ЯК ІЗ СВІДКА НЕ ПЕРЕЙТИ В СТАТУС ПІДОЗРЮВАНОГО

Жодна особа не застрахована від того, що може набути статусу свідка та бути викликана для допиту (у кримінальному провадженні або в інших процесах). Особа може випадково побачити якусь подію або дізнатися про фактичні дані, що в подальшому можуть стати предметом розгляду в правоохоронних органах або в суді.

Держава на законодавчому рівні закріпила як права свідка, так і певні обов’язки.

У багатьох випадках особа, яка набула статусу свідка, необізнана про свої права та обов’язки. При цьому, враховуючи правовий нігілізм суспільства, органи правопорядку і суд не завжди належним чином роз’яснюють права та обов’язки свідку. Окрім іншого, за відсутністю у суспільства довіри до цих державних інститутів кожний такий похід свідка на допит для надання показань є певним «випробуванням». Насамперед, це – «випробування» залишитися в статусі свідка та не перейти в статус підозрюваного.

Як свідку, використовуючи свої права та дотримуючись покладених на нього законодавцем обов’язків, не попасти під жорнова кримінальної відповідальності?

В цій статті розглянуто один із обов’язків свідка, зокрема, обов’язковість надання показань у відповідних державних інститутах, а також особливості притягнення свідка до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 385 КК України, тобто за відмову від давання показань.

Давайте розглянемо питання хто такі свідки, підстави та особливості їх притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 385 КК України, тобто за відмову від давання показань.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СВІДКА ЗА ВІДМОВУ ВІД ДАВАННЯ ПОКАЗАНЬ

«Людині потрібно два роки, щоб навчитися говорити,

та шістдесят років, щоб навчитися тримати язика за зубами»

Ліон Фейхвангер

Свідки є найбільш розповсюдженою групою учасників кримінального провадження, а їх допит – найпоширенішим способом отримання доказів у кримінальному процесі. Крім того, за допомогою показань свідків отримуються докази (відомості) також у рамках цивільного, господарського, адміністративного тощо процесах під час доказування певних обставин.

Давайте розглянемо питання хто такі свідки, підстави та особливості їх притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 385 КК України, тобто за відмову від давання показань.

Читайте статтю: Чи є повідомлення про підозру процесуальною дією і чи має потерпілий право звертатися до прокурора з клопотанням про повідомлення особі про підозру

1. З’ясуємо, хто такий свідок.

Зміст поняття свідка розкривається в процесуальному законодавстві України.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦПК України свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з’ясувати у справі.

Отже, узагальнюючи визначення процесуальним законом поняття свідка, можна встановити, що свідок – це будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомо або можуть бути відомі обставини, що стосуються справи або належить з’ясувати у справі.

2. З’ясуємо, що таке злочин та підстави для кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України злочин – це передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Тобто, для кваліфікації діяння як злочин, необхідно щоб таке діяння було суспільно небезпечне - (заподіяло або могло заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі) і обов’язково містило склад злочину - (суб’єкт, суб’єктивну сторону, об’єкт, об’єктивну сторону). За відсутністю суспільної небезпеки або хоча б одного з елементів складу злочину діяння не може мати юридично-правову кваліфікацію за кримінальним законом, тобто визначатися як злочинне та кримінально каране.

Читайте статю: «Обґрунтована підозра»: непізнаний феномен українського кримінального процесу

3. З’ясуємо конструкцію ст. 385 КК України.

Кримінальна караність свідка за відмову від давання показань встановлена в ст. 385 КК України, конструкція якої виглядає так:

«Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків.

1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України -

караються штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження досудового розслідування або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом».

4. Розглянемо елементи складу злочину ч. 1 ст. 385 КК України в частині відмови свідка від давання показань.

1) Об’єкт – інтереси правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у юридичному провадженні.

2) Об’єктивна сторона – відмова свідка від давання показань у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України.

Відмова може бути у відкритому прояві, яка виражена в усній, письмовій тощо формах або у замовчуванні окремих фактів та обставин, як спосіб відмови від виконання своїх обов’язків. Може бути як повна, так і часткова відмова.

3) Суб’єкт – спеціальний, тобто особа, яка перебуває в статусі свідка.

Особа на момент вчинення кримінального правопорушення досягла 16 років і є осудною.

4) Суб’єктивна сторона – прямий умисел (усвідомлював, передбачав, бажав).

Мотиви та мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Цей злочин належить до так званих діянь з формальним складом (відсутність матеріально визначених наслідків).

Інтелектуальна ознака умислу в цьому злочині характеризується усвідомленням винною особою суспільної небезпечності своїх дій на момент їх вчинення.

Вольовий момент умислу в цьому злочині характеризується бажанням вчинити діяння, передбачене в диспозиції цієї статті.

5. Коли відмова свідка від давання показань є правомірна?

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

За змістом ч. 2 ст. 385 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа (свідок) за відмову давати показання під час провадження досудового розслідування або в суді щодо себе, а також членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Близькі родичі та члени сім’ї – це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Крім того, ст. 18 КПК України визначено, що жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею або її близькими родичами чи членами сім’ї кримінального правопорушення.

Вищенаведені положення дублюються в Законах України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України», а також у процесуальних кодексах України (ЦПК, ГПК, КАС) тощо.

