Умови задоволення позову про виділ у натурі частки із нерухомості, яка перебуває у спільній частковій власності на підставі ст. 364 ЦК України (ВССУ від 06 грудня 2017р. у справі № 347/331/15-ц)

Фабула судового акту: Спільна власність на нерухомість - це проблемна штука. На будь-яку операцію завжди потрібна згода співвласника. Спільне користування нерухомістю неминуче породжує різноманітні спори між співвласниками. А коли співвласники ще й побили горщики, і це ще і нежитловий фонд із земельною ділянкою, то взагалі біда.

В теорії начебто все дуже просто. Є стаття 364 ЦК України – «виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності», співвласник майна подає позов до суду, і суд припиняє спільну часткову власність та визнає право власності позивача на виокремлене майно. Є також статтю 88 ЗК України - "Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності." Проте, в судовій практиці все значно складніше…

Для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка яка виділяється повинна бути реально окремим об’єктом нерухомого майна. При цьому частка яка залишається у іншого власника (власників) має також бути окремим об’єктом нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України. Тобто, з певної точки зору при будь-якому видилі частки з нерухомості, завжди відбувається поділ цієї нерухомості на два самостійних об'єкта.

Для цього у справі проводяться будівельно-технічні та земельно-технічні експертизи. Для позитивного висновку експертизи частки співвласників повинні бути ізольовані один від одного, мати окремі виходи, окремі системи водопостачання, водовідведення, опалення, тощо. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. Кількість та розміри виходів повинні відповідати вимогам будівельних норм за видами будинків та споруд. Якщо при поділі відбувається реконструкція та необхідно додержуватися вимог ДБН та санітарних правил.

У цій постанові ВССУ наводяться нормативні акти, на яких має базуватися висновок експертизи про можливість виділу чи поділу нерухомості, що перебуває у спільній частковій власноті.

В цій справі нежитловий фонд та земельна ділянка належали співвласникам не в рівних частинах. Позивачу належало 2/3 нерухомості. Тому він і ініціював виділ через суд, оскільки домовитись із власником 1/3 нерухомості – відповідачем не зміг.

У справі було декілька експертиз, які надали суду різні варіанти можливого технічного поділу нерухомості. В такому випадку суд має обрати серед наданих варіантів, той варіант, який більш реальний та відповідає інтересам обох співвласників нерухомості.

Слід підкреслити, що дуже часто при наявності технічної можливості для поділу, внаслідок фактичного поділу на підставі експертного висновку ідеальні частки співвласників змінюються. Тому, суду при обранні варіанту поділу необхідно також обґрунтувати доцільність зміни ідеальних часток, яка б не порушувала права кожного із співвласників. Питання необґрунтованої зміни ідеальних часток співвласників, зокрема відсутності відповідної грошової компенсації тому з співвласників частка якого в результаті поділу зменшилася, може бути предметом апеляційного та касаційного розгляду.

Як і було і цій справі, де ВССУ не погодився з апеляційним судом та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аналізуйте судовий акт: Визначальним для поділу будинку в натурі, що перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування ним, а розмір часток та технічна можливість такого поділу відповідно до часток співвласників (ВССУ, справа № 664/859/15-ц, 06.06.16)

Припинення права власності на частку у майні можливе лише за умови дотриманя інтересів іншого співласника (ВССУ у справі № 308/2858/15-ц від 05.10.2017)

Визначальною обставиною при припиненні права власності співвласника на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника є відсутність істотної шкоди для нього та членів його сім'’ї (ВСУ від 23 листопада 2016р. у справі № 6-1943цс16)

Що саме зобов’язані встановити суди у випадку рішення про присудження співвласнику грошової компенсації за частку і спільному майні ( ВСУ у справі № 6 – 2925 цс 15 від 13 січня 2016р.)

