Алла Лесько: навколо законопроекту №1008 обгрунтовано точаться дискусії щодо кількості суддів Верховного Суду та ще низки норм щодо діяльності суду касаційної інстанції й ВККС

Проте я зосереджуся на інших нормах, які, на мою думку, несуть у собі загрозу незалежності суддів всіх інстанцій, зокрема, суддів першої й апеляційної інстанцій, написала у своєму ФБ Алла Лесько

Публікація довга, але все ж таки пропоную витратити декілька хвилин на її прочитання до кінця

1. Законопроектом № 1008 статтю 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» запропоновано викласти у новій редакції:
"Стаття 42. Дисциплінарне провадження
1. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).»

Як бачимо, нова редакція статті 42 передбачає таку підставу для дисциплінарного провадження як самостійне виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку.

На мій погляд, зазначена редакція статті містить суттєвий корупційний ризик та несе загрозу незалежності судді.

Наприклад, «незручний» незалежний суддя розглядає справи, демонструє повагу і додержання процесуальних прав учасників справи. Однак, через надмірне навантаження він припустився несвоєчасного надання копії судового рішення або декількох рішень для їх внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (п.2 ч.1 ст.106 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Учасники справи поставилися до цього з розумінням і не звертаються з дисциплінарною скаргою стосовно судді.

За наявності запропонованої редакції ст. 42 Закону «Про Вищу раду правосуддя» залишається сподіватися, що всі особи, будь-коли в майбутньому призначені членами Вищої ради правосуддя, будуть безумовно доброчесними, і у них не виникне жодних «претензій» до такого судді.
Проте, ризики впливу на суддю в цій нормі закладені.

Чи на користь така норма учасникам справи? На мою думку-ні! Ризик впливу- завжди буде ризиком впливу.

Крім того, зазначена норма, на мою думку, суперечить суті правових висновків ЄСПЛ, викладених у відомому рішенні цього суду «Олександр Волков проти України», оскільки член ВРП, який самостійно виявив з будь-якого джерела обставини, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, жодною нормою запропонованого законопроекту не усувається від подальшого розгляду справи та здійснення перевірки у дисциплінарній справі, ним ініційованій.

2. Законопроектом пропонується у частині першій статті 43 Закону «Про Вищу раду правосуддя»:
у пункті 1 слова "та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи" виключити;
у пункті 3 слова "чи частиною другою" виключити;

Вспомните новость: Не 200 а 100! Верховная Рада намерена сократить количественный состав Верховного суда

3. Також пропонується у статті 44:
у пункті 1 частини першої слова "або не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові скаржника або судді, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника" виключити;
частину другу виключити.

Що це означає?

Пункт 1 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в чинній редакції передбачає, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику без розгляду, якщо «не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові скаржника або судді, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника».

Частина друга передбачає, що «очевидно безпідставна скарга може бути залишена без розгляду та повернута скаржнику, якщо він неодноразово протягом дванадцяти місяців, що передують даті надходження скарги, подавав очевидно безпідставні дисциплінарні скарги, які були залишені без розгляду та повернуті скаржнику або за якими у відкритті дисциплінарної справи було відмовлено».

Таким чином, не підписана та без зазначення місця проживання скаржника (фактично анонімна) дисциплінарна скарга та неодноразові очевидно безпідставні дисциплінарні скарги за законопроектом №1008 підлягатимуть розгляду членами ВРП.

До чого це може призводити?

Протягом 2017 року, під час моєї роботи у Вищій раді правосуддя, до цього органу надійшло декілька сотень дисциплінарних скарг від імені трьох осіб. Дисциплінарні скарги були подані на суддів першої та другої інстанції міста Києва і містили посилання на наявність в діях суддів вищезгаданого мною дисциплінарного проступку - несвоєчасне надання копії судового рішення або декількох рішень для їх внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (п.2ч.1 ст.106 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

При цьому особи, зазначені скаржниками, не були учасниками справ, на несвоєчасне направлення судових рішень до ЄДРСР у яких посилалися.

Попереднє вивчення цих скарг дало підстави для висновку, що за адресою, зазначеною як місце проживання цих осіб, насправді знаходиться господарська будівля. Ці особи всіма передбаченими Регламентом ВРП способами повідомлення були запрошені на засідання дисциплінарних палат для підтвердження скарг, однак не з’явилися.

Таким чином, Вища рада правосуддя мала підстави діяти й діяла у відповідності до ст.44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та залишила такі дисциплінарні скарги без розгляду.

Тексти таких ухвал ВРП є у відкритому доступі, і це не дуже давня історія.

Вспоните новость: Верховный Суд поддержал компанию Коломойского с споре с АМКУ на 1,3 миллиарда

Можна припустити, що згадана мною процедурна «диверсія» була спрямована як проти конкретних суддів у зв’язку з відправленням правосуддя та мала намір створити для них ситуацію - постійно надавати пояснення за численними скаргами сторонніх невідомих осіб, що ураховуючи надмірне навантаженні на суди в місті Києві, ускладнило би їх роботу. Рівною мірою могла бути спрямована на дестабілізацію роботи ВРП, яка таким чином не зосереджувалася на розгляді скарг, поданих не анонімними особами, та які дійсно свідчили про неналежні дії суддів.

Запропоновані законопроектом №1008 зміни усувають можливість ВРП протидіяти таким процедурним «диверсіям».

Чи корисно це учасникам справи і суспільству в цілому? Ні!

У що перетвориться щоденна робота судді, який буде вимушений постійно писати пояснення на анонімні скарги, відволікаючись від вивчення справ та законодавства? І де гарантія, що історію 2017 року не повторить несумлінна сторона; незадоволений рішенням громадянин, який сховає себе за анонімністю?

Іншій стороні це на користь? Запитання риторичне.

На цьому поки що закінчу

Згадайте новину: Єдність і сталість судової практики зменшить надходження справ до суду – суддя ВС Алла Лесько