Як продати або купити корпоративні права в акціонерному товаристві

Все частіше можна побачити оголошення про продаж або купівлю бізнесу. Причин тому може бути безліч. Наприклад, господар підприємства вирішив змінити рід діяльності і йому потрібен стартовий капітал. Або він отримав бізнес у спадок (до речі, тут можна дізнатись про особливості спадкування корпоративних прав) і не бачить в собі підприємницької жилки. Хтось, навпаки, бажає спробувати себе в новій якості і придбати якусь сформовану справу.

У зв'язку з цим виникає чимало запитань. Як оформляються угоди по передачі корпоративних прав? Які існують особливості таких угод? Які для цього потрібні документи? До кого для цього звертатися?

Про все це йтиметься в даному блозі. Отже, давайте коротко розглянемо особливості передачі прав в акціонерному товаристві.

Отже, відповідно до чинного законодавства, що регулює корпоративні відносини в Україні, будь-яка фізична чи юридична особа може стати акціонером якщо вона стала: засновником товариства, або придбала акції товариства, яке вже створене. Як відомо, діяльність акціонерних товариств регулюється Законом «Про акціонерні товариства» - всі операції, пов'язані з передачею права на бізнес прописані в цьому законі. Так, загальновідомо, що стати учасником акцвонерного товарисва (далі по тексту -"АТ") може будь-яка людина, який придбав акції цього товариства. Нагадаю, що згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону "Про акціонерні товариства" № 514 від 17.09.2008 № 514-VI корпоративні права – сукупність майнових і немайнових прав акціонера – власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерного товариства, отримання певної частини прибутку дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Таким чином, право участі саме в акціонерному товаристві (і виникаючі з нього право впливу на діяльність суспільства і право отримання частини прибутку товариства) пов'язане з володінням акціями. Тобто, для передачі цих прав акціонеру достатньо передати у власність іншій особі свої акції. Нагадаю, що права акціонерів на сьогодні визначені в ст. 116 Цивільного Кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 5 Закону України ”Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, ст. 6 Закону України ”Про цінні папери і фондовий ринок” та в інших актах законодавства.

Цікаво, що не тільки економісти поділяють публічні та приватні акціонерні товариства. Закон їх також розглядає окремо: порядок передачі акцій для них різний. Так, якщо громадянин володіє акціями публічного АТ, то він може вільно їх продавати, передавати, дарувати і проводити з ними інші операції - йому не потрібно питати згоди інших членів суспільства. Якщо ж громадянин володіє акціями приватного товариства, то перш, ніж їх продати або здійснити з ними інші операції з відчуження, він зобов'язаний оповістити про свої наміри інших членів товариства. Тобто, акціонери публічного АТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів товариства (ч. 1 ст. 7 вказаного Закону). У свою чергу, статутом приватного АТ може бути передбачено переважне право його акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до відчуження третій особі (ч. 2 ст. 7 вказаного Закону).

Вони мають перевагу: якщо хтось виявить бажання викупити пакет акцій, то він його отримає - навіть, якщо власник планував їх продати третій особі. Втім, сам продавець все одно не втратить у ціні.

Справа в тому, що інші акціонери хоч і мають перевагу, але купувати акції повинні на тих же умовах, які власник акцій запропонував третій особі. Акції можуть купити кілька акціонерів. У цьому випадку, акції діляться у відповідності з тим, наскільки великим пакетом вже володіє акціонер.

Доречі, обмеження щодо викупу акцій АТ встановлені у ст. 67 Закону Про акціонерні товариства». Умови, за яких АТ зобов'язане викупити акції на вимогу акціонерів, вказані у ст. 68, а сам порядок реалізації таких прав викладено у ст. 69. Крім того, існують певні особливості поділу між подружжям майна у вигляді корпоративних прав, які регулюються загальними нормами Сімейного кодексу України.

Слід уточнити, що закон оберігає продавця акцій від надмірного очікування: акціонери можуть викупити акції тільки протягом двох місяців після оголошення про продаж. Після закінчення цього терміну власник може розпоряджатися акціями на свій розсуд і продати їх кому завгодно. Єдиний нюанс: умови продажу не повинні відрізнятися від тих, про які було оголошено. Наприклад, він не може продати акції дешевше або на більш вигідних для покупця умовах.

Але що, якщо власник акцій вирішить вчинити не цілком свідомо і не оголосить про своє бажання продати акції? Або якщо заявить на свій пакет акцій високу ціну - так, щоб члени товариства не могли викупити акції - і продасть їх суттєво дешевше третій особі, з якою була укладена домовленість - попросту змахлювати? Чи очікує на нього якесь покарання?

В принципі, ніякі служби спеціально не відстежують, наскільки продавець і покупець були чесні під час укладання угоди. Втім, якщо хтось з акціонерів дізнається про завершену угоду, то він має право подати позовну заяву до суду і зажадати, щоб право щодо купівлі було переведено на нього - тобто, щоб він міг викупити ці акції у нового власника - ніхто в цьому випадку нічого не виграє. Причому, на звернення до суду у акціонера - три місяці. Звіт йде з того часу, як він дізнався про угоду - навіть, якщо вже давно пройшли ті два місяці з моменту оголошення.

Є також кілька нюансів, пов'язаних з величиною пакета акцій. Пакет у десять відсотків від числа всіх простих акцій носить назву «значний». Пакет величиною з половини числа всіх простих акцій називається «контрольним». Формування таких пакетів повинно проходити на очах у громадськості. Так, якщо власник семи відсотків акцій планує покупку ще трьох або чотирьох відсотків акцій, то він стане власником значного пакета акцій. У цьому випадку, він повинен оголосити про те, що така угода планується. Оголошення повинно подаватися у письмовій формі і не пізніше, ніж за тридцять днів до дати угоди воно повинне прозвучати на зборах акціонерів. Одночасно з цим, покупець повинен повідомити про свої наміри Національної комісії з цінних паперів. Суспільство повідомляє про угоду, в усі біржі, у списках яких воно значиться.

Так само, коли акціонер, що володіє сорока відсотками акцій купує ще десять відсотків - і стає власником контрольного пакета - він зобов'язаний повідомити про свої наміри. Більше того, в перебігу двадцяти днів після покупки він повинен зробити оголошення в суспільстві - запропонувати іншим членам суспільства викупити у нього частину акцій. На роздуми акціонерам дається залежно від ситуації від одного до чотирьох календарних місяців.

До речі, на самий кінець зазначу, що операції з акціями регулюються ще одним законом - "Про захист економічної конкуренції". Згідно з цим законом неприпустимі угоди, що порушують права товариств. Не всі особи можуть займатися продажем і купівлею акцій - за чистотою угод стежить також Антимонопольний комітет.