Все про почеркознавчу експертизу

Предмет судово-почеркознавчої експертизи – це встановлення фактів (фактичних даних) відповідно до потреб судової та слідчої практики експертом-почеркознавцем у межах його компетенції на основі відповідної методики.

Читайте статтю: Експертиза по-новому: складно та з незручностями

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. За задачами, що ставляться перед судово-почеркознавчою експертизою, останні поділяються на три класи:

· – ідентифікаційні, спрямовані на встановлення конкретного виконавця досліджуваного рукопису або факту виконання двох і більше рукописів чи різних їх фрагментів однією особою;

· – діагностичні, спрямовані на встановлення умов, стану виконавця, обстановки виконання досліджуваного рукопису;

· – класифікаційні, спрямовані на встановлення належності виконавця рукопису до певної групи осіб за статтю, віком, іншими соціально-демографічними характеристиками.

Найбільш поширеними у судово-почеркознавчій експертизі є ідентифікаційні завдання – встановлення конкретного виконавця рукописного тексту, підпису. В зв'язку з цим судове почеркознавство тривалий час розвивалося і формувалося як теорія судово-почеркознавчої ідентифікації. Пізніше стали формуватися й інші його напрями. Подальша диференціація завдань у межах класів проводиться за ступенем спільності і має свої особливості. Ідентифікаційні завдання поділяються виходячи із систематизації об'єктів дослідження, умов їх виконання, подібності (або її відсутності) почерків виконавця рукопису та підозрюваних осіб, наявності або відсутності ймовірних виконавців декількох рукописних об'єктів.

Діагностичні завдання утворюють ієрархічну систему завдань, пов'язаних із встановленням наявності або відсутності незвичності письма; а також встановленням: природи незвичності виконання рукопису (природна, не пов'язана з навмисним викривленням почерку, або штучна, пов'язана з навмисним викривленням почерку); визначення виду природної незвичності (постійна, тимчасова); групи природної незвичності (внутрішні, зовнішні збиваючі фактори); конкретних причин природної незвичності; видів штучної незвичності (викривлення почерку з метою маскування, наслідування почерку іншої особи); конкретних способів викривлення почерку й наслідування. Кожне з цих завдань може бути самостійним, тобто поставленим у питанні, що подається на вирішення експерту, або ж проміжним. У судовому почеркознавстві до причин, що впливають на зміну почерку, відносять такі: змінена поза під час написання, незвичне тримання приладу для письма, незвичний матеріал чи інші умови письма; різноманітні травми рук, органів зору; порушення психічного і фізичного стану особи (хвилювання, переляк, втома тощо); різноманітні психічні захворювання; виконання рукопису лівою рукою за звичного письма правою; виконання рукопису особливим чином (з незвичним темпом, надзвичайно старанно чи поспіхом, з наслідуванням почерку іншої особи, з наслідуванням друкованому чи спеціальному шрифту тощо). У діагностичних почеркознавчих дослідженнях безпосереднім об'єктом вивчення є почерк, за яким можна визначити фізичні, індивідуальні якості особи, різний стан людини при виконанні рукопису. Найчастіше слідчих і суд цікавить встановлення фактів навмисного викривлення почерку з метою маскування, наслідування, виконання рукопису в незвичайному стані (алкогольного чи наркотичного сп'яніння), виконання рукопису в незвичній обстановці.

Усі ці завдання діагностичних досліджень спрямовані на звуження кола осіб, що можуть бути визначені як ймовірні виконавці тексту, і тим самим полегшення завдання з розшуку конкретного виконавця рукопису.

Зважаючи на фактори, що впливають на формування письмово- рухових навичок і особливостей прояву їх у почерку, встановлюють низку завдань діагностико-класифікаційних почеркознавчих досліджень, які стосуються здебільшого визначення: загальнофізичних якостей людини (статі, віку, будови тіла); індивідуальних якостей особи (типу вищої нервової діяльності, особливостей характеру, темпераменту); психофізіологічних і патологічних станів особи на час виконання рукопису (сильне душевне збудження, фізична втома, тривала дія низької температури, сп'яніння, наявність психічних, тяжких загальнофізичних хвороб тощо); соціально-демографічних даних про особу (місце проживання, рівень освіти); різних навичок особи (професійних, стенографічних, навичок креслення). Такі експертні дослідження, як і суто діагностичні, дозволяють звузити коло осіб – ймовірних виконавців тексту, тобто встановити групову належність.

