Яким повинно бути життя після карантину?

Насправді, приємно чути, що уряд наш думає про вихід з карантину та про те, як жити після цього, коли б саме це не відбулося. Нещодавно прем’єр-міністр заявив, що доведеться впровадити «нові соціальні стандарти життя» для українців через небезпеку коронавірусу. Та заявив, що «дуже важливо працювати разом».

Тому є корисним та необхідним поговорити, які ж це стандарти можуть бути. І що могла б зробити держава для того, щоб життя у країні могло продовжуватися, економіка могла працювати, але небезпека розповсюдження вірусу була зменшена. Дуже не хотілося б думати, що усі заходи будуть зведені до заклику: «Носите маски, лишь только под. маской ты сможешь остаться собой!».

Перше. Боротьба із чергами та скупченням людей повинна стати національним пріоритетом. Ми повинні припинити сприймати, як звикли з радянських часів, чергу, тривале перебування у скупченні людей, як щось нормальне. Насправді, у багатьох випадках для боротьби із цим не потрібні якісь великі вкладення. Потрібне розуміння процесів та, головне, поставлена мета.

Ситуація, коли у супермаркеті не працює багато кас, внаслідок чого покупці змушені чекати у черзі, - повинна бути визнана замахом на здоров’я, та жорстко присікатися. До того ж, треба відмовитися від практики «боротьби із малими архітектурними формами», щоб людина, якій потрібно купити пляшку мінеральної води, або іще якусь дрібницю, могла зробити це у кіоску, не входячи до приміщення супермаркету та не стоячи там у черзі, не наражаючи на небезпеку себе та інших. При цьому дуже бажано зобов’язати власників таких торгівельних точок встановлювати термінали для безконтактного розрахунку картою, щоб покупець міг, за бажання, уникнути використання готівки.

Згадайте новину: Порушення карантину. Штрафувати можна лише носіїв вірусу

Якщо, коли ти приходиш на пошту відправити листа, і замість хвилини чекаєш сім, - а над тобою ззаду нависають інші відвідувачі, - бо оператору треба витратити більшість цього часу на введення даних листа у комп’ютер, - то і уряд, і Укрпошта повинні зробити усе для перелаштування цього процесу саме на рівні взаємодії оператора та клієнта. До речі, мені за родом роботи доводиться відправляти багато пошти, і я пам’ятаю часи, коли відділення Укрпошти не були комп’ютеризовані. Коли оператору не треба було вводити ці дані з кожного листа, сам процес відправлення займав набагато менше часу. Приблизно у три рази. Можливо, треба зробити, щоб це були різні співробітники, або якимось іншим чином змінити цей процес. Якщо в усіх енергетичних, газових компаніях і тому подібних установах для вирішення будь-якого питання треба вистояти у тривалій черзі, як правило, у тісняві, - знов-таки, зміна порядку таким чином, щоб це явище зникло, як таке, повинно бути пріоритетом для держави.

Зусилля, спрямовані на уникнення черг, - усюди: у державних установах, у медичних закладах, у приватних магазинах, у комунальних підприємствах, - усюди, де люди змушені бути присутні фізично для вирішення якихось питань або отримання послуг, - повинно стати національною стратегією, тактикою та одним з основних напрямків зусиль держави.

До того ж, якщо десь для цього потрібно буде наймати додатковий персонал, тоді це може додатково сприяти боротьбі із безробіттям.

Друге. Транспорт. Насправді, у цій сфері вже зроблено перший важливий крок. Офіційно визнано, що скупчення людей у громадському транспорті – джерело розповсюдження вірусних хвороб. Саме тому його роботу різко обмежено. До речі, я про це пишу та кажу вже багато років. https://www.facebook.com/vvlaw/posts/1847242278856666 А тепер, нарешті, держава була змушена визнати це. Й анонсовано роботу громадського транспорту «за новими правилами». Важко сказати, якими ці правила можуть бути, бо повністю відмовитися від нього неможливо, але треба якимось чином знизити ризик зараження. Очевидно, що для зменшення кількості «непотрібних» поїздок повинні бути скасовані усі пільги на проїзд, за винятком тих, кому знаходитися у транспорті потрібно за службовою необхідністю (наприклад, поліцейських, які забезпечують порядок чи ловлять кишенькових злодіїв). Тим більше, що, якщо у транспорті буде введено обов’язкове перебування у масці, а це є вірогідним, то до вартості кожної поїздки для пасажира додасться вартість одноразової маски. Користуватися громадським транспортом стане невигідно у багатьох випадках, наприклад, щоб купити щось на копійку дешевше на іншому кінці міста.

