Юридичні аспекти сурогатного материнства

Бобак Оксана

Юрист ЮРИДИЧНОГО АГЕНТСТВА ГАННИ ГАРО

В сучасному світі проблема безпліддя торкається багатьох, однак лише дехто наважується вдатись до такого виду репродуктивних технологій, як сурогатне материнство.

Ч. 7 ст. 281 ЦК України встановлює норму, згідно з якою повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством. А ч. 1 ст. 290 ЦК України дозволяє повнолітній дієздатній фізичній особі бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.

Сурогатне материнство є видом репродуктивних технологій, коли окремі або всі етапи зачаття і раннього розвитку ембріонів здійснюються поза організмом генетичної матері. Український законодавець не дає визначення поняття «сурогатне материнство». Однак, відповідно до загального визначення, останнім вважається вагітність, що настала в результаті перенесення в порожнину матки сурогатної матері ембріона(ів), отриманих шляхом запліднення in vitro, які генетично не споріднені з сурогатною матір’ю та при цьому генетично споріднені принаймні з одним з потенційних батьків (біологічних батьків), народження дитини (дітей) сурогатною матір’ю та передача дитини (дітей) потенційним батькам (біологічним батькам), для яких виношування вагітності та народження дитини є неможливими за медичними показаннями. Між тим, найбільш точним формулюванням слід визнати формулювання, прийняте Всесвітньою організацією охорони здоров'я у 2001 році, яка керується не терміном «сурогатна матір», а терміном «гестаційний кур'єр», розуміючи під ним «жінку, у якої вагітність настала в результаті запліднення ооцитів, що належать третій стороні, сперматозоїдами , що належать третій стороні. Вона виношує вагітність з тією умовою або договором, що батьками народженої дитини будуть одна або обидві людини, чиї гамети використовувалися для запліднення. Щодо юридичного аспекту даного питання – сурогатне материнство може вважатись послугою що полягає у виношуванні, народженні дитини однією стороною – сурогатною матір’ю та переданні її замовнику такої послуги – біологічним батькам.

Відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні затвердженого наказом Міністерств охорони здоров’я України від 09.09.2013 № 787 (надалі – Порядок), необхідними умовами для проведення сурогатного (замінного) материнства (надалі - СМ) є: наявність медичних показань до СМ; документи, необхідні для проведення СМ, подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється СМ, повинно (повинен) мати генетичний зв’язок з дитиною; сурогатна мати не повинна мати безпосередній генетичний зв’язок з дитиною. Дозволяється виношування вагітності близькими родичами майбутніх батьків (мати, сестра, двоюрідна сестра тощо). Зокрема, законодавець у п.6.2. Порядку визначає, що медичними показаннями для СМ є зокрема: відсутність матки (вроджена або набута); деформація порожнини або шийки матки при вроджених вадах розвитку або внаслідок хірургічних втручань, доброякісних пухлин, при яких неможливе виношування вагітності; структурно-морфологічні або анатомічні зміни ендометрія, що призводять до втрати рецептивності, синехії порожнини матки, які не піддаються лікуванню; тяжкі соматичні захворювання, при яких виношування вагітності загрожує подальшому здоров'ю або життю реципієнта, але які не впливають на здоров'я майбутньої дитини; невдалі повторні спроби ДРТ (4 і більше разів) при неодноразовому отриманні ембріонів високої якості, перенесення яких не приводило до настання вагітності.

Сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої заяви сурогатної матері, а також за відсутності медичних протипоказань.

Подружжя, яке хоче знайти сурогатну матір, звертається до відповідного закладу охорони здоров’я, який здійснює програму сурогатного материнства (до речі на даний момент на території нашої держави таких чимало) та по відповідних анкетних даних, за результатами медичного огляду, з числа потенційних сурогатних матерів та за взаємною згодою з потенційною сурогатною матір’ю обирають останню.

Сурогатна матір підписує письмову добровільну заяву, в якій вказує про те, що:

- вона готова виступити сурогатною матір'ю;

- повідомила лікарю закладу охорони здоров’я усю відому їй інформацію про стан свого здоров'я, спадкові, венеричні, психічні та інші захворювання в своїй родині;

- попереджена про те, що при проведенні процедури ДРТ можуть виникнути ускладнення, пов’язані з прийманням лікарських засобів, при цьому сурогатна матір має право відмовитись або погодитись на прийом таких лікарських засобів;

- попереджена про те, що вагітність і пологи можуть супроводжуватися розвитком ускладнень, а також те, що процедура може виявитись безрезультатною;

- знає про правові наслідки участі у програмі сурогатного материнства, зокрема крім іншого їй роз'яснено зміст ч.2 ст.123 СК України, ст.139 СК України;

- її рішення є вільним і являє собою інформовану добровільну згоду на проведення процедури.