Отже, з аналізу вищевказаних норм убачається, що свідок має право відмовитися від давання показань за наявності законної підстави для такої відмови. У той же час, відмова свідка від давання показань, без належних на те підстав, може бути підставою притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 385 КК України.

При цьому необхідно пам’ятати, якщо свідок добровільно заявляє про свій намір давати показання щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів і ця заява оформлюється в належному процесуальному порядку, то давання в подальшому завідомо неправдивих показань або відмова від їх давання може зумовити настання відповідальності за ст. 384 або ч. 1 ст. 385 КК України.

Читайте статтю: В яких випадках суд може призначати м’якше покарання, ніж передбачено певною нормою КК?

6. Особливості притягнення свідка до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 385 КК України.

Свідок, перед будь-яким допитом, попереджається уповноваженою особою про кримінальну відповідальність, зокрема, за відмову від давання показань без поважних на це причин. Такі приписи закладені в КПК України, ЦПК України, ГПК України, КАС України, Законах України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України», «Про Вищу раду правосуддя».

Проаналізувавши судові рішення за ч. 1 ст. 385 КК України, які наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, можна дійти висновку, що особи притягувалися до кримінальної відповідальності за відмову від давання показань за сукупності таких умов:

а) перебування в статусі свідка;

б) повідомлення перед допитом про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань.

Так, вироком Арцизького суду Одеської області від 28.02.2020 (справа
№ 492/2237/19) особу було притягнуто до кримінальної відповідальності за
ч. 1 ст. 385 КК України, оскільки вона, перебуваючи в статусі свідка та будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 385 КК України, відмовилася від давання показань в суді.

Тобто, згідно з аналізом судових рішень, всі хто притягався за ч. 1
ст. 385 КК України перед допитом попереджалися (повідомлялися) уповноваженою особою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань.

Таблиця 1. Статистичні дані, що містяться на сайті Офісу Генеральної прокуратури по кримінальним провадженням за ч. 1 ст. 385 КК України.

Разом з тим, необхідно звернути увагу, що в КУпАП, Законі України «Про Конституційний Суд України» відсутній обов’язок уповноваженої особи повідомляти свідка про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань. А в Законі України «Про виконавче провадження» такого суб’єкта як свідок взагалі немає.

Як же бути, якщо свідок перед допитом не попереджався про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та відмовився давати показання? Чи є, в такому випадку, в діянні свідка ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 385 КК України?

Для отримання відповіді на це питання необхідно розглянути внутрішню структуру кримінально-правової норми ч. 1 ст. 385 КК України.

Так, внутрішня структура кримінально-правової норми, як і будь-яка норма іншої галузі права, складається з гіпотези, диспозиції та санкції.

Гіпотеза – це частина кримінально-правової норми, яка вказує на умови застосування норми. Текстуально гіпотеза в більшості випадків починається зі слова «якщо». У разі відсутності цього слова воно може бути умовно вставленим у текст, що не призведе до зміни його змісту. У кримінальному законодавстві гіпотези у своїй більшості включені в диспозиції правових норм, будучи одночасно їх складовими. Загальною гіпотезою для кожної правової норми Особливої частини КК України виступає норма ст. 2 КК України, яка встановлює загальні підстави кримінальної відповідальності.

Диспозиція – це дефініція, яка описує відповідні правові явища, що є спільними для всіх або більшості складів злочинів, визначає ті чи інші кримінально-правові інститути, порядок їх застосування. В нормах Особливої частини КК України диспозиція називає заборонене правило поведінки і залежно від форми та виду поділяється на просту, описову, відсильну та бланкетну.

Санкція – частина кримінально-правової норми, яка визначає вид та розмір покарання, які можуть бути застосовані до винного.

Отже, проаналізувавши внутрішню структуру кримінально-правової норми ч. 1 ст. 385 КК України можна дійти висновку, що вона не ставить в залежність попередження чи не попередження свідка про кримінальну відповідальність за цією статтею як умову притягнення свідка до кримінальної відповідальності, у разі відмови від давання ним показань без поважних на те причин. Тобто, таке попередження не є обов’язковим, оскільки головна умова – це перебування особи в статусі свідка і відмова від давання показань.

Не попередження свідка про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від давання показань, фактично може бути лише підставою визнання таких показань недопустимими доказами, внаслідок порушення процесуального порядку їх отримання. Але відсутність такого попередження не може бути підставою відсутності ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 385 КК України.

Разом з тим, оскільки судова практика про притягнення свідків до кримінальної відповідальності за відмову від давання показань є незначною, питання про необхідність попередження свідка за відмову від давання показань як обов’язкова умова притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 385 КК України, залишається відкритим.

7. Висновки.

Отже, особі, яка перебуває в статусі свідка і дає показання, необхідно виважено користуватися своїми правами, визначеними законодавством України, зокрема, і щодо відмови від давання показань. А також пам’ятати, що найважливішою гарантією прав свідка є право на правову допомогу, передбачене Конституцією України, Кримінальним процесуальним законом України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Присутність досвідченого адвоката є запорукою дотримання прав свідка та проведення допиту в межах правового поля.

https://advokat-vvo.com/iak-iz-svidka-ne-pereity-v-status-pidozriuvanoho/

https://agard.com.ua/uk/jak-iz-svidka-ne-perejti-v-status-pidozrjuvanogo/

Автор статті: Онищук Віктор Вікторович