Бюджетне відшкодування ПДВ, сутність та механізм здійснення

эксклюзив
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
Бюджетне відшкодування ПДВ, сутність та механізм здійснення - 05d091724bb87940800826e57ea79dec_60643c9f4a0d4.png

Зміст:

Перш ніж перейти власне до питання, що ж собою являє бюджетне відшкодування, необхідно розуміти правову природу податку, якого стосується таке відшкодування.

Мова йде звичайно про податок на додану вартість. Цей вид податку використовується мабуть у всіх розвинених країнах світу із різними процентними ставками.

Основні цілі, що може досягти держава, запровадивши ПДВ це стримування економічних процесів з надмірного виробництва і наповнення державної казни.

ПДВ займає особливу роль у системі бюджетоутворення, оскільки має дуже широку базу оподаткування (стосується товарів, робіт і послуг на всіх етапах і процесах виробництва), що забезпечує і великі надходження до бюджету.

Отже, ПДВ включається в ціну товарів (робіт або послуг), як «націнка» і сплачується покупцем – кінцевим споживачем. Однак обов’язок перерахувати суму ПДВ до бюджету покладається на продавця, що є податковим агентом.

В свою чергу, податковий агент, що є платником ПДВ формує у своєму податковому обліку два показника:

  • податковий кредит, якщо роз’яснювати дуже спрощено, це сума накопиченого платником податку ПДВ за придбаними товарами, роботами, послугами;
  • податкові зобов’язання, що є сумою податку, оплаченого покупцями у складі ціни товару і підлягає сплаті до бюджету.

Законодавцем передбачено механізм відшкодування даного податку за певних умов.

У відповідності до ПК України, заявити та відшкодувати за рахунок бюджету можна суму від’ємного значення, яка виникла внаслідок існування різниці між двома показниками: сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту (п. 14.1.18. ст.14 ПК України).

Тобто, сума податкового кредиту повинна бути більшої, ніж сума зобов’язань, що виникли за наслідками продажу товарів, робіт (послуг).

Отже, від’ємне значення податкового зобов’язання виникає коли платник податку сплатив більшу суму, ніж це передбачено ПК України. Тобто під «бюджетним відшкодуванням» насправді розуміється повернення суми надміру сплаченого податку, які тимчасово перебувають у розпорядженні Державного бюджету України.

Читайте статтю: Ризиковість платника ПДВ: зняти не можна залишити. Алгоритм дій для «ризикових» СПД

Як отримати бюджетне відшкодування ПДВ, перші кроки

Відповідно до пп. «б» п. 200.4. ст. 200 ПК України вбачається, що платник податків може скористатись правом на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за умови, що:

  • має сформоване належним чином від’ємне значення з ПДВ;
  • здійснив фактичну оплату сум ПДВ, за рахунок яких утворилось від’ємне значення, постачальникам товарів/послуг (податковий кредит повинен бути повністю «оплаченим» на момент заявлення суми бюджетного відшкодування);
  • сума від’ємного значення з ПДВ, яку просить відшкодувати платник податку на банківський рахунок, не повинна бути більшою за суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПКУ на момент подачі податкової декларації.

* Примітка:

Щодо питання «оплаченості» ПДВ податкова відноситься дуже прискіпливо під час перевірки правомірності заявлення сум до бюджетного відшкодування.

В актах перевірки часто зустрічається висновок про те, що платником податків «включено до розрахунку суми БВ суми ПДВ по яким відсутня оплата» при цьому, такі висновки можуть не враховувати правило «першої події», якою може виступати або факт оплати, або факт отримання товарів/послуг (відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України). Якщо сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту з дотриманням правила «першої події» висновки податкової є необґрунтованими.

В цьому ж контексті «неоплаченності» сум ПДВ зустрічаються висновки «про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ по факту включення до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснених передплат».

Так, на думку податкового органу, «віднесення суми ПДВ з передплат до бюджетного відшкодування порушує принцип здійснення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (у частині податку на додану вартість), з огляду на послідовність виконання (завершення) господарських операцій, перерахування коштів постачальнику та адекватне виконання ним відповідних поставок за фактом».