Без дозволу банку подружжя Не може поділити іпотечне майно навіть шляхом мирової угоди затвердженої судом (ВСУ від 16 листопада 2016 р. у справі №6-2513цс16)

Самочинно побудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна не може бути поділений (виділений) між співвласниками (Постанова ВСУ у справі № 6-130цс13 від 4 грудня 2013 року)

УХВАЛА

іменем україни

06 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

МостовоїГ.І., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі нежитлового приміщення та земельної ділянки як обʼєктів права із спільної часткової власності,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня

2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від

20 квітня 2017 року,

вс т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому, посилаючись на відсутність згоди ОСОБА_4 про поділ належного їм на праві спільної чаткової власності майна, на підставі ст. 364 ЦК України просив виділити в натурі та визнати за ним право власності на відокремлені частини нежитлового приміщення та земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 і відповідають 2/3 частини його власності у спільному майні, згідно з висновком експерта Львівського НДІСЕ від 12 нежитлового приміщення та земельної ділянки як обʼєктів права із спільної часткової власності.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий обʼєкт нерухомого майна належні ОСОБА_3 2/3 частини нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 (за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2015 року № 368) загальною площею 157,80 кв. м, що становить 65 % ідеальної частки та складаються з приміщень першого поверху: 1-1 «магазин» площею 65,20 кв. м, вартістю 17 048 грн,

1-2 «склад» площею 28,00 кв. м., вартістю 7 322 грн, 1-3 «кочегарка» площею 9,00 кв. м, вартістю 2 353 грн, 1-5 «санвузол» площею 2,60 кв. м. вартістю 680 грн, 1-7 «частина складу» площею 31,80 кв. м., вартістю 8 315 грн,

1-8 «частина магазину» площею 21,20 кв. м, вартістю 5 543 грн.

Виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий обʼєкт нерухомого майна належні ОСОБА_4 1/3 частини нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 (за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2015 року № 368) загальною площею 85,10 кв. м., що становить 35 % ідеальної частки та складаються з приміщень першого поверху: 1-4 «кочегарка» площею 9,00 кв. м, вартістю 2 353 грн,

1-6 «санвузол» площею 2,60 кв. м, вартістю 680 грн, 1-7 «частина складу» площею 7,40 кв. м, вартістю 1 935 грн, 1-8 «частина магазину» площею 21,20 кв. м, вартістю 5 543 грн, 1-9 «магазин» площею 44,90 кв. м, вартістю 11 740 грн.

Зобовʼязано ОСОБА_4 закласти прорізи між приміщеннями позицій

1-1 та 1-9, позицій 1-9 та 1-8, демонтувати двері в санвузол позиції 1-6 та перенести їх, встановити перегородку в приміщенні складу площею 39,20 кв. м., відокремивши його на два окремі приміщення (1- площею 7,40 кв. м.

та 1-7 площею 31,80 кв. м.).

Зобовʼязано ОСОБА_3 закласти проріз між приміщеннями 1-8 та

1-7, пробити отвори між приміщеннями позицій 1-1 та 1-8, 1-2 та 1-7, встановити перегородку в приміщенні магазину площею 42,40 кв. м., відокремивши його на два окремі приміщення (1-8 площею 21,30 кв. м та

1-8 площею 21,20 кв. м.).

Виділено в натурі зі спільної часткової власності належні ОСОБА_3 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0374 га, що становить 53,43 % ідеальної частки.

Виділено в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_4 1/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0326 га, що становить 46,57 % ідеальної частки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у загальному розмірі 14 392 грн 29 коп. у рахунок компенсації за перевищення ідеальних часток у нежитловому приміщенні та земельної ділянки, що становить 1 080 грн за перевищення ідеальної частки в нежитловому приміщенні (4,13 кв. м.) та 12 232 грн 29 коп. за перевищення 93 кв. м від ідеальної частки земельної ділянки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2017 року рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2016 року в частині визначення вартості нежитлових приміщень та земельної ділянки, що виділяються сторонам, та компенсації за відхилення від ідеальних часток скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий обʼєкт нерухомого майна належні ОСОБА_3 2/3 частини нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 (за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2015 року № 368), загальною площею 157,80 кв. м, що становить 65 % ідеальної частки та складаються з приміщень першого поверху: 1-1 «магазин» площею 65,20 кв. м, вартістю 285 892 грн 22 коп., 1-2 «склад» площею 28,00 кв. м, вартістю 122 775 грн