ТЕМА: ВГСУ: Про деякі питання, пов'язані зі строками проведення судових експертиз (Лист Вищого господарського суду України № 01-8/348)

Об'єкт судово-почеркознавчої експертизи розглядають у декількох аспектах. У загальному процесуальному – це документ, речовий доказ як матеріальний носій рукопису (почеркового об'єкта). Як об'єкт судово-почеркознавчої експертизи рукопис відбиває властивості почерку та є джерелом інформації про нього. Безпосередній і спеціальний об'єкт експертного судово-почеркознавчого дослідження – це система властивостей почерку, яка відобразилася у конкретному рукопись На відміну від предметного, спеціального розуміння об'єкта, має місце його широке розуміння, тобто в якості об'єкта експертизи виступають матеріали кримінального провадження, цивільної або господарської справи, які направляються для проведення експертного дослідження і стосуються предмета експертизи. При призначенні судово-почеркознавчої експертизи до числа вихідних даних окрім досліджуваного рукопису та зразків почерку ймовірних виконавців включають також особисті відомості про виконавців (вік, професія, рідна мова, захворювання тощо). Такого роду відомості експерт отримує з постанови (ухвали) про призначення експертизи, а також з інших джерел: показань свідків, підозрюваних, довідок, висновків лікарських комісій, історій хвороби та інших документів у матеріалах кримінального провадження або цивільної чи господарської справи. При цьому експертом враховуються лише факти, а не їх оцінка, яка дається підозрюваним, свідком, потерпілим. Отримуючи з матеріалів кримінального провадження або справи вихідні дані, експерт оцінює їх лише з позиції спеціальних знань і використовує для побудови робочих версій, пояснення походження ознак, які спостерігає, тощо.

У судовому почеркознавстві розроблена систематизація почеркових об'єктів: за видом рукопису, за його складом (транскрипцією), обсягом та інформативністю, а також за умовами виконання.

За видом рукописи поділяють на тексти і підписи. Текст – це вид рукопису, змістова складова якого зафіксована за допомогою буквених та/або цифрових позначень. Підпис – це вид рукопису, який відбиває прізвище, іноді ініціали імені та по батькові особи у вигляді букв та/або умовних письмових знаків, що мають засвідчувальне від імені цієї особи призначення.

За складом тексти можуть бути буквеними або цифровими. Склад (транскрипція) підпису може бути буквеною, безбуквеною або штриховою, змішаною.

За обсягом тексти поділяють на великі, середні і малі, також виокремлюється особливий об'єкт – короткий запис.

Умови виконання текстів і підписів поділяють на: звичні; незвичні (збиваючі фактори) – постійні та тимчасові, не пов'язані з навмисною зміною та пов'язані з навмисною зміною (викривлення, наслідування).

Прийняття слідчим або судом рішення про призначення судово- почеркознавчої експертизи передбачає визначення завдання експерту та формулювання цього завдання у вигляді запитань, які ставляться перед експертом і потребують вирішення. Кожне запитання має містити такі дані: найменування документа або початкові та заключні слова досліджуваного тексту, дату документа, ініціали ймовірного виконавця, а також, залежно від конкретного завдання, – прізвище та ініціали особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, вказівку на те, чи є дана особа вигаданою, невстановленою або такою, що не вміє розписуватися.

При постановці ідентифікаційного завдання ставляться такі питання:

· 1) Ким, гр. А чи іншою особою, виконано текст листа, який починається і закінчується словами "Привіт друже... – бувай здоров"?

· 2) Однією або різними особами виконані дві накладні на отримання готової продукції підприємством "П" від 00.00.00 р. на суму "000" та від 00.00.00 р. на суму "000"?

· 3) Чи виконано підпис від імені (прізвище, ім'я, по батькові особи, від імені якої зазначено підпис) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) тією особою, від імені якої він зазначений, або ж іншою особою?

При постановці діагностичних завдань питання можуть бути такими:

· 1) Чи виконано текст акта приймання-здачі ремонтних робіт у квартирі гр. А за адресою (вказати адресу) навмисно зміненим почерком?

· 2) Чи виконано запис "000" і підпис від імені гр. А в угоді купівлі-продажу квартири самим гр. А, який перебував у стані алкогольного сп'яніння?

· 3) Чи виконано рукописний текст у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)?

· 4) Чи перебувала особа, яка виконала рукописний текст документа (назва документа та його реквізити, графа, рядок), у незвичайному стані?

· 5) Чи виконано текст розписки щодо отримання "0000 доларів США", яка датована 00.00.00 р., від імені гр. Б у незвичайних умовах – у транспорті, який рухався, на вертикально розташованій поверхні тощо?

