Якщо поліцейський не зафіксував факту порушення ПДР, його вимоги про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу, є неправомірними (2-й апеляційний адмінсуд від 29.07.2021 у справі № 524/7029/20)

Фабула судового акту: Безпідставні зупинки поліцейськими водіїв на дорозі як правило викликають обурення останніх, адже через таку зупинку втрачається дорогоцінний час та в загалі то неприємно коли поліцейський зненацька починає перевіряти документи, з’ясовувати дані водія тощо.

Звісно, що принципові водії намагаються всіляко відстояти свою правоту в судовому порядку та нерідко ці намагання є успішними.

У даній справі на водія було накладено адміністративне стягнення за чинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП за керування автомобілем без страхового полісу обов’язкового страхування.

Водій із таким рішенням поліції не погодився та подав до суду позов в порядку адміністративного судочинства про скасування даної постанови у зв’язку із її протиправністю.

Суд став на бік водія та позовні вимоги задовільнив.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції у своєму рішення вказав, що підрозділом поліції не надано письмових доказів на підтвердження складання працівником поліції протоколу щодо порушення правил дорожнього руху або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, що згідно вимог визначених у п. 21.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає право для витребування страхового полісу підрозділом Національної поліції.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погодився і у своїй постанові вказав, що згідно п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Водночас за положеннями п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Аналізуйте судовий акт: Інспектор має можливість перевірити наявність страхового полісу через електронну систему, а тому притягнення водія до відповідальності за НЕ ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ПОЛІСУ – незаконне (Третій апеляційний адмін. суд у справі № 201/4659/21 від 08.09.2021)

Неподання страховиком інформації про укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних не зумовлює його нікчемність (ВС КЦС №759/24061/19 від 28.07.2021 р.)

Якщо зупинка транспортного засобу була безпідставною, штраф за відсутність полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів – незаконний (Приморський районний суд міста Одеси, справа № 522/23277/20 від 12.04.2021)

Якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою ПДР, вимоги про пред’явлення водієм документів є неправомірними (П’ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 473/1404/20 від 20 листопада 2020 р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 р.

Справа № 524/7029/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання - Сузанського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Михайловського Сергія Сергійовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області (головуючий суддя І інстанції Предоляк О.С., м. Кременчук) від 13.11.2020 (повний текст рішення складено 13.11.2020) по справі №524/7029/20 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Михайловського Сергія Сергійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського роти № 1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Михайловського Сергія Сергійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначає, що 06 жовтня 2020 року поліцейським роти № 1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Михайловським С.С. винесено постанову серії ЕАМ № 3244066, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КУпАП та накладено штраф в сумі 425 грн. Вважає вищевказану постанову по справі про адміністративне правопорушення незаконною та такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому просить її скасувати.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.11.2020 адміністративний позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Михайловського Сергія Сергійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволено.

Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3244066 від 06.10.2020, винесену поліцейським роти № 1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Михайловським С.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Провадження у справі закрито.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивач, в час та місці зазначені в оскаржуваній постанові, керував транспортним засобом ВАЗ 2103, номерний знак НОМЕР_1 без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п.п. 2.1 «г» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП, поліцейський роти №1 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП капрал поліції Михайловський С.С. не порушив процедуру щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, діяв в межах наданих законом повноважень, мав право розглянути вказане адміністративне правопорушення та винести постанову серії ЕАМ № 3244066 від 06.10.2020 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з постановою серії ЕАМ № 3244066, водій ОСОБА_1 06.10.2020 року о 10 год. 41 хв., в м.Кременчуці по вул.Вадима Пугачова, 40, керував транспортним засобом ВАЗ 2103, номерний знак НОМЕР_1 , без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. «ґ» ПДПР України, у зв`язку з чим притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано письмових доказів на підтвердження складання відповідачем протоколу щодо порушення правил дорожнього руху, або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, що згідно вимог визначених у п. 21.2 Закону № 1961- IV надає право для витребування страхового полісу підрозділом Національної поліції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ст. 126 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлені основні права та обов`язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 32 визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Водночас, відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 15.03.2019 року в справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року в справі №161/7068/16-а.

За приписами частини 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, даний вид відповідальності може наставати до особи, водія транспортного засобу, під час його експлуатації за умови відсутності або не бажанні пред`явлення для перевірки, серед інших необхідних документів - поліса.

Так, Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (пункт 1.8 статті першої цього Закону).

Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом № 1961-IV, а саме при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, які не мали місце в даних правовідносинах.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі зазначеного вина позивача не може вважатись доведеною.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 1та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)

У відповідності до вимог закону відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не поданого жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3244066 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 245 246 250 315 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Михайловського Сергія Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.11.2020 року по справі № 524/7029/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Судді