80 коп., 1-3 «кочегарка» площею 9,00 кв. м, вартістю 39 463 грн 65 коп., 1-5 «санвузол» площею 2,60 кв. м., вартістю 11 400 грн 61 коп., 1-7 «частина складу» площею 31,80 кв. м., вартістю 139 438 грн 23 коп., 1-8 «частина магазину» площею 21,20 кв. м, вартістю 92 958 грн 82 коп., всього загальною вартістю 692 929 грн 33 коп.

Виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий обʼєкт нерухомого майна належні ОСОБА_4 1/3 частини нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 (за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2015 року № 368), загальною площею 85,10 кв. м, що становить 35 % ідеальної частки та складаються з приміщень першого поверху: 1-4 «кочегарка» площею 9,00 кв. м, вартістю 39 463 грн

65 коп., 1-6 «санвузол» площею 2,60 кв. м, вартістю 11 400 грн 61 коп., 1-7 «частина складу» площею 7,40 кв. м, вартістю 32 447 грн 89 коп., 1-8 «частина магазину» площею 21,20 кв. м, вартістю 92 958 грн 82 коп., 1-9 «магазин» площею 44,90 кв. м, вартістю 196 879 грн 76 коп., всього загальною вартістю 373 150 грн 73 коп.

Виділено в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_3 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0374 га, що становить 53,43 % ідеальної частки (за 3 варіантом розподілу висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2015 року № 368), вартістю 49 192 грн 20 коп.

Виділено в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_4 1/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальної площею 0,0326 га, що становить 46,57 % ідеальної частки (за 3 варіантом розподілу висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2015 року № 368), вартістю 42 878 грн 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 18 124 грн компенсації за відхилення від ідеальних частин у нежитловому приміщенні та 12 188 грн компенсації за відхилення від ідеальної частини земельної ділянки.

Змінено частки сторін у праві власності на нежитлове приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1, які після виділу становлять: для ОСОБА_3 - 65 % обʼєкта, для ОСОБА_4 - 35 % обʼєкта.

Змінено частки сторін у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, які після виділу становлять: для ОСОБА_3 - 53,43 % обʼєкта, для ОСОБА_4 - 46,57 % обʼєкта.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на нежитлове приміщення та земельну ділянку, що знаходяться по

АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2016 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2017 року змінити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Установлено, що ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності згідно зісвідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23 листопада 2011 року належить 1/3 частини приміщення магазину, а згідно з договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14 грудня 2011 року йому належить ще 1/3 частини магазину, всього він є власником 2/3 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1.

Крім того, згідно з витягом з Державного земельного кадастру позивачу належить 2/3 частини земельної ділянки у АДРЕСА_1. Інша 1/3 частина нежитлового приміщення та земельної ділянки знаходиться у власності ОСОБА_4, що стверджується витягом про Державну реєстрацію прав від 01 грудня 2011 року та витягом з Державного земельного кадастру від 01 грудня 2014 року.