Тобто, податковий орган вважає, що віднести суму ПДВ, що сплачена постачальнику у складі авансу, можна лише після фактичного отримання оплачених робіт.

Ще у 2017 р. ДФС України зверталась до Мінфіну із листом щодо можливості врахування сум ПДВ, які сплачені у сумі авансу постачальникам при розрахунку сум бюджетного відшкодування.

У відповідь Мінфін надав роз’яснення та наголосив на тому, що передплата за товар виступає «першою подією», а тому суми ПДВ оплачені у її складі відносяться до податкового кредиту і є підставою для відшкодування суми ПДВ за фактично сплачений постачальникам товар/послугу.

Така позиція відповідає і приписам Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість.

Незважаючи на роз’яснення Мінфіну та позитивну для платників податків судову практику з цих питань, податкова й досі продовжує дотримуватись власної думки в актах перевірки.

Крім того, слід враховувати, що за наявності податкового боргу з ПДВ, платник податку може заявляти до відшкодування суму за «виключенням» такого боргу.

Відшкодування податку на додану вартість може здійснюватися:

  • на поточний банківський рахунок платника податку;
  • та/або у рахунок сплати взятих на себе грошових зобов’язань
  • або на погашення податкового боргу такого платника податку з інших обов’язкових бюджетних платежів.

Спосіб відшкодування визначається самим платником податків.

Якщо вищезазначені умови бюджетного відшкодування ПДВ виконуються, платник податку має право заявити суму бюджетного відшкодування, що здійснюється шляхом:

  • заповнення відповідних строк у декларації з ПДВ (стр. 20.2 та рядків 20.2.1 та/або 20.2.2);
  • заповнення та подачі відповідних додатків до декларації, а саме: Д3, що містить розшифровку сум бюджетного відшкодування та Д4, в якій платник зазначає спосіб отримання бюджетного відшкодування.

Читайте статтю: Борітеся – поборете! Скасування арешту на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміти ПДВ). Огляд судової практики Київського апеляційного суду за 2020 рік

Узгодження суми бюджетного відшкодування

Далі чекаємо відповідної реакції податкового органу.

З моменту запровадження даного інституту в Україні порядок бюджетного відшкодування ПДВ зазнавав законодавчих змін.

Зокрема, з 1 січня 2017 р. ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", було внесено зміни до порядку здійснення бюджетного відшкодування ПДВ.

Зазначеним законом було спростовано процедуру надання податковою відповідного висновку для передачі на виконання до органу Казначейства. Відтепер вся інформація, яку зазначає платник податку у декларації про суми бюджетного відшкодування вноситься до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування і згідно цієї інформації відшкодування здійснюється в автоматично.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування та подали відповідну заяву до контролюючого органу, отримують його, у разі узгодження суми податковим органом.

Правомірність розрахунку суми бюджетного відшкодування та можливість її узгодження визначається податковим органом за наслідками проведення камеральної перевірки (або іншої податкової перевірки, якщо є підстави для застосування п. 200.11 статті 200 ПКУ).

Відсилання до п.200.11 ст.200 ПКУ стосується можливості проведення документальної перевірки платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від’ємного значення, сформованого за операціями:

  • за періоди до 01.07.2015 року, якщо вони не були предметом документальної перевірки в минулих періодах;
  • по придбанню товарів чи послуг, що здійснені до 01.01.2017 року у платниками податків, які знаходились на спеціальному режимі оподаткування, передбаченому ст. 209 ПКУ.

Вищезазначені підстави для проведення документальної перевірки зустрічаються дуже не часто, отже, за загальним правилом податковий орган повинен в межах камеральної перевірки встановити правомірність, або відсутність права на бюджетне відшкодування ПДВ.

У разі подання платником податків декларації, в якій заявлено до відшкодування суму бюджетного відшкодування ПДВ, камеральна перевірка здійснюється податковим органом протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку — за днем її фактичного подання.

Однак, якщо відшкодування податку на додану вартість завлено на суму, що перевищує 100 тисяч гривень, платнику податків не варто сподіватись, що камеральної перевіркою все обмежиться.