Але цього недостатньо. Особливо враховуючи, що, як вже доведено, вірус розповсюджується не лише із диханням чи кашлем, але й через поверхні, яких торкаються люди. А цього у громадському транспорті уникнути неможливо, як і тісняви. Треба зробити усе, щоб розвантажити громадський транспорт, щоб ним користувалося якнайменше людей. Для цього недостатньо скасувати пільги, для цього недостатньо розвивати онлайн-сервіси, хоча усе це потрібно робити. Для цього необхідно зробити так, щоб якнайбільше людей мало альтернативу. Альтернативу у вигляді транспорту особистого.

Читайте статтю: Права пацієнтів під час пандемії COVID-19

Необхідно зрозуміти, що людина, яка замість користування громадським транспортом обирає інший спосіб пересування, робить дві корисні речі. По-перше, вона зменшує ризик заразитися вірусною хворобою, - не лише COVID-19, але й звичайним грипом, від якого теж вмирають, захворювання яким також наносить шкоду економіці, - сама, та заразити інших. Вона зменшує кількість хворих. Вона, у підсумку, зменшує навантаження на медичну систему та витрати держави на лікування хворих. По-друге, вона зменшує завантаження самого громадського транспорту, тісняву у ньому, а це, знов-таки, зменшує розповсюдження вірусних хвороб. А отже, треба створити йому сприятливі умови.

Що для цього потрібно зробити?

По-перше, щоб громадський транспорт не завантажували своєю присутністю ті, хто вже має свій власний, потрібно переглянути політику утиску автовласників. Навпаки. Потрібно зняти необґрунтовані заборони на зупинку та стоянку, прибрати огороджувальні стовпчики там, де можливо заїхати на тротуар таким чином, щоб залишилося місце для пішоходів, «деклінатори» та усе таке інше. Ті «естети», яким не подобається вигляд припаркованих автомобілів, - так само, як і кіосків, - не можуть отримувати задоволення своїх забаганок ціною здоров’я інших людей. Діяльність таких «активістів» повинна бути визнана замахом на громадське здоров’я. Більше того, там, де, наприклад, біля краю тротуару ростуть дерева, між цими деревами, де все одно ніхто не ходить, повинні бути об лаштовані «кишені» для паркування. Те ж саме стосується й смуг для громадського транспорту – вони повинні бути скасовані. Тим більше, що в умовах меншої кількості пасажирів у громадському транспорті основне ідеологічне обґрунтування їхньої наявності, - що, мовляв, саме у громадському транспорті більше пасажирів, - не виконується, та й самі умови у ньому повинні бути визнані не лише некомфортними, але й небезпечними.

Набагато більше приватного транспорту від цього не стане, та таз торів теж. З причин суто економічних. Окрім того, боротьба із заторовими явищами можлива за рахунок оптимізації руху, й ця оптимізація повинна відбуватися саме в інтересах транспорту, а не пішоходів, як часто робилося досі. Коли, наприклад, у Києві на площі Шевченка на кожному виїзді з площі – пішохідний перехід із великим потоком пішоходів, то, звичайно, виникає скупчення транспорту на площі, а відповідно, зупиняються й під’їзди до неї. Таких міст багато, й не лише у Києві. Повинен бути змінений підхід до організації руху, щоб подібних ситуацій уникати. Це вже саме по собі покращить набагато ситуацію із трафіком.

