Банкрутство юридичних осіб - як бути з кредиторами, які включені до санкційних списків або пов'язані із підсанкційними особами?

Не дивлячись на введення воєнного стану всій території України, запровадженого Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», суди продовжують здійснювати правосуддя, а арбітражні керуючі зобовʼязані виконувати свої повноваження та дотримуватись вимог КУзПБ, в межах процесуальних строків.

В реаліях повномасштабної війни у справах про банкрутство юридичних осіб довелось зіштовхнутись з проблемами, які вже існували з 20.02.2014 року, проте залишаються поза увагою нормотворчої діяльності України в сфері банкрутства.

14 серпня 2014 року прийнято Закон України “Про санкції” № 1644-VII (далі - Закон), яким з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Частиною другою статті 1 Закону визначено, що санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Згідно підпункту 11 Пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228, Мін’юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює підготовку та подання Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), що вносяться Кабінетом Міністрів України на розгляд Ради національної безпеки і оборони України відповідно до Закону України «Про санкції», та бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики з питань, що належать до його компетенції.

19 жовтня 2022 року рішенням Ради національної безпеки і оборони України “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” (далі - Рішення), введеним в дію Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022, було підтримано внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичних і юридичних осіб (перелік затверджений). Неодноразово до даного Рішення було внесено зміни (06.01.2023, 05.02.2023, 01.04.2023, 15.04.2023, 12.05.2023).

Кредитор, чиї вимоги визнані господарським судом до боржника у справі про банкрутство юридичної особи, потрапивши в санкційний список Ради національної безпеки і оборони України, зазнає ряд обмежувальних заходів (санкцій), з числа, передбачених ст. 4 Закону України «Про санкції». Основні санкції, що зумовлюють фактичне припинення діяльності є: (1) блокування активів; (4) запобігання виведенню капіталів за межі України; (5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань.

Додатково може бути застосовано санкцію передбачену п. 11 ч.1 ст. 4 Закону України «Про санкції» — стягнення в дохід держави активів компанії.

При розрахунках з кредиторами, які підпадають під санкції — необхідним буде здійснення користування та розпорядження коштами, що заборонено санкціями.

З наведеного вбачається, що процедура банкрутства може тривати необмежену кількість часу до моменту зняття санкцій, так як за результатами формування ліквідаційної маси, арбітражний керуючий не зможе здійснити задоволення вимог кредитора, на якого накладено санкції.

При цьому, в будь-який момент санкції можуть бути змінені або скасовані (ст. 5 Закону).

Аналізуючи можливі механізми для вирішення питання “задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство за наявності хоч одного кредитора, на якого накладено санкції”, було виділено три наступних:

1. внесення на депозит нотаріусу грошових коштів для задоволення визнаних судом вимог кредиторів, на яких накладено санкції;

2. тимчасове позбавлення кредиторів, на яких накладено санкції на період їх дії, права на задоволення грошових вимог за рахунок ліквідаційної маси боржника, або коштів отриманих за рахунок продажу майна боржника;

3. вилучення кредиторів, на яких накладено санкції, з реєстру вимог кредиторів.

Розглянемо недоліки та переваги кожного варіанту.

1. Внесення на депозит нотаріусу грошових коштів для задоволення визнаних судом вимог кредиторів, на яких накладено санкції.

Даний механізм вже законодавчо закріплений, має установлений зрозумілий порядок. Практично, деякі арбітражні керуючі вже використовують даний механізм, наприклад, для виплати заробітної плати працівникам банкрута.

Завдяки такому варіанту буде вирішено наступні питання:

• строк процедури у справі про банкрутство не буде залежати від дати зняття санкцій;

• буде дотримано черговість задоволення вимог кредиторів, яка передбачена ст. 64 КУзПБ. При цьому не виникне перешкод для задоволення вимог кредиторів наступних черг;

• не буде порушено приписи Закону України “Про санкції”.

У разі закриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи (в межах якої було внесено на депозит нотаріуса грошові кошти для погашення вимог підсанкціонованого кредитора), а санкції до цього моменту не були зняті - грошові кошти нотаріусом перераховуються до Державного бюджету України.

Так, загальний строк зберігання в депозиті нотаріуса грошових сум - 1 рік, проте процедура у справі про банкрутство може тривати довше.

Якщо до закриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи буде знято санкції, нотаріус за заявою кредитора, з якого знято санкції, видає їх з депозиту.

Зауважимо, що не обравши даний варіант, буде виникати питання про порушення прав кредитора, на якого накладено санкції, оскільки, ігнорування його вимог на період дії санкцій і задоволення в порядку черговості інших вимог кредиторів може призвести до того, що (в разі зняття санкцій) активів боржника буде недостатньо для задоволення вимог кредитора, з якого було знято санкції.

Крім того, це буде безпідставне порушення черговості задоволення вимог з боку арбітражного керуючого, адже на даний момент КУзПБ не передбачає умов та підстав для пропуску/ігнорування тієї чи іншої черги.

Якщо арбітражним керуючим під час виконання повноважень у справі про банкрутство юридичної особи буде здійснено в повній мірі дії, спрямовані на виявлення та повернення активів боржнику, формування ліквідаційної маси та погашення вимог кредиторів (які не підпадають під санкції), але вимоги кредитора (на якого накладено санкції) досі не задоволені при наявних активах боржника, він вимушений буде постійно порушувати питання про продовження процедури і неможливості закриття провадження у справі про банкрутство.

