ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Підтвердженням укладення договору позики може бути не будь-яка розписка

Зважаючи на кількість судових спорів з приводу розписок можна дійти висновку, що до укладення розписок люди відносяться легковажно. В більшості випадків особа, яка передає кошти не завжди розуміє правової природи розписки і умов, які вона повинна містити. Тому спочатку розберемось із тим, що таке розписка?

Розписка є документом, який підтверджує укладення договору позики. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 1049 наголошує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи з цього розписка, як борговий документ, що підтверджує боргове зобов’язання, (окрім даних позикодавця та позичальника (паспорт, РНОКПП, місце реєстрації, рік народження, номер телефону, електронної пошти), місця складення, точного найменування переданих грошей, суми (вказується і цифрами, і прописом), дати повернення, відсотків (винагороди) за користування коштами або без винагороди, відповідальності за несвоєчасне повернення грошових коштів, дати, підпису позичальника) має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання коштів. Тобто розписка повинна містити дату отримання коштів, умови отримання позичальником в борг грошей (акцентую увагу, що у розписці потрібно так і писати, що гроші передаються в борг) із зобов’язанням повернути. На це варто звернути увагу, оскільки підтвердженням укладення договору позики може бути не будь-яка розписка, а лише та, яка засвідчує факт отримання грошових коштів в борг і містить умови про їх повернення (у розписці повинні бути зазначені наведені умови в сукупності). Навіть якщо з тексту розписки буде вбачається, що особа отримала грошові кошти, а умова щодо обов'язку їх повернення нею відсутня, то дана розписка не буде доказом укладення сторонами договору позики. Таким чином під час написання розписки дані речі потрібно розуміти і не повторювати помилок інших.

Зазвичай під час написання розписки велика увага приділяється, адресі позикодавця чи позичальника, даті їх народження, свідкам, а на принципові речі уваги не хватає. З власного досвіду мені про ці речі відомо. Був випадок із власної практики, коли Верховний Суд відмовив особі, яка звернулася з позовом про стягнення боргу за договором позики до особи, яку представляли, на підставі вищевикладених обставин. Такі висновки містяться у правовій позиції у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 лютого 2020 року у провадженні № 61-45877св18.

Тому я щоразу акцентую на цьому увагу, коли надаю поради особам, які мають намір укласти боргову розписку. Краще одразу написати розписку, щоб вона відповідала усім умовам, ніж роками відстоювати свою позицію у судах, які і без боргових розписок завантажені.

Автор статті: Рябчук Олександр Сергійович

Номер телефону +38 (098) 634-75-43