0
0
2013
Фабула судового акту: У цій заплутаній справі, особа, колишній член колгоспу отримала у 2003 році державний акт на право власності на землю розміром 1,7953 га. Згодом, власниця встановила, що сільська рада сформувала земельну ділянку розміром 15 га, у яку чомусь увійшла її земельна ділянка (тобто фактично порушено її права як власника на встановлення меж земельної ділянки - одну накладено на іншу). Цю велику земельну ділянку сільська рада передала в оренду, і звичайно - орендар використовував її відповідно до призначення.
Власниця подала позов де просила скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки в 15 га, скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію, визнати незаконним рішення реєстратора та відповідно право оренди на цю 15-га землю - а також -витребувати її землю у 1,7953 га із володіння у сільради (згодом стала міською радою - але не суть).
Перша судова інстанція задовольнила її позов, а ось апеляційний суд встановив, що в 2004 році вона подала письмову заяву про відмову від земельного паю, а згодом отримала безоплатно у власність іншу зовсім земельну ділянку на 1,9222 га. Відповідно - апеляційний суд відмовив їй у позові. ВС КЦС погодився з тим що у позові такій особі треба відмовити. Застосовуючи доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), ВС, крім іншого - навів наступні мотиви та висновки:
Щодо відмови від права власності: До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності (ч.1 ст. 347 ЦК України). Відмова від права власності є одностороннім правочином, адже власник виражає лише власну волю, спрямовану на припинення в нього права власності на певне майно.
Підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, добровільна відмова власника від права на земельну ділянку (п. а ч.1 ст. 141 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ч.1 ст. 142 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - вказав ВС.
Щодо доктрини заборони суперечливої поведінки: Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова ВС КЦС від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).
У підсумку ВС констатував:
Якщо особа, яка має суб'єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Отже у цій справі: Хоча особі і видано державний акт про право власності на земельну ділянку, у січні 2004 року подала до сільської ради заяву про відмову від земельного паю. Згодом рішенням сільської ради надано згоду на передачу земельної ділянки частки (паю) площею 1,7953 га до резервного фонду, враховуючи відмову від неї землевласниці. Тому-то фактично, при формуванні земельної ділянки у 15 га і була “врахована” ця земля 1,7953 га, від якої власниця відмовилась. Тим більше - як встановив суд, позивачка у 2012 році безоплатно отримала у власність іншу земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного с/г виробництва.
Отже ВС констатував, що поведінка позивачки є недобросовісною, оскільки вона добровільно відмовилась від права власності на землю, а після цього посилається на порушення її права на цю ж земельну ділянку. Її відмова від права власності на спірну земельну ділянку надала учасникам справи підстави вважати цю земельну ділянку вільною та приймати відповідні рішення щодо цієї земельної ділянки, зокрема передачу у комунальну власність сільської ради, включення її до новосформованої земельної ділянки розміром 15 га з подальшою передачею в оренду. У результаті поведінки позивачки (відмови) на даний час її земельної ділянки фактично не існує.
Таким чином - позивачка висловила як прямо (в заяві у січні 2004 року про відмову від права власності), так і своєю поведінкою (у 2012 році отримала у власність іншу земельну ділянку), що не буде реалізовувати своє право власності. Тому поведінка позивача суперечить добросовісності, оскільки не відповідає попереднім заявам та поведінці сторони, а інші суб`єкти розумно покладалася на них. Таким чином її позов задоволенню не підлягає, бо її право власності на земельну ділянку площею 1,7953 га фактично припинилося.
Аналізуйте судовий акт: Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність (ВС КЦС №513/879/19 від 01.06.2022 р.);
Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 126/2200/20
провадження № 61-10017св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: державний кадастровий реєстратор відділу у Бершадському районі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Бершадська міська рада Вінницької області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Корнійчук Сергієм Анатолійовичем , на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до державного кадастрового реєстратора відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, Бершадської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування запису в Поземельній книзі, скасування в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, визнання незаконним рішення від 22 липня 2020 року № РВ-0501833442020 і зобов`язання вчинити дії, скасування запису про державну реєстрацію речового права та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів НОМЕР_2, є власником земельної ділянки, розташованої на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту), площею 1,7953 га.