На вирішення класифікаційно-діагностичних експертиз можна поставити такі питання:

· – Особою якої статі та віку виконано текст листа, який починається і закінчується словами "Шановний Григорію – ...до зустрічі"?

· – До якої групи осіб за віком належить виконавець наданого на дослідження тексту, який розпочинається словами...?

Питання, які ставляться на вирішення експертизи, повинні бути чіткими і зрозумілими, а надані порівняльні матеріали – містити інформацію, що необхідна експерту для проведення дослідження.

Основними вимогами, яким має відповідати порівнювальний матеріал, є такі: наявність вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку, цифрових записів, підписів, що підлягають ідентифікації. Вільні та експериментальні зразки літерного або цифрового письма необхідно надавати не менш як на 13 аркушах. Вільні зразки підпису надаються, за можливості, не менш як на 15 документах, експериментальні – не менш як на 5–8 аркушах, на яких є підпис особи.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, які достовірно виконані певною особою до початку кримінального провадження (відкриття цивільної, адміністративної чи господарської справи) і не пов'язані з досліджуваними у межах провадження обставинами.

Умовно-вільними є зразки, виконані певною особою до відкриття судової справи (чи до початку кримінального провадження), але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття справи, але не у зв'язку з її обставинами.

Експериментальні зразки – це зразки почерку, виконані за завданням слідчого (прокурора), судді у зв'язку з призначенням даної експертизи.

Вільні зразки є найбільш інформативними, оскільки рукописні записи в них виконуються особою без усвідомлення можливості їх використання в інших цілях і без ймовірного наміру умисної зміни ознак почерку і підписів. Вільними зразками можуть слугувати рукописи (тексти, підписи) у вигляді службового листування, автобіографії, особисто заповнені анкети, заяви, приватні листи, підписи в установчих, приватизаційних документах, посвідченнях, заявах про видачу паспорта, у платіжних відомостях, касових ордерах, пенсійних справах тощо. Вільні зразки рукописів (почерку і підписів) є необхідним порівняльним матеріалом – без них неможливо провести повне та всебічне дослідження. До інших обов'язкових вимог належить безсумнівність походження вільних зразків, рукописів. Це попередньо перевіряється слідчим (суддею), який призначає експертизу. Перевірка проводиться шляхом зіставлення результатів пред'явлення й огляду інших реквізитів документа; зіставлення вільних зразків зі зразками, виконаними тією самою особою за спеціальним завданням слідчого (суду); зіставлення даних пред'явлення одних і тих самих документів різним особам.

Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів кримінального провадження (цивільної справи) особа, яка залучила експерта до проведення експертизи, повинна пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто вказати, що це вільний або умовно-вільний зразок почерку (підпису) певної особи (зазначити її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом. Якщо неможливо пред'явити такі зразки (наприклад, внаслідок смерті виконавця, тривалого від'їзду тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису, наприклад заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис власника такого посвідчення, тощо.

Користуйтеся консультацією: Экспертиза по делам о происшествиях, связанных с управлением техникой

Відповідно до загальних положень методики почеркознавчої експертизи, зразки мають бути такими, що їх можливо порівняти і зіставити з досліджуваними об'єктами: виконані тією самою мовою, з використанням того самого алфавіту, що й досліджуваний рукопис (текст, підпис). Крім того зразки мають відповідати досліджуваним документам: за часом виконання (при дослідженні рукописів з великим розривом у часі експерт повинен мати відомості про вік, освіту, спеціальність, писемну практику певної особи, перенесені нею захворювання); за цільовим призначенням і змістом (ці обставини часто визначають варіант почерку, що застосовується особою, яка пише); за способом виконання (незвичною до написання рукою, з наслідуванням друкованому шрифту).

