Якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою ПДР, вимоги про пред’явлення водієм документів є неправомірними (П’ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 473/1404/20 від 20 листопада 2020 р.)

Поширеною є ситуація, коли поліція зупиняє транспортний засіб з метою перевірки наявності у водія відповідних документів на автомобіль, відсутності порушень Правил дорожнього руху тощо.

Дана ситуація часом зводиться до того, що інспектор поліції штучно «шукає» порушення водієм Правил дорожнього руху, а не виконує превентивну функцію поліції.

Нижче апеляційний суд вказав свою позицію в такій категорії справ, а саме зазначив, що поліцейський має право вимагати у водія пред’явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.

Фабула судового акту: Інспектором патрульної поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу. Так, у постанові зазначено, що позивач керував транспортним засобом без чинного страхового поліса, чим порушив п. 2.1.1 Правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України.

Причиною зупинки автомобіля позивача стало нібито інше порушення Правил дорожнього руху, а саме те, що водій здійснив обгін іншого транспортного засобу на пішохідному переході, чим порушив п.14.6 в) ПДР України – однак докази вчинення останнього не зафіксовано.

Водночас, пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Так, п.п.1, 3 ч.1 ст. 35 цього Закону визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Таким чином, апеляційний суд зробив висновок у даній справі, що зважаючи на той факт, що поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред’явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Окремо варто зауважити, що раніше Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 127/19283/17 від 25.09.2019 зробив протилежний висновок із зазначеного питання, вказавши, що притягнення особи до відповідальності та накладення стягнення лише за ч. 1 ст. 126 КпАП України за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання інших пунктів Правил дорожнього руху не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Верховний Суд наголосив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов’язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред’явити такі документи.

Аналізуйте судовий акт:Автомобіль не захистять від арешту за борги попереднього власника ні довіреність, ні договір у простій письмовій формі, якщо він не переоформлений у встановленому порядку (ВС/КЦС у справі № 683/2694/16-ц від 30 жовтня 2019 р.)

У разі, якщо на фотознімку TruCAM не зафіксовано особу водія та місце зйомки, штраф є незаконним (Перший апеляційний адміністративний суд у справі № 234/8827/20 від 27 жовтня 2020 р)

Той факт, що небезпеку для руху створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог ПДР (ВС/ККС у справі № 759/2926/16-к від 10 грудня 2019 р.)

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 473/1404/20Головуючий в 1 інстанції: Ротар М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Косцової І.П.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАК №2424450 від 23.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху він не порушував, отже зупинка та подальша перевіка документів інспектором Управління є протиправними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2020 року позов задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху України, а тому зупинка транспортного засобу та подальша вимога пред`явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування є незаконною, а відтак в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що з наданого відеозапису вбачається, що позивач сам визнає наявність правопорушення.

Позивач свої правом на подання відзиву до апеляційної скарги не скористався.

Фактичні обставини справи.

22 квітня 2020 року інспектором лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області Бондаренко А.В. було винесено постанову серії ЕАК № 2424450 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

З даної постанови вбачається, що позивач 22 квітня 2020 року керував транспортним засобом Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 по дорозі Н24 Благовіщенськ-Миколаїв, причина зупинки - порушення правил дорожнього руху, зокрема, водій здійснив обгін іншого транспортного засобу на пішохідному переході, водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса, чим порушив п.2.1.1 правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинки вказаного транспортного засобу стало порушення вимог п.14.6 в) ПДР України, яким обгін забороняється ближче ніж 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м поза населеним пунктом .

Позивач наполягає, що не порушував ПДР України, а тому інспектор не мав правових підстав вимагати у нього відповідні документи, а відтак. в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, визначений ч.1 ст.126 КУпАП.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 зазначеного Закону встановлені основні права та обов`язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Згідно п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами частини 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону №580-VIII. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, п.п.1,3 ч.1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Водночас, відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.

Як вбачається з наданих УПП пояснень, підставою для зупинки транспортного засобу Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 стало порушення правил обгону т/з (п.14.6 в) ПДР України, яким обгін забороняється ближче ніж 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м поза населеним пунктом), відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП, однак, як встановлено колегією суддів, відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання водієм вимог п.14.6 в) ПДР України, яке пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови.

Ознайомившись із наданим УПП відеоматеріалами, колегія суддів встановила, що останні фіксують лише процес розгляду інспектором УПП справи про адміністративне правопорушення з приводу не пред`явлення водієм транспортного засобу документів, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП, однак докази невиконання водієм вимог п.14.6 в) ПДР України досліджене відео не містить.

Враховуючи, що інспектор патрульної поліції належним чином не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту невиконання водієм вимог п.14.6 в) ПДР України, а законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача права користування транспортним засобом були відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги посадової особи Управління про пред`явлення документів є незаконними, а отже в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст.126 КУпАП.

Водночас, судова колегія не вбачає можливим застосувати наведену апелянтом правову позицію Верховного Суду у постанові від 25.09.2019р. по справі №127/19283/17, з наступних підстав.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Згідно останньої правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 жовтня 2019 року по справі №161/7068/16-а поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду апеляційної інстанції, оскільки інспектор патрульної поліції не зафіксував в установленому законом порядку порушення водієм транспортного засобу п.14.6 в) ПДР України (правил обгону у зоні нерегульованого пішехідного переходу), його вимога про зупинку транспортного засобу та пред`явлення документів є не доведеною, так само як не доведено й підстави для здійснення контролю за наявністю договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що за відсутності належних доказів з боку суб`єкта владних повноважень щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано штрафу, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення є неможливим.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги УПП та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 272 286 308 311 315 317 321 322 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.