Отже, спірне нежитлове приміщення площею 242,9 кв. м та земельна ділянка площею 0,0700 га є спільною частковою власністю сторін, які не досягли згоди щодо користування цим майном.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 бажає виділити в натурі 2/3 частини із майна, що є у спільній частковій власності. Така вимога позивача відповідає положенням ст. 364 ЦК України та ст. 88 ЗК України. Обираючи варіанти виділу в натурі в окремі об'єкти нерухомого майна належні сторонам частини нежитлового приміщення та земельної ділянки, суд першої інстанції взяв до уваги варіант № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи СП «Західно-Український експертно-консультативний центр» від 12 червня 2015 року № 368, оскільки він більш реальний та відповідає інтересам сторін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визначення вартості нежитових приміщень і земельної ділянки, що виділяються сторонам, та компенсації за відхилення від ідеальних частин суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з висновком експертизи від 12 червня 2015 року № 368 ринкова вартість спірного нежитлового приміщення складає 63 512 грн, а земельної ділянки - 30 674 грн, у той час як відповідно до висновку Львівського НДІСЕ від 12 липня 2015 року № 993/994 ринкова вартість спірного нежитлового приміщення становить 1 065 080 грн, ринкова вартість земельної ділянки становить 92 071 грн, що суттєво відрізняється від первинної оцінки об'єктів, вказаної у судовому рішенні. Тому суд апеляційної інстанції при урахуванні вартості нежитлових приміщень і земельної ділянки, що виділяються сторонам, взяв до уваги висновок Львівського НДІСЕ від 12 липня 2015 року № 993/994 в частині оцінки зазначених об'єктів нерухомого майна, згідно з яким ринкова вартість 1 кв. м нежитлових приміщень на час проведення дослідження становить 4 384,85 грн, а вартість 0,01 га земельної ділянки - 13 153 грн. Відповідно вартість 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0374 га, що виділяється ОСОБА_3, складатиме 49 192,20 грн, а вартість 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0326 га, що виділяється - 42 878,20 грн.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з копією витягу про державну реєстрацію прав від 01 грудня 2011 року № 32272750, нежитлова будівля (магазин), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Івано-Франківської області, на праві власності належить:

ОСОБА_4 - 1/3 частки на праві спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності (НОМЕР_2 від 23 листопада 2011 року), виданого виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради на підставі рішення від 04 листопада 2011 року № 38.

ОСОБА_3 - 1/3 частки на праві спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності (НОМЕР_2 від 23 листопада 2011 року), виданого виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради на підставі рішення від 04 листопада 2011 року № 38.

ОСОБА_5 - 1/3 частка на праві спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності (НОМЕР_2 від 23 листопада 2011 року) видане виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради на підставі рішення № 38 від 04 листопада 2011 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14 грудня 2011 року ОСОБА_3 купив 1/3 частини нежитлової будівлі, яка згідно з правовстановлюючим документом іменована як магазин і розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 14 грудня 2011 року ОСОБА_3 купив 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1300 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно з копією свідоцтва про право власності від 01 лютого 2014 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 2/3 частки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з копією свідоцтва про право власності від 01 лютого 2014 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належить 1/3 частки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з копією свідоцтва про право власності від 16 грудня 2014 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 1/3 частки магазину по АДРЕСА_1.

Із матеріалів справи вбачається, що на першому поверсі спірної нежитлової будівлі розміщений згідно з нормами ДБН В.2.2-23:2009 вбудовано-прибудований магазин (крамниця). Сторони займаються підприємницькою діяльністю, для чого використовують торгові приміщення, в які з центральної вулиці є два входи до торгових залів.

Під час реконструкції будинків та споруд торгівлі необхідно додержуватися вимог ДБН В.2.2-9, ДБН В.1.1-7, НАПБ Б.01.005, санітарних правил, а також передбачати елементи та пристрої для потреб інвалідів. У вбудовано-прибудованих до житлового будинку магазинах слід забезпечувати ізоляцію руху покупців і машин, які доставляють товари, від потоків руху мешканців цього житлового будинку, а на земельній ділянці передбачати зону для покупців і зону для під'їзду та розвантаження автомобілів, майданчики для стоянки легкових автомобілів покупців (п. п. 4.2, 4.3, 5.3 ДБН В.2.2-23:2009).

У матеріалах справи міститься затверджений позитивний висновок від 17 листопада 2010 року № 09-00575-10 комплексної державної експертизи щодо робочого проекту реконструкції частини 1-го поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 з необхідними дозволами контролюючих органів.