А це призводить до затягування процедури у справі про банкрутство юридичної особи та додаткового фінансового навантаження, чим порушуються інтереси інших кредиторів, з яких така винагорода може бути стягнута.

2. Тимчасове позбавлення кредиторів, на яких накладено санкції на період їх дії, права на задоволення грошових вимог за рахунок ліквідаційної маси боржника, або коштів отриманих за рахунок продажу майна боржника.

До КУзПБ має бути внесено відповідні зміни, якими буде визначено підстави та умови, за яких арбітражний керуючий має право вважати кредиторів, на яких накладено санкції (на період їх дії) поза чергою, визначеною в реєстрі вимог кредиторів у справі.

Тобто, фактично арбітражний керуючий матиме можливість задовольняти вимоги інших кредиторів, незважаючи на вимоги кредитора (який перебуває під санкціями), якщо черговість його вимог є першочерговою порівняно з іншими кредиторами.

Як зазначалось вище, даний механізм матиме негативні наслідки для кредитора (який перебуває під санкціями), і фактично задовольнити його вимоги буде неможливо.

3. Вилучення кредиторів, на яких накладено санкції, з реєстру вимог кредиторів.

Даний механізм є категоричним та спричинить невідворотні наслідки для учасників справи про банкрутство.

Порівнюючи з санкцією, що передбачена п. 11 ч.1 ст. 4 Закону України «Про санкції» — стягнення в дохід держави активів компанії (що передбачає стягнення вже існуючих у компанії активів), даний варіант позбавляє такого кредитора лише статусу учасника справи та як наслідок права на потенційне задоволення вимог та отримання грошових коштів від боржника.

Санкційне регулювання є одним з нових аспектів публічного порядку України та в будь-якому випадку призводить до негативних наслідків.

При цьому, не слід ігнорувати позицію, що санкції лише відстрочують виконання зобов’язання, а не означають їхнього скасування. Вони застосовуються лише до осіб, які включені до санкційного списку, а не до пов’язаних з ними інших осіб.

З практичного досвіду питання щодо виключення відомостей про кредиторів з реєстру вимог кредиторів стосується не лише у випадку накладення санкцій.

Так, деякі кредитори внаслідок ряду причин можуть списати борг або переуступити право вимоги іншій особі, у звʼязку з чим відпадає необхідність у зазначені їх відомостей в реєстрі вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КУзПБ, вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.

Вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) затверджені наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5 (далі - Вимоги).

Згідно п.1 Розділу III Вимог, арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).

У випадку повного погашення вимог кредитора або відмови кредитора від вимог у графі Примітки відповідного запису Реєстру робиться відмітка про повне погашення або про виключення вимог кредитора із зазначенням дати та підстав погашення чи виключення (п.14 розділу III Вимог).

З огляду на наведене вище, саме на арбітражного керуючого покладений обов'язок внесення змін до реєстру та виключення кредиторських (грошових) вимог зі складу реєстру вимог кредиторів, тобто суд не має повноважень втручатись в діяльність арбітражного керуючого і вести реєстр кредиторських вимог.

Позиція стосовно компетенції ведення реєстру вимог кредиторів саме арбітражним керуючим, який на підставі інформації отриманої, зокрема, під час провадження у справі про банкрутство, вносить відповідні відомості до реєстру - також викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 915/684/14, від 01.06.2022 року у cправі № 5004/407/12).

Оскільки ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів, то внесення відомостей у графу Примітки реєстру вимог кредиторів відповідного запису також передбачає наявність відповідної ухвали суду.

Наразі КУзПБ не сформовано підстави та повноваження суду за яких кредитори, які перебувають під санкціями, можуть бути виключені з реєстру вимог кредиторів.

Єдиних змін, яких зазнав КУзПБ з приводу кредиторів, до яких застосовано санкції є імператив дорадчого голосу.

Так, відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 48 КУзПБ у разі застосування до кредитора або до заінтересованої особи стосовно кредитора спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які передбачають блокування активів, такий кредитор з моменту застосування і на період застосування санкцій має право брати участь у роботі комітету кредиторів у справі про банкрутство юридичної особи лише з правом дорадчого голосу.

При цьому, не будемо закривати очі на недоліки, за яких підстави накладення санкцій можуть бути незаконними та оскаржені кредиторами, і в подальшому відновлення їх права вже буде неможливим або ускладненим.

З огляду на потребу України в захисті інтересів суспільства та держави від загроз національній безпеці, у зв’язку з тим, що стягувачами грошових коштів (кредиторами) у справах про банкрутство юридичних осіб можуть бути особи, внесені до переліку осіб, до яких застосовуються українські санкції, законодавство України та учасники судового процесу повинні підлаштовуватись під реалії та розуміти законність і правові підстави своїх дій.

Допоки не буде врегульовано дані відносини, відповідальність за формування правової позиції та визначення правомірності дій, в тому числі арбітражного керуючого, буде покладатись на Верховний Суд.

Але існують випадки, коли Верховний Суд виносить два протилежних рішення у спорах з подібними фактичними обставинами, а це говорить про небезпеку неузгодженої судової практики навіть в межах однієї юрисдикції, хоча справи у спорах із застосуванням Закону України «Про санкції» можуть розглядатись і в господарському, і в адміністративному судочинстві, що зумовлює необхідність отримати відповіді на складні питання.

Автори статті: адвокат Юридичної компанії "САЙКОМ" Анастасія Повелько та партнер Юридичної компанії "САЙКОМ" Ілля Комлик.