ПК України, передбачає, що контролюючий орган має право провести документальну позапланову перевірку у випадку, якщо платник податків подав декларацію, в які міститься заява про необхідність здійснення бюджетного відшкодування

та/або декларація містить показники від’ємного значення з ПДВ більше 100 000 гривень, (п.п. 78.1.8 п. 78.1, ст. 78 ПКУ).

Слід зауважити два важливі моменти, на які необхідно звертати увагу при проведенні перевірки:

  • по-перше, предметом такої перевірки є виключно законність декларування заявлених до відшкодування сум ПДВ та/або від'ємного значення з ПДВ за конкретний звітній період. Оцінювати інші правовідносини, питання, що не стосуються предмету перевірки контролюючий орган не має права.
  • по-друге, перевірка може проводитись не лише у випадку, коли підприємство заявило суму ПДВ до відшкодування, а і в тому випадку, коли від'ємне значення з податку на додану вартість, становить більше 100 тис. гривень. Тобто, декларація ПДВ може навіть не містити заяви про відшкодування ПДВ.

За результатами проведеної перевірки, будь то камеральна, чи позапланова перевірка, податковий орган повинен встановити чи правомірно сформована сума бюджетного відшкодування і вчинити відповідні дії:

  • внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження суми.
  • винести податкове повідомлення-рішення в разі не узгодження суми бюджетного відшкодування.

На прийняття відповідного рішення контролюючому органу надано 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або уточнюючих розрахунків до неї, а якщо такі документи були надані пізніше, то відлік починається з наступного дня після їх фактичної подачі. Виключенням із правил, щодо строків є строк проведення для документальних перевірок з підстав, визначених у п.200.11 ст.200 ПКУ - 60 календарних днів.

У відповідності до п. 200.12 статті 200 ПК України, узгодження суми бюджетного відшкодування ПДВ може мати місце у разі «добровільного» і прямого узгодження податковим органом, або в судовому порядку, за наслідками визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Аналіз, передбаченого законодавством порядку бюджетного відшкодування ПДВ, на перший погляд, є простим і прозорим.

Однак, всі хто стикався із механізмом реалізації цього права в реаліях сьогодення, скоріш за все знає, що насправді платники податків стикаються із проблемами відшкодування ПДВ в Україні.

Із власної практики можу завірити, що відшкодування ПДВ більше 100 тисяч у більшості випадків здійснюється в судовому порядку.

Як вже зазначалось вище, якщо під час перевірки податковий орган дійшов до висновку, що заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ є необґрунтованою, за її результатами виноситься податкове повідомлення-рішення.

Висновки контролюючого органу зазначаються в Акті перевірки і в більшій мірі зводяться до невизнання податкового кредиту через нереальні, безгосподарські операції із «неблагонадійним» контрагентами.

З цих питань висновки в акті перевірки звучать приблизно наступним чином: «контрагент має віддалене місця розташування, немає власного трудового ресурсу чи недостатність основних засобів».

Однак, такі висновки не узгоджуються із діючим законодавством.

Зокрема, за місцезнаходженням юридичної особи повинне знаходитися його керівництво і в цьому місці повинен вестися облік. Однак діяльність підприємства може здійснюватися не тільки за його місцезнаходженням, але й за іншими адресами, таким чином реалізуються основоположний принципи господарювання - вільний рух капіталів, товарів та послуг.

Щодо трудових ресурсів, зазвичай акт перевірки не містить аналізу, або будь-яких доказів, що встановлювали б який обсяг робіт може виконувати один працівник та скільки часу на це потрібно. Крім того, податковий орган зазвичай не враховує, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) та ін. А відсутність чи наявність основних засобів не є показником можливості виконання робіт чи надання послуг.

Слід також не забувати, що аналіз господарської діяльності контрагента не може впливати на правомірність заявлення сум бюджетного відшкодування, оскільки це суперечить принципу «індивідуальної відповідальності».

Разом з тим, висновки податкового органу можуть стосуватись і «технічних» помилок допущених у декларації, зокрема невірно вказаного індивідуального податкового номеру контрагенту.