Необхідність надання експериментальних зразків почерку, підписів обумовлена тим, що вони дозволяють: провести додаткову перевірку достовірності вільних зразків; заповнити прогалини в обсязі та якості вільних зразків (відсутність серед останніх відповідних досліджуваним різних варіантів рукописів, подібних за змістом, букве- ним і штриховим складом). В окремих випадках це зумовлено потребою провести експертне дослідження за відсутності вільних зразків у разі неможливості їх отримання. Експериментальні зразки мають бути виконЭкспертиза в хозяйственном судопроизводствеані тією самою мовою, з використанням того самого алфавіту, що й досліджувані графічні об'єкти, а також зіставлятися з ними за матеріалом письма, способом виконання і, за можливості, змістом. Слідчий, який призначає дослідження (суддя), повинен особисто керувати процесом відбирання експериментального порівняльного матеріалу, що гарантує достовірність і доброякісність останнього. За можливості, з цією метою варто запросити для надання допомоги у відборі зразків спеціаліста. При підготовці до відбору експериментальних зразків слід визначити: мету відбору; умови відбору (поза, звичність приладу, яким виконується написання, використання окулярів, якщо особа ними користується); характер необхідних зразків (тексти буквені чи цифрові, підписи); обсяг відібраних зразків (кількість аркушів з текстом, підписами); матеріал письма (бланки, папір з лініюванням або без нього, папір розграфлений та розлінований від руки), вид приладу письма.

Якщо текст, що досліджується, виконано друкованими літерами або спеціальним шрифтом, то треба, за можливості, надати вільні, умовно-вільні й експериментальні зразки аналогічного характеру.

Водночас, треба враховувати, що при відборі експериментальних зразків переписування з тексту, який досліджується, неприпустиме.

Користуйтеся консультацією: Экспертиза в хозяйственном судопроизводстве

При відібранні експериментальних зразків підпису особи, від імені якої виконано підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма застосовуваними нею варіантами підписів. Якщо необхідно встановити, чи виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються вільні та експериментальні зразки почерку та підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачуваного виконавця не менш як на 10–15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис.

Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються відбирання та надання зразків почерку й підписів, не було можливості, про це слід указати в документі про призначення експертизи. Враховуючи цю обставину, експерт прийматиме рішення щодо доцільності заявления ним клопотання про надання додаткових зразків, коли наданого почеркового матеріалу недостатньо для формулювання висновку.

Можливості вирішення ідентифікаційних завдань при дослідженні підписів у першу чергу залежать від кількості і якості порівнювальних матеріалів, які надаються слідчим або судом. Достатня кількість порівнювального матеріалу в кожному окремому випадку є різною – залежно від складності завдання. У судово-почеркознавчій експертизі ідентифікаційні дослідження підпису є основним і одним із найскладніших видів дослідження. Підпис, маючи велике значення для засвідчення та завірення різноманітних фактів і подій від імені конкретної особи, разом з тим, є недосконалим засвідчувальним знаком, оскільки внаслідок своєї конструктивної простоти легко піддається підробці. При ідентифікаційному дослідженні підписів також враховують, що іноді певна особа має в якості засвідчувального знаку декілька варіантів підпису, відмінності котрих настільки суттєві, що підписи тієї самої особи непорівнянні один з одним.

Перевірка експертом наданих на дослідження вільних, умовно вільних зразків, зазвичай здійснюється шляхом їх ретельного вивчення і порівняльного дослідження як між собою, так і з експериментальними зразками. Певну увагу необхідно приділяти вивченню умовно-вільних зразків, котрі займають проміжне місце між вільними та експериментальними зразками і доповнюють недостатню кількість порівнювального матеріалу. Умовні зразки часто піддаються викривленню – як ненавмисно – внаслідок хвилювання особи, яку перевіряють, так і навмисно – з метою зробити неможливим або значно ускладнити проведення експертизи.

Існує окрема проблема, пов'язана із судово-почеркознавчим дослідженням рукописів і підписів. Згідно з п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня1998 р. № 53/5 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 жовтня 1998 р. за № 705/3145 (у редакції наказу Мін'юсту від 26 грудня 2012 р. № 1950/5), для проведення почеркознавчих досліджень рукописних текстів і підписів надаються оригінали документів. Таким чином, почеркознавчі дослідження за копіями (технічними зображеннями) документів на сьогодні в Україні не проводяться, хоча й досі експертизи за копіями рукописних документів призначаються правоохоронними органами. Оскільки слідчі та судові органи приймають електрофотокопії документів як речові докази, експерти у виключних випадках (за неможливості надання в їх розпорядження оригіналів) можуть вирішувати почеркознавчі завдання в окремих експертних ситуаціях, використовуючи професійні знання та уміння. У таких випадках необхідний комплексний підхід до дослідження, який поєднує застосування спеціальних знань як у галузі почеркознавчої експертизи, так і у сфері Судово-технічної експертизи документів, оскільки при почеркознавчому дослідженні електрофотографічного зображення запису експерт повинен вміти розмежувати почеркові ознаки об'єкта-оригінала та ознаки, зумовлені способом нанесення зображення.

Читайте статтю: Аналіз практики оскарження призначення судових експертиз