Чи вигідно домовлятись в суді ?

Що таке мирне врегулювання спорів у суді ? Чи потрібно це учасникам справ? Які форми такого врегулювання можливі на даний час з врахуванням вимог діючого законодавства?

Пропонуємо Вашій увазі статтю zr.su.court.gov.ua, яка підготовлена головою Зарічного районного суду м. Суми Ганною Шелєховою та помічником судді Аллою Рубаненко. Фото: KissPNG

Зараз дуже активно обговорюється тема медіації, на практиці ж використовується врегулювання спору за участі судді відповідно до вимог ЦПК України та затвердження мирових угод судом.

У всьому світі медіація є однією з найпопулярніших форм врегулювання конфліктів. Медіація (від лат. mediation - посередництво) - це позасудова структурована процедура врегулювання конфлікту шляхом переговорів його учасників з допомогою нейтрального посередника-медіатора. Вона дає можливість уникнути втрати часу в судових розглядах та додаткових і непередбачуваних матеріальних витрат.

У процесі медіації нейтральна третя сторона, медіатор, допомагає вирішити конфлікт, сприяючи виробленню добровільної угоди між конфліктуючими сторонами. Медіатор полегшує процес спілкування між сторонами, допомагає глибше зрозуміти їхні позиції та інтереси, шукає ефективні шляхи вирішення проблеми, надаючи можливість сторонам дійти власної згоди.

Важливо розуміти, що не кожні переговори за допомогою посередника є медіацією.

На відміну від судді чи арбітра медіатор не вирішує конфлікт між сторонами, не постановляє обов’язкове для них рішення і не пропонує якихось варіантів вирішення спору. Варіанти врегулювання виробляють самі сторони спору, керуючись власними інтересами та потребами.

15.12.2017 року набули чинності зміни (Закон № 2147-VIII), якими до господарського, цивільного та адміністративного процесів, введено процедуру врегулювання спору за участю судді. Ця нова процедура не є медіацією за суттю.

Врегулювання спору за участю судді – це спілкування сторін із суддею задля отримання роз’яснень та додаткової інформації з метою оцінки сторонами перспектив судового розгляду спору.

Посередником при медіації є нейтральний та незалежний медіатор, якого обирають сторони. Посередником при врегулюванні спору за участю судді є суддя, в провадженні якого перебуває справа.

Учасниками медіації є сторони конфлікту та медіатор, учасниками врегулювання спору за участю судді є учасники судової справи та суддя.

Читайте статтю:Законодавче врегулювання інституту корпоративних договорів та безвідкличної довіреності

Головною відмінністю врегулювання спору за участю судді є те, що суддя може: запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору (ч. 4 ст. 203 ЦПК України); під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та/або її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору (ч. 5 ст. 203 ЦПК України); у разі укладення сторонами мирової угоди затвердити її (п. 4 ч. 1 ст. 204 ЦПК України); у разі недосягнення згоди сторонами справа передається на розгляд іншому судді (ч. 4 ст. 204 ЦПК України).

Медіатор повинен пройти спеціальне навчання, в тому числі навчання практичним навичкам. Жодних вимог до спеціальної підготовки судді, що здійснює врегулювання спору, не передбачено.

Врегулювання спору за участю судді можливе до початку розгляду справи по суті, за згодою сторін. Медіацію ж можливо застосувати на будь-якій стадії і також за згодою сторін.

Що стосується тривалості процедури необхідно зазначити, що строк медіації визначається за погодженням сторін, а врегулювання спору за участю судді можливе протягом розумного строку , але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про проведення врегулювання.

Повторне проведення процедури медіації за бажанням сторін можливе, а при врегулюванні спору за участю судді –ні.

Врегулювання спору за участю судді не допускається у разі, якщо у справу вступила третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Велике навантаження на суддів було б за можливе зменшити шляхом розвитку інституту мирного врегулювання спору з використанням будь-яких способів мирного врегулювання спору.

Це б сприяло вирішенню спору в стислі строки.

Якщо розглядати цю процедуру крізь призму участі в процесі адвокатів, необхідно зазначити , що на сучасному етапі вона не має тієї популярності, яка дала б змогу говорити про дієвість цього інституту, оскільки, здебільшого, адвокати, на жаль, не зацікавлені у швидкому розгляді справи.

В Зарічному районному суді м.Суми в 2018 році лише в одній цивільній справі застосовувалась процедура врегулювання спору за участю судді за правилами гл.4 ЦПК України, однак в зв’язку з ухиленням відповідача від процедури мирного врегулювання спору, врегулювання було припинено.

Протягом багатьох років суди вирішують питання мирного врегулювання спору шляхом затвердження мирових угод.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.

Так, з 01 січня 2017 по 01 вересня 2018 року в Зарічному районному суді м.Суми розгляд 20 цивільних справ закінчився укладенням між сторонами мирової угоди. З них : щодо участі у вихованні дітей – 5 справ,

• розподілу майна подружжя – 3 справи,

• стягнення боргів та майнової шкоди – 7 справ,

• житлові спори – 3 справи,

• інші спори – 2 справи.

ЦПК України передбачає можливість винесення рішення в підготовчому судовому засіданні, якщо відповідач визнає позов.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Законодавець в даному випадку заохочує матеріально учасників справи в разі визнання відповідачем позову.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Така норма закону є вигідною і для відповідача, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Враховуючи низький рівень доходів громадян, це дієвий спосіб розв’язання спору з першого судового засідання.

Так, за період з 01 січня 2018 року по 01 вересня 2018 року в Зарічному районному суді м.Суми в підготовчому судовому засіданні в зв’язку з визнанням відповідачем позову винесено 154 рішення.

Читайте статтю: Судовий спір з податковою: відсутність товарно – транспортної накладної.

З них:

• спори, що виникають із сімейних відносин – 148 справ,

• інші спори – 6 справ.

З 154 справ у 67 справах позивачу повернуто 50% судового збору, сплаченого при зверненні до суду. В 87 справах питання повернення судового збору не вирішувалось.

З метою поширення можливостей мирного врегулювання спору із застосуванням всіх вищезазначених моделей, вважаю за необхідне більш активно інформувати громадян про такі можливості; підвищувати рівень їх правової обізнаності .

Читайте статтю: Пропуск процесуального строку не повинен слугувати засобом легалізації триваючого правопорушення

Також пропонуємо Вашій увазі інфографіку: