Розірваний договір МОЖНА визнати недійсним (ВС/ВП № 905/1227/17 від 27.11.2018)

Фабула судового акту: Свого часу Верховним Судом України було розглянуто справу № 918/144/15. У свої постанові від 23.12.2015 ВСУ зробив правовий висновок про те, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України, ч. 3 ст. 207 ГК України фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов’язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов’язання за цим договором. Оскільки договір сторони розірвали, а майно повернули, то зобов’язання за спірним договором є припиненими. Отже визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Проте, новий Верховний Суд вирішив відійти від такої позиції та сформувати нову практику правозастосування, яка є протилежною висловленій ВСУ раніше.

У справі, яка надійшла на розгляд Великої Палати розглядався позов прокурора в інтересах держави в особі в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України та ТОВ про визнання недійсним договору оренди та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги було вмотивовано тим, що спірне майно державної форми власності, за цільовим призначенням повинно використовуватися для забезпечення громадян можливістю здобуття повної загальної середньої освіти та дошкільної освіти, задоволення їх потреб у навчальному та виховному процесах, реалізації здібностей, таланту, проте спірне майно фактично використовується суб'єктом господарювання для задоволення особистих потреб та одержання прибутку.

У зв’язку із цим прокурор просив суд визнання недійсним на майбутнє договір оренди та зобов'язати ТОВ звільнити та повернути балансоутримувачу спірні нежитлові приміщення.

Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову було відмовлено оскільки спірний договорі повною мірою відповідає вимогам Законів України «Про оренду державного та комунального майна», «Про освіту» та «Про вищу освіту», у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

В свою чергу із таким рішення не погодився апеляційний суд та позовні вимоги прокурора задовольнив.

Слід звернути увагу читача на те, що при розгляді справи представник Регіонального відділення Фонду надав апеляційному суду заяву про припинення провадження у справі, яка обґрунтована відсутністю предмета спору, оскільки між ТОВ та закладом освіти на момент подання апеляційної скарги було підписано акт приймання-передачі про повернення з оренди спірних нежитлових приміщень, тобто, на його думку, договір оренди було розірвано. Таким чином, відповідач зазначив, що на момент звернення прокурором з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції спірне майно вже було повернуто балансоутримувачу, отже, предмет спору відсутній.

Розглядаючи цю справу Велика Палата з такими доводами відповідача не погодилась та відступила від раніше висловленої ВСУ правової позиції.

На думку ВП вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КГС: Визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення (ВС/КГС у справі № 904/5212/17 від 04 квітня 2018 р.)

ВС/КГС: Передача в оренду державного майна без погодження з Фондом держмайна України - правові наслідки (ВС/ВГС у справі № 903/946/17 від 30 листопада 2018р.)

ЩОДО ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ УКЛАДЕНИМ (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. по справі № 338/180/17)

Законодавство дозволяє передавати в оренду нерухомість державних освітніх закладів за умови, що такі об'єкти тимчасово не використовується і це не погіршує права осіб, які навчаються (ВС/КГС, справа № 908/457/17, 15.03.18)

Передача приміщень об'єктів освіти передачі у оренду з метою використання їх з метою підприємницької діяльності, не пов'язаної із наданням освітніх послуг, НЕ допускається (№ 904/1530/16 від 25.10.2017)

Положення статті 1212 ЦК України до правовідносин договорного характеру НЕ застосовуються (№ 922/438/17 від 04.10.2017)

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1227/17

Провадження № 12-112гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області

(від прокуратури - Зарудяна Н. О.) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України(представник - не з'явився),

відповідачі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області(представник - Левадний Р. С.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Технотрон»(представник - не з'явився),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача - Маріупольський професійний ліцей (представник - не з'явився),

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 905/1227/17 Господарського суду Донецької області за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки Українидо Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технотрон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Маріупольський професійний ліцей, про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії за касаційної скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Татенко В. М., судді Чернота Л. Ф., Марченко О. А.),

УСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - Регіональне відділення Фонду) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технотрон» (далі - ТОВ «Фірма Технотрон») про:

1.1 визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 31 травня 2011 року

№ 4785/2011 (від 30 травня 2014 року договір № 2 та від 16 листопада 2016 року договір № 3, які є невід'ємними частинами договору від 31 травня 2011 року

№ 4785/2011), укладеного між Регіональним відділенням Фонду та ТОВ «Фірма Технотрон», предметом якого є нежитлові вбудовані приміщення на другому поверсі будівлі учбових майстерень для розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит, загальною площею 22,14 м2, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів (Приморська), буд. 1, що перебуває на балансі Маріупольського професійного ліцею, вартість якого становить 45064,00 грн;

1.2 зобов'язання ТОВ «Фірма Технотрон» протягом 14 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили звільнити та повернути балансоутримувачу Маріупольському професійному ліцею за актом приймання-передачі передані в оренду згідно договору від 31 травня 2011 року спірні нежитлові приміщення.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на частину п'яту статті 63 Закону України «Про освіту», частину другу статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» та вказує на незаконну передачу в оренду приміщень державного навчального закладу для здійснення діяльності, що не пов'язана з навчально-виховним процесом.

3. Прокурор наголошував, що спірне майно державної форми власності, за цільовим призначенням повинно використовуватися для забезпечення громадян можливістю здобуття повної загальної середньої освіти та дошкільної освіти, задоволення їх потреб у навчальному та виховному процесах, реалізації здібностей, таланту, проте спірне майно фактично використовується суб'єктом господарювання для задоволення особистих потреб та одержання прибутку.

Отже, порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчально-виховного комплексу не за його цільовим призначенням.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 31 травня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду (орендодавець) та ТОВ «Фірма Технотрон» (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4785/2011 (далі - договір).

5. Відповідно до пункту 10.1 договору (зі змінами і доповненнями) він укладений строком на 2 роки 360 днів, що діє з 31 травня 2011 року до 25 травня 2014 року включно. Враховуючи лист Міністерства освіти і науки України від 19 березня

2014 року № 1/11-3843 та заяву орендаря від 21 лютого 2014 року № 22 сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії договору оренди до 20 травня

2017 року включно.

6. Згідно з пунктом 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

7. Згідно з пунктом 1.1 договору (зі змінами і доповненнями), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення (надалі - майно) на другому поверсі будівлі учбових майстерень загальною площею 22,14 м2, яке розташоване за адресою:

м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів, 1, що знаходяться на балансі Маріупольського професійного ліцею (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31 березня 2014 року і становить за незалежною оцінкою 45064,00 грн.

8. Відповідно до пункту 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит.

9. За умовами пункту 1.3 договору стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.

10. Згідно з пунктом 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передавання майна.

11. Відповідно до пункту 2.2 договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

12. Згідно з пунктом 2.3 договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про оцінку, складеному за Методикою оцінки. Відповідно до пункту 2.4 договору обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

13. Згідно з пунктом 3.1 договору (зі змінами і доповненнями) з 26 травня

2014 року орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами)

і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - квітень 2014 року - 581,89 грн. Орендна плата з травня 2014 року щомісяця корегується на індекс інфляції, встановлений Державною службою статистики України.

14. Пунктом 3.3 договору (зі змінами і доповненнями) передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекс інфляції, розрахований Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

15. Відповідно до пункту 3.9 договору (зі змінами і доповненнями), надмірно сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв'язку з припиненням орендних відносин - повернення орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України

від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

25 вересня 2013 року за № 1650/24182, та постанови Кабінету Міністрів України

від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету».

16. Згідно з пунктом 3.11 договору (зі змінами і доповненнями), у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує оренду плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за оренду плату, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

17. Відповідно до пункту 5.1 договору, орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору. Згідно з пунктом 5.2 договору, орендар зобов'язується протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором.

18. Умовами пункту 5.4 договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

19. Відповідно до пункту 6.1 договору, орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

20. Умовами пункту 7.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

21. Згідно з пунктом 8.1 договору (зі змінами), орендодавець має право контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування.

22. 31 травня 2011 року майно за договором оренди № 4785/2011 було передано в користування орендарю на підставі акта приймання-передавання орендованого майна (додаток № 2 до договору оренди), підписаного сторонами договору.

23. Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач указує на те, що договір оренди

від 31 травня 2011 року № 4785/2011 (зі змінами) укладено з порушенням вимог чинного законодавства про освіту, внаслідок чого, за твердженням прокуратури, він підлягає визнанню недійсним, а спірне майно - поверненню навчальному закладу.

24. Представник Регіонального відділення Фонду надав апеляційному суду заяву про припинення провадження у справі, яка обґрунтована відсутністю предмета спору, оскільки між ТОВ «Фірма Технотрон» та Маріупольським професійним ліцеєм 16 серпня 2017 року було підписано акт приймання-передачі про повернення з оренди спірних нежитлових приміщень, тобто, на його думку, договір оренди було розірвано з 17 серпня 2018 року. Таким чином, відповідач зазначив, що на момент звернення прокурором з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду спірне майно вже було повернуто балансоутримувачу, отже, предмет спору відсутній.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

25. Рішенням Господарського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року

у задоволенні позову відмовлено.

26. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що спірний договір оренди від 31 травня 2011 року № 4785/2011 повністю відповідає вимогам Законів України «Про оренду державного та комунального майна», «;Про освіту» та «;Про вищу освіту», у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

27. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 жовтня

2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди від 31 травня 2011 року

№ 4785/2011 (зі змінами і доповненнями). Зобов'язано ТОВ «Фірма Технотрон» протягом 14 днів з моменту набрання постанови законної сили звільнити та повернути балансоутримувачу - Маріупольському професійному ліцею за актом приймання-передачі передані в оренду згідно спірного договору оренди нежитлові приміщення площею 22,14 м2 вартістю 45064,00 грн, розташовані за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів (Приморська), буд. 1.

28. Апеляційний господарський суд при винесенні вказаної постанови виходив із того, що спірні орендовані приміщення на момент укладення договору перебували на балансі Маріупольського професійного ліцею, були об'єктом освіти і, відповідно до статті 63 Закону України «Про освіту», не могли використовуватися не за призначенням, могли бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. У листопаді 2017 року Регіональне відділення Фонду звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2017 року, в якій просило оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення Господарського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року залишити без змін.

30. Скаржник указує на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини п'ятої статті 63 Закону України «Про освіту», абзацу 11 пункту «б» частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статті 4 закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

31. Регіональне відділення Фонду звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2017 року в порядку, встановленому статтею 109 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення).

32. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

33. На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України вказана касаційна скарга разом зі справою передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

34. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 лютого

2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 25 жовтня 2017 року та призначив її до розгляду.

35. Відповідно до частини п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

36. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 квітня

2018року передав цю справу разом із касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

37. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що правова проблема у цій справі зводиться до можливості визнання в судовому порядку недійсним розірваного договору оренди нежитлового приміщення, з приводу чого існує різна судова практика.

38. Так, суд касаційної інстанції зазначив, що у постанові Верховного Суду України

від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 викладено правову позицію, що визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

39. Натомість Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі

від 11 квітня 2018року вказав, що правочин визнається у судовому порядку недійсним з моменту його вчинення, отже певні правові наслідки договірних правовідносин між сторонами можуть існувати і після розірвання спірного договору.

40. З огляду на те, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України,ухвалою від 16 квітня 2018 року справу прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

41. Скаржник зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають змісту норм частини п'ятої статті 63 Закону України «Про освіту», абзацу 11 пункту «б» частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки ці норми встановлюють обмеження щодо використання об'єктів освіти не за призначенням, як юридичних осіб, а не щодо окремих приміщень цих об'єктів.

42. Крім того, Регіональне відділення Фонду вказує, що між ТОВ «Фірма Технотрон» та Маріупольським професійним ліцеєм 16 серпня 2017 року було підписано акт приймання-передачі про повернення з оренди спірних нежитлових приміщень, тобто на момент звернення прокурором з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду фактично відсутній предмет спору.

