх сил твердить, що експерт наділений якимись утаємниченими “спеціальними знаннями”, якими суд зовсім не володіє та оцінити не може. У кримінальних справах зазначену ситуацію посилює невдала редакція ст. 242 КПК України, яка всупереч принципу змагальності по суті покладає на суд обов'язок доказування. Адже у випадку недостатності даних обвинувачення суд має керуватися презумпцією невинуватості, а не за власної ініціативи призначати експертизу. Відповідно, суду легше погодитися з експертним висновком, ніж критично оцінити його. От і з'являються у нас експертизи навіть без методології, як то експертиза у сфері торгових марок чи от нещодавно, “експертиза у сфері національної безпеки”.

Таким чином, у випадку гарантування результатів судової експертизи, окремі посадові особи Мінюсту через вплив на діяльність державних експертних установ можуть по суті гарантувати “замовникам” результат відповідної судової справи. Зазначені висновки особливо актуальні для кримінальних проваджень з корупційних справ, зокрема справ за статтями 191 і 364 Кримінального кодексу України. Адже в зазначених справах, у випадку невстановлення збитків (економічна категорія), відсутній склад злочину.

Натомість у цивілізованому світі, термін “судовий експерт” (forensic expert) стосується як правило щодо судово-медичної експертизи та експертів, які досліджують фактичні сліди та знаряддя злочину: відбитки пальців, плями крові, зброю. За потреби застосування спеціальних знань інших галузей (економіки, товарознавства, будівництва тощо) суд та учасники судового процесу без перешкод вправі залучити як експерта обраного ними авторитетного спеціаліста, який надає суду докази своєї кваліфікації та свідчить перед судом з відповідних питань. На жаль, у нас бажання до політичного, а то й корупційного впливу в окремих випадках пересилює кончу необхідність руху до Європи. Відповідно, навіть дещо застарілий Закон України “Про судову експертизу” 1992 року не те що не реформується - навпаки, на мій погляд, все більше спотворюється Мінюстом та іншими владними суб'єктами, зацікавленими у збереженні системи штучного обмеження незалежності судових експертів.

Автор статті: Буняк Валерій Сергійович