Той факт, що небезпеку для руху створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог ПДР (ВС/ККС у справі № 759/2926/16-к від 10 грудня 2019 р.)

Найчастіше в дорожньо-транспортних пригодах за участі пішоходів винними визнають саме водіїв, навіть у випадку, якщо сам пішохід грубо порушив Правила дорожнього руху (ПДР). Такою наразі є судова практика в Україні.

Зазначений підхід чітко прослідковується і у справі, що описана нижче.

Фабула судового акту: Водій наблизившись до регульованого пішохідного переходу, при виникненні небезпеки – пішоходів, які рухалися на червоний сигнал світлофора, не вжив заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до зупинки та продовжив рух, подавши сигнали аварійної зупинки, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода. У результаті дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно тілесні ушкодження, що призвели до смерті пішохода.

Верховний Суд визнав справедливим висновок апеляційного суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України. Так, судом було визнано, що ДТП трапилася саме внаслідок невчасного застосування водієм екстреного гальмування.

Своє рішення суд ґрунтував, зокрема, на підставі аналізу висновку експертизи, відповідно до якого в дорожній обстановці, що склалась безпосередньо перед ДТП, водій мав технічну можливість з моменту виникнення небезпеки уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування.

Той факт, що внаслідок грубого порушення ПДР пішоходи створили небезпеку для дорожнього руху, не викликає сумніву. Однак, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов’язаний був виконати вимогу пункту 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди. Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода на проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.

Аналізуйте судовий акт: Порушення пішоходом правил дорожнього руху не звільняє водія від обов’язку вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди (ВС/ККС у справі № 753/10028/18 від 05.08.2020)

Той факт, що засуджений керував автомобілем на території складу, не звільняв його від необхідності дотримуватися ПДР і від відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху (ВС/ККС, № 554/3796/17, 19.06.19)

У разі, якщо на фотознімку TruCAM не зафіксовано особу водія та місце зйомки, штраф є незаконним (Перший апеляційний адміністративний суд у справі № 234/8827/20 від 27 жовтня 2020 р)

Огляд на стан сп’яніння у медичному закладі НЕ потребує присутності свідків (Хмельницький апеляційний суд у справі № 682/599/20 від 13.05.2020)

Невжиття поліцейським дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги тягне за собою закриття справи про адмінправопорушення (ВС/КАС № 524/9827/16-а від 18.02.2020)

Особу може бути визнано винною у скоєному ДТП навіть, якщо така особа є невинною. Як відстояти свої права в суді? (Суд, справа № 760/30124/19)

Постанова

іменем України

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 759/2926/16-к

провадження № 51-8348км18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддівБілик Н.В., Ємця О.П.,за участю: секретаря судового засідання Червінської М.П.,засудженогоОСОБА_1 , захисникаБоруха С.В.,прокурораШевченко О.О.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Боруха С.В. на вирок Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коломиї Івано-Франківської області, жителя м . Києва,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Святошинський районний суд м. Києва вироком від 4 травня 2017 року виправдав ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

2. Апеляційний суд м. Києва вироком від 26 червня 2018 року скасував виправдувальний вирок районного суду, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі статті 75 КК суд звільнив засудженого від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 рік.

3. Суд визнав доведеним, що 17 січня 2015 року о 22:30 ОСОБА_1 , рухаючись автомобілем «Renault-Logan» по другій смузі руху на бульварі Кольцова в м. Києві та наблизившись до регульованого пішохідного переходу, порушуючи вимоги п.п. «б» п. 2.3 і п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - Правила), завершуючи маневр перестроювання вправо в першу смугу руху, при виникненні небезпеки для руху, якою були пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зліва-направо відносно руху автомобіля рухалися на червоний сигнал світлофора та яких водій ОСОБА_1 був спроможний завчасно виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до зупинки та продовжив рух, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 було заподіяно тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Він вказує, що апеляційний суд, порушуючи кримінальний процесуальний закон, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а також не з`ясував характеру порушень, які допустив кожен з учасників руху.

5. На думку захисника, суд першої інстанції здійснив правильну оцінку фактичних обставин справи, адже в ситуації, яка виникла на дорозі, пішохід ОСОБА_2 , створивши небезпеку для водія, мав більше можливостей уникнути зіткнення, припинивши перетинати проїжджу частину, однак не зробив цього і продовжив перебігати дорогу, ігноруючи червоний сигнал світлофора. Таким чином, ОСОБА_2 не виконав обов`язків, установлених пунктами 4.4, 4.9, 4.14, 4.16 та п.п. «е» п. 8.7.3 Правил, і саме це, як вважає захисник, стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Водночас засуджений виконав вимоги п. 12.3 Правил, вживши заходів для безпечного об`їзду перешкоди, тому висновок апеляційного суду про наявність в діях останнього складу злочину є помилковим.

6. Також захисник зазначає, що додатковий огляд місця події, результати якого було покладено в основу висновку автотехнічної експертизи №434ат, є неналежним доказом, оскільки цей огляд проведено 28 серпня 2015 року об 11:05, тоді як подія сталася 17 січня 2015 року о 22:30.

Позиції учасників судового провадження

7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

8. У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали доводи, наведені стороною захисту в касаційній скарзі, та просили її задовольнити.

9. Прокурор заперечила проти доводів сторони захисту і просила Суд залишити оскаржене рішення в силі.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого і прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що в задоволенні касаційної скарги слід відмовити на таких підставах.

11. Суд вважає, що висновок апеляційного суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, зроблено на підставі обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до статей 17 та 94 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК).

12. Своє рішення апеляційний суд ґрунтував, зокрема, на підставі аналізу висновку експерта-автотехніка №434ат від 6 листопада 2015 року, відповідно до якого в дорожній обстановці, що склалась безпосередньо перед ДТП, водій повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2 та 12.3 Правил і мав технічну можливість з моменту виникнення небезпеки уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування. Однак, як установлено судом, засуджений вчасно таких заходів не вжив, натомість у момент виявлення пішоходів на проїзній частині дороги він подав сигнали аварійної зупинки, а потім перелаштувався в правий ряд. Це також підтверджується, у тому числі, дослідженим в апеляційному суді записом з відеореєстратора попутного автомобіля, на якому зафіксовано дорожню обстановку перед та в момент ДТП. На підставі цих доказів суд установив, що ДТП за участю потерпілого та засудженого трапилася саме внаслідок невчасного застосування останнім екстреного гальмування.

13. Суд не може погодитися з доводом у касаційній скарзі про те, що протиправність дій потерпілого пішохода виключає винуватість засудженого. Той факт, що внаслідок грубого порушення Правил потерпілий створив небезпеку для дорожнього руху, не викликає сумніву. Однак, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов`язаний був виконати вимогу пункту 12.3 Правил і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода на проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту Правил.

14. Суд також відхиляє аргумент сторони захисту про неналежність додаткового огляду місця події від 28 серпня 2015 року. У ході цього огляду лише проведено вимірювання відстані до електроопори, яка була орієнтиром для встановлення точного місця розташування автомобіля під керування засудженого в момент появи пішоходів у полі зору. Суд вважає, що цей доказ безпосередньо стосується предмета доказування у цій справі і тому не може бути визнаний неналежним відповідно до статті 85 КПК. Суд також не вбачає підстав ставити під сумнів висновок суду про те, що, враховуючи мету проведення додаткового огляду місця події, пора доби та року не вплинула на достовірність цього доказу.

15. За таких обставин підстав для скасування оскарженого вироку та задоволення касаційної скарги захисника немає.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко Н.В. Білик О.П. Ємець