06 лютого 2020 року Устянська сільська рада провела державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, в яку увійшла земельна ділянка, яка належить їй на праві власності. Знаючи, що земельна ділянка перебуває ОСОБА_1 в масиві іншої земельної ділянки, без проведення аукціону, Устянська сільська рада Бершадського району передала земельну ділянку кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, площею 15 га, що розташована на території села Устя Бершадського району Вінницької області в користування ОСОБА_2 . Державна реєстрація права оренди проведена 06 лютого 2020 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 35400245.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року встановлено порушення її прав як власника земельної ділянки на встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Рішенням № РВ-0501833442020 від 22 липня 2020 року відмовлено у внесенні інформації до державного земельного кадастру відносно меж належної їй земельної ділянки, оскільки має місце накладання на іншу земельну ділянку з кадастровим номером 0520485400:03:001:0078.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки в Поземельній книзі, яка відкрита при формуванні земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площею 15 гектар, розташовану в с. Устя Бершадського району Вінницької області;
скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площею 15 гектар, розташовану в с. Устя Бершадського району Вінницької області;
визнати незаконним рішення від 22 липня 2020 року № РВ-0501833442020 та зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу у Бершадському районі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області внести відомості до Державного земельного кадастру відповідно до поданої заяви від 27 вересня 2018 року (реєстраційний номер ЗВ-9703968352018);
скасувати запис про державну реєстрацію речового права від 06 лютого 2020 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав): 35400187, відносно земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площею 15 гектар, розташованої в с. Устя Бершадського району Вінницької області;
витребувати з володіння Бершадської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 на її користь земельну ділянку площею 1,7953, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів НОМЕР_2.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2021 року замінено первісного співвідповідача Устянську сільську раду Бершадського району Вінницької області належним відповідачем Бершадською міською радою Гайсинського району Вінницької області.
Ухвала мотивована тим, що представник позивача Корнійчук С. А. надав клопотання про заміну співвідповідача Устянську сільську раду Бершадського району Вінницької області належним відповідачем Бершадською міською радою Гайсинського району, з тих підстав, що відповідно до вимог частини третьої статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» Устянська сільська рада увійшла до складу Бершадської міської територіальної громади. Суд вважав за необхідне замінити первісного відповідача Устянську сільську раду Бершадського району Вінницької області належним відповідачем Бершадською міською радою Гайсинського району.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року в складі судді: Рудь О. Г., позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано запис про реєстрацію земельної ділянки в Поземельній книзі, яка відкрита при формуванні земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площу 15 гектар, розташовану в с Устя Бершадського району Вінницької області.
Скасовано в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площу 15 гектар, розташовану в с. Устя Бершадського району Вінницької області.
Визнано незаконним рішення від 22 липня 2020 року № РВ-0501833442020, та зобов`язано Державного кадастрового реєстратора відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області внести відомості до Державного земельного кадастру відповідно до поданої заяви від 27 вересня 2018 року (реєстраційний номер ЗВ-9703968352018).
Скасовано запис про державну реєстрацію речового права від 06 лютого 2020 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав): 35400187, відносно земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площу 15 гектар, розташовану в с. Устя Бершадського району Вінницької області.
Витребувано з Бершадської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1.7953, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, зареєстрований в книзі записів державних актів НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_1 , з чужого незаконного володіння.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є власником земельної ділянки, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, право якої не припинено у встановленому законом порядку, отже відповідно до вимог закону має право на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що також підтверджується постановою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року, яка набрала законної сили. З метою виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року, представник позивача було здійснено ряд звернень до органів та установ державної влади, де було встановлено, що земельна ділянка, яка належить на праві власності позивачу ввійшла до земельної ділянки, яка була сформована і якій присвоєно кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, що розташована на території села Устя Бершадського району Вінницької області і має площу 15 га. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року не скасований. Також є чинним розпорядження № 21 від 13 січня 2003 року Бершадської РДА, на підставі якого виданий вказаний державний акт. Устянська сільська рада Бершадського району Вінницької області провела державну реєстрацію речового права на земельну ділянку за кадастровим номером: 0520485400:03:001:0078, та з 06 лютого 2020 року виникло речове право - комунальна власність. У подальшому, Устянська сільська рада без проведення аукціону, передала вказану вище земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 . Державна реєстрація права оренди проведена 06 лютого 2020 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 35400245. Відповідно до вимог пункту 7.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 (провадження № 12-2гс19) зазначено, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56).