Вищевказані вимоги ДБН при реконструкції будинку дотримано, що дозволяє ФОП ОСОБА_4 займатись підприємницькою діяльністю, у той час як ОСОБА_3 згідно з акта Яблунівської селищної ради від 02 березня 2017 року є лікарем-стоматологом Яблунівської районної лікарні.

Судом першої інстанції обрано варіант розподілу № 3 висновку СП «Західно-Український ЕКЦ» від 12 червня 2015 року № 368, за яким доступ з центральних входів до відокремлених торгових приміщень мають обидві сторони.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновком Львівського НДІСЕ від 12 липня 2015 року № 993/994 вищевказаного варіанту не передбачено, тому запропонований апелянтом варіант № 2 цієї експертизи фактично позбавить ОСОБА_4 можливості займатись підприємницькою діяльністю.

Крім того, такий варіант розподілу з пропозицією експерта влаштувати дверний проріз у приміщенні 1-8 (з правої західної сторони від центральних входів у будинок) є неможливим з огляду на спорудження у тому місці спеціальної закритої системи водовідведення (водостоку) для запобігання потраплянню до будинку ґрунтових і дощових вод (т. 1 а. с. 117), високий рівень яких підтверджено висновком № 65 від 14 жовтня 2010 року щодо вибору (відведення) земельної ділянки під реконструкцію житлового будинку та рішенням Яблунівської селищної ради від 03 квітня 2017 року № 22-14/2017 про надання дозволу ОСОБА_4 на перепланування та реконструкцію частини нежитлового приміщення у АДРЕСА_1, згідно з яким у разі перепланування заборонено проведення будь-яких будівельних робіт в межах охоронної зони, враховуючи розміщення вздовж житлової будівлі із західної сторони системи водовідведення.

Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.

Згідно з п. 2.23 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні й планувальні рішення, повинні відповідати вимогам будівельних норм за видами будинків та споруд.

За змістом п. 8.5 ДБН В.2.2-23:2009 у підприємствах роздрібної торгівлі торговельною площею до 150 кв. м, які розміщуються у вбудовано-прибудованих приміщеннях будинків іншого призначення, допускається використовувати як другий евакуаційний вихід із торговельної зали вихід через групу неторговельних приміщень, за винятком комор і розвантажувальних приміщень. Із неторговельних приміщень з одночасним перебуванням не більше як 50 осіб, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до виходу з цих приміщень не перевищує 25 м, допускається влаштовувати один евакуаційний вихід.

Відповідно до п. 2.21 Правил пожежної безпеки в Україні у разі відсутності у будівельних нормах даних для розрахунку площі, що припадає на одну особу, місткість залу приймається з розрахунку не менше 1 кв м. на одну особу, а згідно з 2.26 цих Правил у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб.

Як видно з графічного зображення (таблиця № 3), приміщення 1-9 «магазин», яке передається ОСОБА_4, має площу 44,9 кв. м, що відповідає вимогам п. п. 2.21, 2.23 Правил пожежної безпеки в Україні, п. 8.5 ДБН В.2.2-23:2009.

З метою визначення варіантів можливого виділу нежитлового приміщення та земельної ділянки в натурі, за клопотанням сторони судом першої інстанції призначено будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам «Західно-Українського Експертно-консультативного центру».

Висновок експерта від 12 червня 2015 року № 368, наданий вказаною установою, з об'єктивних причин, а саме з причин невідповідності його вимогам чинного законодавства України, визнано судом необґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви у його правильності.