Правові аспекти відносин між сурогатною матір’ю, потенційними батьками та закладом охорони здоров’я регулюються також укладенням відповідних договорів між даними суб’єктами. Хоча, в Цивільному кодексі України договір який би окреслював юридичні особливості взаємовідносин у сфері сурогатного материнства прямо не передбачений, однак з врахуванням дії принципу свободи договору має право на існування за умови його відповідності загальним засадам цивільного законодавства:

Зокрема, такий договір може мати назву :

• спільний договір про здійснення ДРТ методом сурогатного материнства між подружжям, закладом охорони здоров’я та сурогатною матір’ю;

• договір про виношування дитини, предметом якого є надання сурогатною матір'ю, за плату послуг, пов'язаних із застосуванням штучного запліднення та імплантації ембріона;

• договір про надання послуг сурогатної матері, тощо.

Нотаріально засвідчена копія такого письмового спільного договору між сурогатною матір'ю та жінкою (чоловіком) або подружжям є обовязковою умовою для проведення СМ.

Якщо потенційна сурогатна матір є одруженою, необхідною вимогою є також подання копії свідоцтва про шлюб, а також згоди чоловіка сурогатної матері на її участь у програмі сурогатного материнства. Останній підписуючи відповідну заяву зобов’язується не встановлювати особу реципієнтів, а також дитини, що народилась у результаті проведеної лікувальної програми ДРТ, та виконувати умови договору між біологічними батьками та своєю дружиною.

У відповідності до ст.48 Основ законодавства України про охорону здоров'я застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється в тому числі за умови забезпечення анонімності донора і збереження медичної таємниці.

У відповідності до п.6.9. Порядку, у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування ДРТ, державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом.

При цьому в графі «Для відміток» актового запису про народження робиться такий запис: «Матір'ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім'я, по батькові)», а також зазначаються найменування закладу (установи), що видав(ла) довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата та за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини відповідно до пункту 11 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940.

Відповідно до ч.2 ст. 123 СК України, у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Таким чином, сурогатна матір немає жодних юридичних прав на виношену та народжену нею дитину.

Разом з тим, на практиці дуже часто сурогатні матері порушують укладені договори, не підписують нотаріальних заяв і виявляють бажання залишити дитину собі:

• «Після народження дітей, ОСОБА_1 не надала нотаріально посвідчену згоду на запис батьками дітей позивачів, не передала дітей батькам - замовникам, громадянам Італії ОСОБА_4 та ОСОБА_3, - натомість звернулася до Відділу ДРАЦС Барського районного управління юстиції Вінницької області та не повідомляючи про те, що діти народжені за наслідком програми сурогатного материнства, подала заяву про реєстрацію її матір'ю, а її чоловіка - ОСОБА_7, - батьком новонароджених (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37344992);

• «Проте, ОСОБА_7 29.11.2010 року зареєструвала дітей в РАЦС м. Бару, вказавши їх імена ОСОБА_16 та ОСОБА_17, зазначивши матір'ю себе, а батьком - свого чоловіка ОСОБА_8 та відмовилась передати дітей їх біологічним батькам».

Ст. 139 СК України, передбачено, що жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства. Однак, оспорювання материнства не допускається у випадках, якщо дитина народилась у зв’язку з застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, в тому числі і шляхом сурогатного материнства.

На практиці у відносинах пов’язаних із сурогатним материнством можуть виникати наступні категорії судових спорів:

• спори про визнання договорів недійсними (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37344992);

• про оспорювання материнства, виключення відомостей з актового запису (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32185130);

• про внесення змін до актового запису про народження (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6802073);

• про встановлення родинного зв'язку новонародженої дитини з батьками (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53617271);

• про визнання батьківства та материнства (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40221742), тощо.

Наразі такі спори в Україні розглядаються загальними судами, однак з врахуванням їх специфіки, що проявляється в особливій формі взаємовідносин між сурогатною матір’ю та біологічними батьками, особливостями самої процедури, а найголовніше - тісного взаємозв’язку з інтересами дитини, безперечно позитивним моментом було б передання цієї категорії справ на вирішення спеціалізованих сімейних судів. Однак, на жаль, на разі в Україні такий інститут як «сімейний суд», «суд із розгляду сімейних спорів» ще не створено.