Суд першої інстанції вказав, що згідно висновку експерта від 28 травня 2021 року № СЕ-19/102-20/16868-ЗТ земельна ділянка кадастровий номер 0520485400:03:001:0078 площею 15,0000 га на території Устянської сільської ради с. Устя Бершадського району Вінницької області, комунальної власності, яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_2 має місце накладення на земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, тобто, наявне порушення меж. Площа накладання становить 2,1004 га (в т. ч. дві опори ЛЕП - 0,0.014 га) та схематично відображено в Додатку 3, що додається до висновку експерта. У зв`язку із цим суд першої інстанції зробив висновок про те, що внаслідок виділення земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, площею 15,0000 га, розташованої на території Устянської сільської ради с. Устя Бершадського району Вінницької області, в оренду ОСОБА_2 має місце порушення межі земельної ділянки № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції зазначив, що у пункті 114 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. У пунктах 83-86 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Установивши, що Устянська сільська рада зареєструвала за собою право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку, до складу якої і ввійшла земельна ділянка ОСОБА_1 , суд вважав, що є всі законні підстави витребувати майно з незаконного володіння, що буде відповідати ефективному способу захисту порушеного права позивача.
Суд першої інстанції вказав, що в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі за № 385/344/16-ц, зазначено, що в разі не підписання договору оренди земельної ділянки позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову ВП ВС від 04 липня 2018 у справі № 653/1096/16-ц, пункт 96). Договір оренди земельної ділянки, який укладений Устянською сільською радою та ОСОБА_2 , суперечить загальним засадам цивільного законодавства України, зокрема і статті 3 та статті 203 ЦК України, та порушує права власності ОСОБА_1 . Позивачем та його представником доведено належними та допустимими доказами обставини, які підлягають доказування в межах даного позову, а саме те, що позивач ОСОБА_1 на цей час є власником спірної земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ВН № 083652, виданий ОСОБА_1 не скасований, також є чинним розпорядження № 21 від 13 січня 2003 року Бершадської районної державної адміністрації, на підставі якого виданий вказаний державний акт, та те, що спірне майно вибуло з її володіння поза її волею, а тому необхідно витребувати з Бершадської міської ради Вінницької області (яка є правонаступником Устянської сільської ради Бершадського району), від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1.7953, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, зареєстрований в книзі записів державних актів НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_1 , з чужого незаконного володіння.Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. В зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Додатковим рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року в складі судді: Рудь О. Г., заяву представника позивача - адвоката Корнійчука С. А. про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, Бершадської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рівних частинах 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; 1 681,60 грн сплаченого судового збору та 8 460 грн у рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи.
Суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах судові витрати, понесені позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору та вартості земельно-технічної експертизи, а також витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року та додаткове рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року задоволено, Апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на додаткове рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року задоволено, рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року та додаткове рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
ОСОБА_1 відмовилася від права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520485402:01:001:0446, площею 1,7953 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ця обставина підтверджується відповіддю відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 вересня 2018 року, згідно якого у 2004 році при розпаюванні фермерського господарства «Надія», ОСОБА_1 дала згоду на отримання у власність земельної ділянки із земель фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва взамін ділянки, яка була включена в межі населеного пункту. На підставі розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 30 листопада 2012 року № 665 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1,9222 га в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
відмовившись від земельної ділянки площею 1,7953 га, у подальшому ОСОБА_1 реалізувала своє право на безоплатне, разове набуття у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отримавши у власність земельну ділянку площею 1,9222 на території Устянської сільської ради;
принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки. Оцінюючи дії учасника стосовно добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт відмови від права власності на землю, а й подальші дії сторін щодо прийняття такої відмови та правових наслідків. Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду як наслідок своєї непослідовності у поведінці на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 520/13586/18 (провадження № 61-13247св21): «якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права». Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (ст. I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права);