У зв'язку з цим, на підставі ст. 150 ЦПК України призначено повторну судову інженерно-технічну експертизу, яку доручено проводити фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Неможливість проведення виділу часток нежитлового приміщення за варіантами поділу №1-3, що визначені в експертному висновку № 368 від 12 червня 2015 року, також підтверджується висновком судового експерта ОСОБА_6 від 08 вересня 2015 року. Даним висновком встановлено, що будівельні роботи, які будуть здійснюватись в разі реконструкції за варіантами № 1-3, завдадуть будівлі непоправної шкоди та потребують додаткового будівельно-технічного обстеження.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» встановлено що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

Однак, у супереч викладеному, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не звернули уваги на вказані обставини. Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні вказав, що проведення будівельних робіт в разі обрання варіанта№ 3 не завдасть шкоди будівлі, що суперечить висновку експерта.

Разом з тим суди не дали оцінки висновку експерта з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження, не звернули уваги на наявність технічних недоліків, які перешкоджають здійсненню поділу (експерт у варіанті № 3 також не вказав розмірів (ширини) стіни, яку необхідно прокласти для поділу приміщення, так само як і не вказав ширини дверного прорізу, який потрібно зробити в новоутвореному приміщенні).

У свою чергу висновок експерта від 12 липня 2016 року № 993/994 надає ті варіанти поділу приміщення та земельної ділянки, які є найменш затратними, відповідають будівельним нормам та реалізація яких не потягне за собою руйнівне втручання в конструкцію нежитлового приміщення і не пов'язані із проведенням додаткових будівельно-технічних досліджень. Окрім цього, варіант № 2 передбачає поділ приміщень, при якому відсутні відхилення від ідеальних частин власників.

Отже, суди не взяли до уваги висновки експерта щодо поділу спільного майна щодо належних їм часток. Не зазначили, чому прийняли саме варіант висновку експерта № 3, який протирічить правоустановчим документам і по суті змінює частки сторін.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Порядок проведення таких робіт та розрахунок часток визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом МЖКГ України від 18 червня 2007 року № 55.

Статтею 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до неможливості вчинити договір про поділ цього майна, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України, позивач має право на звернення до суду за захистом свого майнового права шляхом здійснення поділу житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з вищевикладеного, нежитлову будівлю АДРЕСА_1, необхідно поділити таким чином, щоб позивачу та відповідачу було виділено у власність відокремлену частину нежитлових приміщень, яка б відповідала розміру їх 2/3 та 1/3 частки у праві спільної часткової власності. В тому випадку, якщо відповідно до ідеальної 2/3 та 1/3 частки кожного із співвласника поділити у натурі є не можливим, але при цьому виділ технічно допустимий з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, поділ може бути здійснений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

У випадку виділу в натурі частки земельної ділянки, співвласнику якому вона виділяється, надається право на ту частину землі, на якій розташована відокремлена частина нежитлового приміщення, що виділяється співвласнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особам, які беруть участь у справі, в реалізації їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України).

Отже, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 303 316 ЦПК України доводів сторін по суті позовних вимог не перевірив; фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановив; не повно дослідив докази у справі, не сприяв встановленню об'єктивних обставин у справі, ухваливши рішення пославшись на висновок експертизи, за якої сторони не досягли згоди щодо реального поділу між ними нежитлової будівлі. У свою чергу, суд апеляційної інстанції не дослідив висновки експерта з точки зору всебічності, повноти та об'єктивності експертного дослідження та не викликав експерта для дачі пояснень. Суд по суті змінив частини спільної часткової власності, збільшивши частку відповідача та зменшивши частку позивача, чим фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем не ставилось питання про зміну часток сторін у праві спільної часткової власності та стягнення компенсації за відхилення від ідеальних частин у нежитловому приміщенні, не зазначивши при цьому обґрунтовані підстави для зміни ідеальних часток, а тому не вирішив спір по суті заявлених позовних вимог.

Разом з цим судом апеляційної інстанції не перевірено, чи складався порядок користування спільною частковою власністю. Отже, рішення суду ґрунтується на суперечливих висновках експертизи.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко Судді:Є.П. Євграфова І.М. Завгородня Г.І. Мостова О.В. Попович