Відомо, що оскаржити ППР можна в адміністративному порядку, тобто шляхом подачі скарги до податкового органу вищого рівня, або безпосередньо до суду, подавши позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Одразу зауважу, що адміністративний порядок зазвичай не призводить до результату, якого очікує платник податків. Податковий орган може «відкорегувати» прийняте податкове повідомлення-рішення на рівні арифметичних, технічних помилок, однак не скасує його повністю.

В судовому порядку платнику податків необхідно довести протиправність висновків Акту перевірки.

Якщо Акт перевірки стосується нереальності господарських ситуацій, суд досліджує первинну документацію, наявність правових підстав заявлення бюджетного відшкодування, а також перевіряє наявність розумної економічної мети правочину. У кожному конкретному випадку результат розгляду буде залежати від доказової бази, поданої сторонами. При цьому, дослідження обставин справи здійснюється з урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платників податків. Це означає, що платник податків не відповідає за порушення податкового законодавства його контрагентом (якщо таке має місце).

Стосовно технічних помилок у декларації з ПДВ, ВС зауважив, що підставами, за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, є не будь-яке некоректне заповнення податкової декларації, а лише факти, що призводять до некоректного визначення заявленої до відшкодування суми або заявлення до відшкодування сум взагалі за відсутності підстав для їх відшкодування.

Помилки при заповненні податкової декларації (некоректне заповнення реквізитів платника або його контрагента, номерів або дат відповідних документів) саме по собі не призводить до заявлення до відшкодування необґрунтованих сум і не може бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні.

Тому, якщо контролюючим органом під час перевірки не встановлено будь-яких фактів, що б свідчили про неправильне визначення суми від’ємного значення ПДВ в декларації чи відсутність права на її заявлення до відшкодування, то і несуттєві технічні недоліки декларації чи додатків до неї не можуть бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні (постанова ВС від 15 червня 2020 року по справі №440/17/19).

Якщо платник податків під час судового розгляду підтвердить законність формування суми бюджетного відшкодування, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення.

З моменту визнання протиправним та/або скасування ППР, сума бюджетного відшкодування стає узгодженою, відповідно до пп. «г» п. 200.12 статті 200 ПК України.

Однак, що робити далі? Чи достатньо отримати судове рішення про скасування ППР?

З моменту набуття суми бюджетного відшкодування статусу узгодженої, платник податків набуває право на повернення цієї суми на його рахунок у банку, шляхом перерахування із державного бюджету Державною казначейською службою.

Однак, вчинення перерахування коштів здійснюється лише при виконанні Державною податковою службою певних дій.

Зокрема, інформація про те, що податкова служба узгодила конкретну суму бюджетного відшкодування повинна бути відображена в Реєстрі на наступний робочий день, що наступає після узгодження, у відповідності до правил п. 200.12 статті 200 ПКУ.

Якщо узгодження відбувається за наслідками процедури адміністративного оскарження ППР, або за результатами судового розгляду, контролюючий орган має внести до Реєстру інформацію про узгодження на наступний день після набрання рішення законної сили.

Аналогічні положення (більш деталізовані) містяться у Порядку 326.

Так, п. 1, Розділу ІІ Порядку 326, контролюючий орган до 12-ї години робочого дня вносить до Реєстру інформацію про узгоджені суми бюджетного відшкодування ПДВ за попередній робочий день.

Крім того, пунктом 3 р. ІІ Порядку 326 передбачено, що податковий орган також зобовязаний внести до Реєстру інформацію про платіжні реквізити платника податків, за якими має відбутись перерахування коштів та/або на бюджетні рахунки для зарахування суми бюджетного відшкодування по сплаті грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з інших обов’язкових бюджетних платежів.

Вищезазначена інформація має бути передана податковим органом з накладенням ЕЦП відповідних посадових осіб та печаткою податкового органу.

Отже, передумовою для отримання платником ПДВ належної йому суми бюджетного відшкодування є внесення органом ДПС в Реєстр інформації про її узгодження та реквізити платника податків.

Після того, як податковий орган вчинить всі необхідні дії, внесене інформацію в єдиний реєстр бюджетного відшкодування ПДВ, узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною для виплати органом Казначейства на наступний робочий (операційний) день.