у справі, що є предметом перегляду, дії ОСОБА_1 щодо усунення їй перешкоди у здійсненні правомочностей з володіння і користування земельною ділянкою, від якої вона добровільно відмовилася, є недобросовісними. Така недобросовісність виявляється у тому, що ОСОБА_1 добровільно відмовилась від земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Добровільна відмова від права на землю дала ОСОБА_1 право знову претендувати на одноразове отримання у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у порядку визначеному статтею 116 ЗК України, і це право вона реалізувала, отримавши 30 листопада 2012 року у власність земельну ділянку площею 1,9222 га на території Устянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Звертається увага на те, що в силу положень статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Тобто, ОСОБА_1 має право на безоплатне отримання лише однієї земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Оскільки позивач у 2012 році безоплатно отримала у власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то її вимоги стосовно первісної земельної ділянки, від якої вона відмовилась свідчать про недобросовісну поведінку;
поведінка є недобросовісною, оскільки ОСОБА_1 добровільно відмовилась від права власності на землю, а після цього посилається на порушення її права на цю ж земельну ділянку. Відмова ОСОБА_1 від права власності на спірну земельну ділянку надала учасникам справи підстави вважати цю земельну ділянку вільною та приймати відповідні рішення щодо цієї земельної ділянки, зокрема передачу у комунальну власність сільської ради, включення її до новосформованої земельної ділянки розміром 15 га з подальшою передачею в оренду ОСОБА_2 . У результаті поведінки позивачки (відмови) на даний час земельної ділянки, кадастровий номер 0520485402:01:001:0446, площею 1,7953 га фактично не існує. Отже, поведінка позивачки давала іншим учасникам спірних правовідносин підстави вважати цю земельною ділянку вільною, тому наступне висунення вимог про право на спірну земельну ділянку є недобросовісним і таким, що спрямоване на порушення прав інших осіб;
суд першої інстанції не надав оцінки тому, чи відповідає поведінка позивачки за тих обставин, що склалися, засадам добросовісності, послідовності та передбачуваності, а також, чи не суперечать її дії спрямовані за захист права власності на землю, попередній поведінці, з огляду на добровільну відмову від такого права та отримання іншої земельної ділянки. Позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки її право на разове безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не порушено;
апеляційний суд відхилив доводи представника позивача про те, що відмова ОСОБА_1 від права власності на земельну ділянки належним чином не оформлена, оскільки нотаріально не посвідчена згідно статті 142 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Частина друга статті 142 ЗК України передбачала лише нотаріальне посвідчення угоди про передачу права власності на земельну ділянку. ОСОБА_1 угоди про передачу права власності на земельну ділянку не укладала, тому аргументи її представника є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону;
додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як наслідок скасування основного рішення у цій справі.
Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В., Рибчинського В. П., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 306 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд зазначив, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не вирішено питання розподілу судових витрат пов`язаних з апеляційним переглядом справи.
Аргументи учасників справи
13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником Корнійчук С. А. , на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року, у якій просить: скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року; стягнути із відповідачів судові витрати.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка розташована на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту), площею 1,7953, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН N083652 від 10 лютого 2003 року, зареєстрований в книзі записів державних актів за НОМЕР_2. Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року у справі за № 126/844/19 встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та вказано про порушення позивача прав як власника земельної ділянки на встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), і зобов`язано державного кадастрового реєстратора відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 . Рішенням № РВ-0501833442020 від 22 липня 2020 року було відмовлено внести інформацію до ДЗК відносно меж земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки було встановлено, що має місце накладання на іншу земельну ділянку, а саме № 0520485400:03:001:0078. На адвокатський запит листом від 04 червня 2020 року за № 01-21/87, Устянська сільська рада (правонаступник Бершадська міська рада) повідомила, що земельна ділянка ОСОБА_1 не передавалася іншим особам, аукціону не було проведено на права оренди. Додатково повідомили, що Устянська сільська рада не володіє інформацією, знаючи, що земельна ділянка ОСОБА_1 перебуває в масиві іншої земельної ділянки, приховавши цей факт, без аукціону, що є порушенням земельного законодавства України передала земельну ділянку в користування ОСОБА_2 . Таким чином у порушення вимог чинного законодавства, позбавили права власності ОСОБА_1 на її приватну земельну ділянку, чим спричинила порушення прав та законних інтересів позивача. При цьому Устянська сільська рада 06 лютого 2020 року провела державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, в яку ввійшла й земельна ділянка, яка належить на праві власності позивачу, що також і підтверджується земельно-технічною експертизою. Розпорядження за № 21 від 13 січня 2003 року Бершадської РДА та державний акт в судовому порядку не визнавались протиправними (недійсними) та не скасовувались;