Окрім того, повинні бути вжиті заходи для полегшення придбання особистого транспорту. Зменшені розміри митних платежів, скасовані обмеження на ввезення автомобілів у залежності від технічних особливостей та ринків. Скасована необхідність наявності посвідчення водія та реєстрації на мопеди, щоправда, при цьому треба прописати, що транспортний засіб, який має максимальну швидкість від 60 кілометрів на годину, вважається мотоциклом незалежно від робочого об’єму двигуна. Усі ці заходи, знов-таки, дозволять розвантажити громадський транспорт, принаймні, протягом більшої частини року. Кожна людина, яка не скористалася громадським транспортом, - це крок до зменшення кількості заражених, це крок до зменшення кількості смертей. Ця політика повинна стати для держави важливим напрямком. До речі, гадаю, такий тренд з’явиться у багатьох країнах. Україна може стати однією з держав, яка буде його задавати. При цьому, що важливо, це не потребуватиме витрат з бюджету, а навпаки – створюватиме нові робочі місця у сферах, пов’язаних із цим особистим транспортом.

Взагалі, забезпечення особистого простору, де тільки можна, та повага до чужого особистого простору, повинні стати національною ідеєю. Це – питання виживання. Особливо, враховуючи стан нашої медицини, а він швидко навряд чи покращиться.

Третє. Стосовно «електронного урядування». Таким чином можна зменшити необхідність присутності громадян у органах влади, а також у поштових відділеннях.

Для цього, по-перше, треба спросити отримання електронного цифрового підпису, у тому числі й дистанційно. Зразком для цього може бути «ПриватБанк».

По-друге, зобов’язати державні установи до письмової комунікації із громадянами звичайною електронною поштою, встановивши випадки, коли звернення громадян повинні мати вигляд прикріпленого до листа файлу, підписаного електронним цифровим підписом. Будь-яка електронна поштова скринька органу державної влади повинна мати автоматичну функцію повідомлення про доставлення листа. Усе зазначене стосується, у тому числі, й органів досудового слідства.

По-третє, існуюча система «Електронний суд», яку так і не можуть нормально запустити, повинна бути замінена. Суди повинні приймати будь-які документи від учасників процесу, у тому числі позовні заяви та інші процесуальні документи, електронною поштою (для цього можна зробити форму на сайтах судів у межах сайту «Судова влада України»), за умови використання електронного цифрового підпису. Реалізувати це технічно нескладно, а роздруківка та направлення сторонам, у разі необхідності, процесуальних документів може відбуватися, як і за системи «Електронний суд», аналогічним чином для відправлення процесуальних документів, ознайомлення із матеріалами справи, тощо, за заявою сторони може використовуватися електронна пошта, як це робиться зараз у системі «Електронний суд», тільки простіше. Гадаю, що практикуючі юристи, якщо опитати їх, із задоволенням підкажуть, як зручно для сторін реалізувати це. Аналогічним чином, повинно бути дозволено участь у судових засіданнях дистанційно не за допомогою спеціально створених систем, а за допомогою існуючих та визнаних платформ Скайп, Zoom, тощо, за умови підтвердження особи. Але це повинно бути за згодою відповідного учасника процесу, оскільки у ряді випадків існує необхідність пояснити щось суду саме особисто, вказати на щось у документах, речових доказах, тощо. При цьому така можливість повинна існувати, у тому числі, й у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, там, де це не впливає на якість розгляду справи.

Звичайно, перелічені заходи – це далеко не усе, що потрібно зробити. Але якраз вони можуть дати можливість повернутися до нормального економічного життя та роботи державних установ, мінімізувавши при цьому епідеміологічну небезпеку.

І так, розмітку в установах щодо відстані, на якій повинні стояти один від одного відвідувачі, треба залишити.

А взагалі, настали часи, коли ми повинні стати, по-перше, прагматиками, які не женуться за штучними ідеями та суб’єктивним поняттям краси, а по друге – індивідуалістами. Якщо, звісно, хочемо вижити. Фізично та у якійсь мірі – економічно.

Автор статті: адвокат Володарский Вадим Леонидович