Відповідно, після узгодження і отримання всієї необхідної інформації, кошти перераховується органом казначейства протягом п'яти операційних днів або на банківський рахунок заявника, або в рахунок сплати грошових зобов'язань або на погашення податкового боргу з інших платежів держбюджету.

Читайте статтю: Зняття арешту з рахунку в СЕА ПДВ

Порядок реалізації права на бюджетне відшкодування. Судова практика

Що ж відбувається тоді, коли податковий орган не виконує своїх обов’язків, не вносить відповідні відомості до Реєстру та не передає платіжні реквізити платника податків до органу Казначейства?

Довгий час платники податків йшли до суду із позовами про зобов’язання вчинити певні дії податковий орган. Однак, такий спосіб захисту, як показала практика, є абсолютно неефективним (якщо читач намагався виконати рішення немайнового, зобов’язального характеру, знає, що штраф за невиконання такого рішення нікого не лякає, а далі цього справа не йде).

Коли ж платник податків намагався стягнути заборгованість «напряму» з бюджету

суди відмовляли, з тих підстав, що порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Зокрема, суди вважали, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Нарешті у 2019 р. Верховний Суд прийняв рішення, що кардинально змінило судову практику в цій категорії справ та відступив від вищезазначених висновків.

Мова йде про постанову ВП ВС від 12 лютого 2019 року № 826/7380/15 (рішення у цій справі прийнято до внесення законодавчих змін у порядок бюджетного відшкодування) та постанову Верховного Суду від 15 травня 2020 р. справа № 200/14773/18-а (рішенням у цій справі висновки ВП ВС «адаптовано» під дію порядку, що існує наразі).

Так, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, зазначила, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податку до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податку, є стягнення з Державного бюджету України через відповідний контролюючий орган на користь платника податку заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Зазначений висновок застосовується і до способу захисту порушеного права, як зобов'язання контролюючого органу внести заяву платника податку до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, який діє після 1 січня 2017 року.

Отже, за порушення строків відшкодування сум ПДВ, держава несе відповідальність за прострочення.

Так, відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України сума податку, що була узгоджена до відшкодування, однак фактично не відшкодована органом Казначейства у строки передбачені законодавством, є заборгованістю бюджету України.

А платник податку, що не отримув своєчасно бюджетне відшкодування надміру сплаченого ПДВ, має право вимагати погасити заборгованість з урахуванням пені, у розмірі 120 % облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення повернення бюджетного відшкодування до тих пір поки не буде відшкодовано кошти.

ВС наголошував на тому, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов'язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов'язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов'язується саме із недотриманням суб'єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Із зазначеного вбачається, що за наявності протидії податкового органу, відшкодуванню ПДВ передує щонайменше два судові процеси запеклої боротьби, щодо скасування незаконного ППР та стягнення суми бюджетного відшкодування із бюджету.

Разом з тим, заявляючи позов про стягнення суми бюджетного відшкодування слід враховувати Так, за висновками ВС, викладеними у постанові від 20 січня 2021 року у справі No 520/3210/19, строк позовної давності щодо вимоги про стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість обмежується строком у 1095 днів, який настає з дня отримання права на таке відшкодування.

«Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування. Закон установлює строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов’язання, як не сплаченої, так і надміру сплаченої (такої, що підлягає відшкодуванню) припиняються в податковому правовідношенні.

Ураховуючи темпоральні межі права платника ПДВ на повернення бюджетного відшкодування, установлені пунктом 102.5 статті102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Відповідне правозастосування стосується і суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки за своєю сутністю вона є надміру сплаченою платником ПДВ сумою податку при придбанні товарів (послуг), у порівнянні з сумою податкових зобов’язань за податковий (звітний) період.

Неприйняття рішення контролюючим органом щодо заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування, як і не проведення документальної позапланової перевірки, в терміни, установлені пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, не виключає право такого платника на бюджетне відшкодування. Оскільки позивач подав податкові декларації в останній день граничного терміну подання податкової декларації з ПДВ, право на бюджетне відшкодування сум ПДВ, стягнення яких стосується позов, позивач отримав після спливу 30 календарних днів, упродовж яких контролюючий орган мав провести камеральну перевірку та прийняти відповідне рішення».