позивач є власником вказаної земельної ділянки, право якої не припинено у встановленому законом порядку, та має право на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується постановою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року, яка набрала законної сили. Земельна ділянка увійшла до земельної ділянки, яка була сформована в порушення вимог Закону України «Про Державний земельних кадастр», і якій присвоєно кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, яка розташована на території села Устя Бершадського району Вінницької області і має площу 15 га. Вказані обставини також були підтвердження земельно-технічною експертизою;
Устянська сільська рада Бершадського району Вінницької області провела державну реєстрацію речового права на земельну ділянку за кадастровим номером: 0520485400:03:001:0078, та з 06 лютого 2020 року виникло речове право - комунальна власність. У подальшому Устянська сільська рада без проведення аукціону, у порушення вимог ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передала вказану земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 . Державна реєстрація права оренди проведена 06 лютого 2020 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 35400245. Вказані дії призвели до порушення права власності ОСОБА_1 ;
сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України). Помилковими є висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 відмовилась від права власності на земельну ділянку, оскільки такі обставини були досліджені судами у справі № 126/844/19. Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року підтверджено, що позивач є власником земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 лютого 2003 року є чинним;
не можна вважати належним доказом заяву, яка датується січнем 2004 року, яка нібито підписана ОСОБА_1 , оскільки, як згідно змісту заяви особа відмовляється від земельного паю, однак відповідно до оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року гр. ОСОБА_1 вже 10 лютого 2003 року була власником земельної ділянки площею: 1.7953 га, а тому станом на січень 2004 року не існувало земельної частки (паю), що спростовує висновки апеляційного суду про те, що позивач відмовилась від земельної ділянки. Апеляційний суд не звернув уваги на зміст заяви, в якій вказується, що особа відмовляється від земельного паю, якого вже на той час не існувало. Крім того у заяві не вказуються ідентифікуючі ознаки земельної ділянки, площу, кадастровий номер, тощо;
слід звернути увагу, то відмовитись від права власності наземельну ділянку можна у порядку встановленому законом. Згідно вимог статті 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Оригінал державного акту на право приватної власності на земельну ділянку знаходиться в ОСОБА_1 . Згідно листа від 04 вересня 2019 року відділом у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлено, що інформація щодо припинення права власності на вказану земельну ділянку у відділі відсутня. Враховуючи відсутність нотаріальної угоди, яка була б посвідчена в нотаріуса про відмову від права власності на земельну ділянку, можливо стверджувати, що право власності на земельну ділянку зберігається за позивачем і на цей час;
апеляційний суд не прийняв до уваги відзив на апеляційні скарги, який було подано в інтересах ОСОБА_1 , тобто, суд апеляційної інстанції позбавив права на заперечення щодо поданих апеляційних скарг, тим самим обмежив право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того, апеляційний суд не відобразив у постанові усні пояснення позивача у суді апеляційної інстанції;
задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, суперечать конструкції захисту прав добросовісного набувача, не відповідають нормам права, які побудовані на оцінці балансу інтересів між власником, який втратив володіння майном, та добросовісним набувачем, а отже є неефективними. Встановивши, що Устянська сільська рада (правонаступник Бершадська міська рада) зареєструвала за собою право комунальної власності на вказану земельну ділянку, до складу якої і ввійшла земельна ділянка позивача, а тому в суду є законні підстави ухвали судове рішення про витребування майна з її незаконного володіння, що буде відповідати ефективному способу захисту порушеного права позивача;
договір оренди земельної ділянки, укладений Устянською сільською радою та ОСОБА_2 суперечить загальним засадам цивільного законодавства України, зокрема і статті 3 та статті 203 ЦК України, та порушує права власності ОСОБА_1 ;
апеляційний суд залишив поза увагою висновки Верховного Суду щодо застосування статей 387, 388 ЦК України, зроблені у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14- 08цс18); від 03 липня 2019 року у справі № 183/2535/16 (провадження № 61-9270св18); від 06 липня 2022 року у справі № 521/20396/18 (провадження № 61 - 12224св21); від 20 липня 2022 року у справі № 203/4193/19 (провадження № 61-16780св21); від 03 серпня 2022 року у справі № 127/20335/19 (провадження № 61-18820св20); від 31 серпня 2022 р. у справі № 607/27139/19 (провадження № 61-12883св21); від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17; від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19); від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16- ц (провадження № 14-2цс21); від 10 листопада 2021 року у справі № 206/1198/19 (провадження № 61-11425св20).
06 грудня 2022 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області через представника Ковальчука В. І. надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що дії ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області при прийнятті рішення про відмову у внесенні даних до Державного земельного кадастру є законними. Позивач відмовилась від права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520485402:01:001:0446, площею 1,7953 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відмовившись від земельної ділянки площею 1,7953 га, у подальшому ОСОБА_1 реалізувала своє право на безоплатне, разове набуття у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отримавши у власність земельну ділянку площею 1,9222 на території Устянської сільської ради. Добровільна відмова від права на землю дала ОСОБА_1 право знову претендувати на одноразове отримання у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і це право вона реалізувала, отримавши 30 листопада 2012 року у власність земельну ділянку площею 1,9222 га на території Устянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
14 грудня 2022 року ОСОБА_1 через представника Корнійчука С. А. подала заяву, в якій вказує, що заява про розподіл судових витрат за наслідками касаційного розгляду справи та докази понесення таких витрат позивачем будуть подані протягом 5 днів з дня прийняття рішення судом касаційної інстанції.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року: касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Корнійчуком С. А. , на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 607/27139/19 повернуто; касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Корнійчуком С. А. , на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
02 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відзив ОСОБА_2 , який подано представником ОСОБА_5 , без накладення електронного підпису повернуто.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 листопада 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17; від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц; від 03 квітня 2020 року у справі № 718/2257/17; від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18; від 19 серпня 2020 року у справі № 385/344/16-ц; від 23 січня 2019 року у справі № 826/14370/14; від 29 травня 2018 року у справі № 816/619/15-а; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19; від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; від 11 липня 2022 року у справі № 127/20772/20; від 03 липня 2019 року у справі № 183/2535/16; від 06 липня 2022 року у справі № 521/20396/18; від 20 липня 2022 року у справі № 203/4193/19; від 03 серпня 2022 року у справі № 127/20335/19; від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17; від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18; від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц; від 10 листопада 2021 року у справі № 206/1198/19 та постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520485402:01:001:0446, що розташована на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області, загальною площею 1,7953 га.
На підставі розпорядження Бершадської РДА від 13 січня 2003 року № 21 ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на земельну ділянку.
У січні 2004 року ОСОБА_1 подала до Устянської сільської ради заяву про відмову від земельного паю, який виділений їй для товарного виробництва при розпаюванні землі в колишньому КСП «Ранок».
Рішенням 11 сесії 4 скликання Устянської сільської ради від 29 березня 2004 року надано згоду на передачу земельної ділянки частки (паю) площею 1,7953 га до резервного фонду на території Устянської сільської, враховуючи відмову від неї землевласниці ОСОБА_1 . Цим же рішенням сільська рада просила Бершадську районну державну адміністрацію передати у резервний фонд на території Устянської сільської ради 1,7953 га земель на підставі відмови власника та прийнятого рішення. Надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_6 .
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 відмовилась від права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520485402:01:001:0446, площею 1,7953 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ця обставина підтверджується відповіддю відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 вересня 2018 року, згідно якого у 2004 році при розпаюванні фермерського господарства «Надія», ОСОБА_1 дала згоду на отримання у власність земельної ділянки із земель фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва взамін ділянки, яка була включена в межі населеного пункту.
На підставі розпорядження Бершадської РДА від 30 листопада 2012 року № 665 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1,9222 га в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року в справі № 126/844/19 зобов`язано Державного кадастрового реєстратора відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 27 вересня 2018 року (реєстраційний номер: ЗВ-9703968352018) про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
У справі № 126/844/19 встановлено, щодержавний акт на право власності на земельну ділянку серія ВН №083652, виданий ОСОБА_1 не скасований. Чинним є розпорядження № 21 від 13 січня 2003 року Бершадської районної державної адміністрації, на підставі якого виданий вказаний державний акт. Відповідно до довідки відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 04 вересня 2019 року 0-2-0.27-210/104-19 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку міститься запис реєстрації державного акта серія ВН № 083652 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 на території Устянської сільської ради. Інформація щодо припинення права власності на дану земельну ділянку у відділі відсутня.
Рішенням № РВ-0501833442020 від 22 липня 2020 року державним кадастровим реєстратором відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено внести інформацію до Державного земельного кадастру відносно меж земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки має місце накладення на земельну ділянку, кадастровий номер 0520485400:03:001:0078.
Листом № 01-21/87 від 04 червня 2020 року Устянська сільська рада повідомила, що інформація щодо передачі в оренду земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , відсутня.
Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.442-6780/2-20 від 17 серпня 2020 року, ДП «Вінницьким науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою» на підставі рішення 33 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 20 жовтня 2014 року було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, на умовах оренди ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту) на території с. Устя.
Устянська сільська рада Бершадського району та ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 15 га. Право оренди зареєстровано 06 лютого 2020 року за № 35400245 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У висновку експерта від 28 травня 2021 року № СЕ-19/102-20/16868-ЗТ зазначено, що: «земельна ділянка кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, площею 15,0000 га на території Устянської сільської ради с. Устя Бершадського району Вінницької області, комунальної власності, яка перебуває в оренді ОСОБА_2 має місце накладення на земельну ділянку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, тобто, наявне порушення меж. Площа накладання становить 2,1004 га (в т. ч. дві опори ЛЕП - 0,0014 га) та схематично відображено в Додатку 3, що додається до висновку експерта».
В судовому засіданні суду першої інстанції була допитана як свідок ОСОБА_1 , яка пояснила, що їй, як бувшому члену колгоспу, в якому вона проробила близько сорока років, була наділена земельна ділянка, що знаходиться на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На цю земельну ділянку їй був виданий державний акт. Від цієї земельної ділянки позивач ніколи не відмовлялася, знала, що вона в неї є, хоча нікуди не зверталася, щоб зареєструвати своє право власності на землю. Згодом їй стало відомо, що ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства була виділена земельна ділянка, до якої якимось чином увійшла земля, яка була наділена їй. Жодної заяви про відмову від земельної ділянки вона не писала. Підпис на заяві їй не належить. Позивач особисто зверталася до ОСОБА_2 та пояснювала, що він користується її землею, просила, щоб він дав їй хоч мішок кукурудзи за користування землею, проте відповідач на її прохання не зважав. Їй повідомили, що нібито в неї є інша земельна ділянка, проте вона її не цікавить, адже хоче повернути свою землю, яку вона заробила своєю працею в колгоспі.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Вінницької області та ОСОБА_2 про скасування запису в поземельній книзі, скасування в державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки, визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити дії, скасування запису про державну реєстрацію речового права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що записом про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520485400:03:001:00078 площею 15 га порушується її право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7953 га, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 10 лютого 2003 року;
при відмові в задоволенні позовних вимог про скасування запису в поземельній книзі, скасування в державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки, визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити дії, скасування запису про державну реєстрацію речового права апеляційний суд не звернув увагу, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника;
ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки. Тому позовні вимоги про скасування запису в поземельній книзі, скасування в державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки, визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити дії, скасування запису про державну реєстрацію речового права є неефективними способами захисту. Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржену постанову у цій частині належить змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Вінницької області та ОСОБА_2 про витребування
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (див. пункт 7.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 (провадження № 12-2гс19).
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).
Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.
До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.
При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).
Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності (частина перша статті 347 ЦК України).
Відмова від права власності є одностороннім правочином, адже власник виражає лише власну волю, спрямовану на припинення в нього права власності на певне майно.
Підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, добровільна відмова власника від права на земельну ділянку (пункт а частини першої статті 141 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (частини перша, друга статті 142 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).
Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
суди встановили, що на підставі розпорядження Бершадської РДА від 13 січня 2003 року № 21 ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на земельну ділянку. У січні 2004 року ОСОБА_1 подала до Устянської сільської ради заяву про відмову від земельного паю, який виділений їй для товарного виробництва при розпаюванні землі в колишньому КСП «Ранок». Рішенням 11 сесії 4 скликання Устянської сільської ради від 29 березня 2004 року надано згоду на передачу земельної ділянки частки (паю) площею 1,7953 га до резервного фонду на території Устянської сільської, враховуючи відмову від неї землевласниці ОСОБА_1 . Цим же рішенням сільська рада просила Бершадську районну державну адміністрацію передати у резервний фонд на території Устянської сільської ради 1,7953 га земель на підставі відмови власника та прийнятого рішення;
апеляційний суд встановив, що у січні 2004 року ОСОБА_1 відмовилась від права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520485402:01:001:0446, площею 1,7953 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ця обставина підтверджується відповіддю відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 вересня 2018 року, згідно якого у 2004 році при розпаюванні фермерського господарства «Надія», ОСОБА_1 дала згоду на отримання у власність земельної ділянки із земель фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва взамін ділянки, яка була включена в межі населеного пункту. На підставі розпорядження Бершадської РДА від 30 листопада 2012 року № 665 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1,9222 га в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
апеляційний суд встановив, що позивач у 2012 році безоплатно отримала у власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то її вимоги стосовно первісної земельної ділянки, від якої вона відмовилась свідчать про недобросовісну поведінку. Поведінка є недобросовісною, оскільки ОСОБА_1 добровільно відмовилась від права власності на землю, а після цього посилається на порушення її права на цю ж земельну ділянку. Відмова ОСОБА_1 від права власності на спірну земельну ділянку надала учасникам справи підстави вважати цю земельну ділянку вільною та приймати відповідні рішення щодо цієї земельної ділянки, зокрема передачу у комунальну власність сільської ради, включення її до новосформованої земельної ділянки розміром 15 га з подальшою передачею в оренду ОСОБА_2 . У результаті поведінки позивачки (відмови) на даний час земельної ділянки, кадастровий номер 0520485402:01:001:0446, площею 1,7953 га фактично не існує;
апеляційний суд не врахував, що якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права;
особа, яка мала право власності ( ОСОБА_1 ), висловила як прямо (в заяві у січні 2004 року про відмову від права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), так і своєю поведінкою (у 2012 році ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що не буде реалізовувати своє право власності. Тому поведінка позивача суперечить добросовісності, оскільки не відповідає попереднім заявам та поведінці сторони, а інші суб`єкти розумно покладалася на них. За таких обставин, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,7953 га припинилося, а тому апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржену постанову у цій частині належить змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Посилання в касаційній скарзі про те, що заява датована січнем 2004 року ОСОБА_1 не підписана. Необґрунтовані оскільки така обставина судами не встановлена, а на її підтвердження будь-яких доказів під час розгляду справи судом першої інстанції не надавалося.
Аргумент касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не прийняв до уваги відзиви позивача на апеляційні скарги, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 126 ЦПК України).
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (частина друга статті 222 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 липня 2022 року: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на додаткове рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року; копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги надіслано учасникам справи; роз`яснено учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня отримання копії апеляційної скарги (т. 2, а. с. 126, 127);
копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 25 липня 2022 року та копію апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надіслано 26 липня 2022 року на електронну адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Корнійчука С. А., що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т. 2, а. с. 129, 131 зворот);
ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року та додаткове рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року; копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги надіслано учасникам справи; роз`яснено учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня отримання копії апеляційної скарги (т. 2, а. с. 196, 197);
копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року та копію апеляційної скарги ОСОБА_2 надіслано 03 серпня 2022 року на електронну адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Корнійчука С. А., що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т. 2, а. с. 199 зворот, 203);
ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року підготовчі дії закінчено та призначено справу до розгляду на 25 серпня 2022 року (т. 2, а. с. 215);
24 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Корнійчук С. А. засобами електронного поштового зв`язку надав відзив на апеляційні скарги без клопотання про продовження строку на подання відзиву (т. 2, а. с. 232-242);
у судовому засіданні 25 серпня 2022 року апеляційний суд протокольною ухвалою залишив без розгляду у зв`язку із пропуском строку на подання відзиву без поважних причин, що підтверджується звукозаписом судового засідання (т. 2, а. с. 246-247).
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратору відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19 (провадження № 61-19598св20).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21).
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 , Бершадською міською радою Вінницької області, та ОСОБА_2 . Тому державний кадастровий реєстратор відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є неналежними відповідачами, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратору відділу у Бершадському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області необхідно відмовити із зазначеної підстави. Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржену постанову у цій частині належить змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду частково ухвалена без дотримання норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови; постанову апеляційного суду в іншій частині залишити без змін.
З урахуванням того, що касаційний суд змінює оскаржену постанову апеляційного суду, але виключно у частині мотивів її прийняття, а в іншій частині залишає без змін, то новий розподіл судових витрат не здійснюється, а судовий збір за подання касаційної скарги та витрати на правову допомогу, понесені позивачем на стадії касаційного перегляду, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Корнійчук Сергієм Анатолійовичем , задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2022 змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
347
Коментарі:
0
Переглядів:
488
Коментарі:
0
Переглядів:
1018
Коментарі:
0
Переглядів:
1094
Коментарі:
0
Переглядів:
1066
Коментарі:
0
Переглядів:
1145
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
page
youtube