Читайте статтю: Аграрні розписки: продаж без ПДВ

Відповідальність платника податку за неправомірне заявлення бюджетного відшкодування ПДВ

Така пильність податкового органу при узгодженні суми бюджетного відшкодування ПДВ може бути обумовлена різними причинами, однак, хотілось би вірити, що державний орган оберігає бюджет від зловживань з боку платників податків.

Складність адміністрування даного податку надає широке поле для шахрайства з боку недобросовісних платників податку.

Законодавцем передбачено відповідальність за неправомірне формування сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Зокрема, ПК України передбачено, що у випадку, коли податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ наслідком є накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % від такої суми (п. 123.1 ст. 123 ПКУ).

Якщо ж ситуація повторюється протягом 1095 днів (податкова встановлює такі самі порушення) штраф зростає до 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, якщо мова йде про злочинні схеми, то відповідальність буде значно суворішою.

Виглядає злочинна схема приблизно наступним чином. Існує суб’єкт господарювання – «податкова яма», який реєструє податкові зобов’язання від підприємств реального сектора економіки, однак насправді накопичує податковий борг та податків не сплачує. В свою чергу, його контрагенти незаконно формують податковий кредит та відшкодовують ПДВ. Зазвичай, такі господарські операції мають не реальний характер, «податкова яма» має номінального директора «без копійки за душею», немає основних фондів, працівників, за місцезнаходженням не знаходиться.

До 2019 р. держава намагалась протидіяти таким схемам через притягнення до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України) у поєднанні із ст. 212 КК України.

Однак, ЗУ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» було декриміналізовано дане правопорушення та виключено ст. 205 з КК України.

Крім того, було внесено зміни у ст.212 КК України, якою встановлено кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зокрема збільшено суму «порогу» притягнення до кримінальної відповідальності.

Натомість, наразі парламент розглядає законопроект №3959-1 "Про внесення змін до адміністративного та кримінального законодавства щодо запровадження діяльності БЕБ України".

Зокрема, пропонується доповнити КК України новою статтею 222-2 Шахрайство з ПДВ. У відповідності до положень даної статті, кримінально караними вважаються діяння з розкрадання бюджету чи незаконного заволодіння коштами з бюджету, які здійсненні шляхом отримання незаконного бюджетного відшкодування. За вчинення кримінального правопорушення з ПДВ передбачено санкцію від штрафу до обмеження волі. Таке саме покарання передбачено і за подачу завідомо неправдивої інформації у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, в т.ч. із використанням підроблених документів.

Науковці та практики скептично оцінили такі нововведення, відмічається техніко-юридична неточність як диспозиції статті, так і санкції, що викличе дуже багато проблем у правозастосуванні.

Під час слухань законопроекту експерти також зазначали про недоцільність такого доповнення, з тих підстав, що шахрайство з ПДВ може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення проти власності, передбачене ст. 190 «Шахрайство» КК України або ст. 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України.

При цьому, якщо шахрайство, щодо державних коштів під виглядом бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється із використанням підроблених документів, то є необхідність у додатковій кваліфікації за ст. 358 ККУ (підроблення документів) або ст. 366 ККУ (підроблення, здійснене службовою особою).

Підсумовуючи слід зазначити, що процедура бюджетного відшкодування ПДВ має явні недоліки і прогалини у регулюванні, в дійсності, контролюючі органи чинять супротив у реалізації цього права платником податків. Для реального отримання суми бюджетного відшкодування, платник податків повинен розпочати із правильного формування заявленої суми у Декларації. Господарські операції за рахунок яких сформувався податковий кредит не повинні викликати сумнівів та мати належне документальне підтвердження. А далі, справа стоїть за адвокатом, який повинен професійно відстоювати гарантоване законодавцем право в суді.

Якщо Вам потрібна консультація професіонала, пропонуємо скористатися послугою "Тендер на юридичну допомогу " від юридичного порталу Протокол.

Автор статті: Петрова Альона Миколаївна

Джерело: юридичний ресурс Протокол

1995
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0