43. Також скаржник посилається на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15), в якому суд зазначив, що якщо позовні вимоги зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, отже зобов'язання за спірним договором є припиненим, а тому визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

44. У судовому засіданні представник Регіонального відділенняФонду підтримав наведені в касаційній скарзі доводи та просив оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

45. Прокурор у судовому засіданні, заперечуючи проти касаційної скарги, надав усні пояснення щодо суті справи. Він зазначив, що суд апеляційної інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про визнання недійсним на майбутнє договору оренди, оскільки предметом оренди у цій справі є об'єкт освіти у розумінні статті 63 Закону України «Про освіту», а тому частина учбових майстерень були незаконно передані в оренду з метою, що не пов'язана з учбовою діяльністю. У зв'язку з чим просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

46. Інші учасники справи свою позицію у справі не висловили.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

47. Спір у цій справі стосується визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 31 травня 2011 року № 4785/2011 (зі змінами та доповненнями), укладеного між Регіональним відділенням Фонду та ТОВ «Фірма Технотрон», предметом якого є нежитлові вбудовані приміщення на другому поверсі будівлі учбових майстерень для розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит, загальною площею 22,14 м2, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь,

вул. Воїнів-визволителів (Приморська), буд. 1, що перебуває на балансі Маріупольського професійного ліцею, вартість якого становить 45 064,00 грн.

48. Згідно зі статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

49. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

50. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

51. Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

52. Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

53. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до

статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

54. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

55. За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

56. Звідси апеляційний суд обґрунтовано розглянув позов прокурора про недійсність договору оренди спірних приміщень, незважаючи на те, що ця угода припинена за домовленістю сторін.

57. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження

№ 3-1143гс15), оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

58. Частиною другою статті 18 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди спірних приміщень) (далі - Закон) визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти.

59. Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних

і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти

(стаття 28 Закону).

60. Структура освіти включає, зокрема, дошкільну освіту, загальну середню освіту (стаття 29 Закону).

61. Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання (частини перша та четверта статті 61 Закону).

62. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (частина перша статті 63 Закону).

63. Згідно з частиною четвертою статті 61 Закону України «Про освіту» майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень.

64. У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня

2010 року № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

65. Крім того, пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

66. Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

67. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні приміщення передані в оренду ТОВ «Фірма Технотрон» всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, оскільки спірне майно передано в оренду з метою розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит, тобто для діяльності не пов'язаної з навчально-виховним процесом Маріупольського професійного ліцею.

68. Отже, виходячи з викладеного, спірний договір оренди укладений з порушенням вимог чинного законодавства про освіту, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203 215 Цивільного кодексу України.

69. Суд апеляційної інстанції встановив, що спірні орендовані приміщення на момент укладення договору перебували на балансі Маріупольського професійного ліцею і не можуть використовуватися не за призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом навчального закладу.

70. Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом, отже, висновок суду апеляційної інстанції, що спірні приміщення передані в оренду ТОВ «Фірма Технотрон» всупереч забороні встановленій чинним законодавством, є обґрунтованим.

71. Разом з тим Донецький апеляційний господарський суд не звернув увагу, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє.

72. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши договір оренди в судовому порядку недійсним на майбутнє (з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду).

73. Також суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив позовну вимогу про зобов'язання звільнити та повернути балансоутримувачу за актом приймання-передачі передані в оренду згідно договору від 31 травня 2011 року спірні нежитлові приміщення, оскільки сторонами 16 серпня 2017 року було підписано акт приймання-передачі про повернення з оренди нежитлових приміщень Маріупольському професійному ліцею.

74. За таких обставин вимога позивача про зобов'язання ТОВ «Фірма Технотрон» протягом 14 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили звільнити та повернути балансоутримувачу за актом приймання-передачі передані в оренду згідно договору від 31 травня 2011 року спірні нежитлові приміщення задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. За змістом пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

76. Частиною четвертою статті 311 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

77. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій слід змінити в резолютивній частині.

Щодо судових витрат

78. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

79. Згідно з частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

80. У зв'язку з тим, що Велика Палата Верховного Суду змінює рішення суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають перерозподілу, а саме підлягає до стягнення з ТОВ «Фірма Технотрон» на користь Прокуратури Донецької області судовий збір за подання позовної заяви в сумі 800,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 880,00 грн; з Регіонального відділення Фонду на користь Прокуратури Донецької області - судовий збір за подання позовної заяви в сумі 800,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 880,00 грн.

81. У зв'язку з частковим задоволенням касаційної скарги судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції покладається на позивача та відповідача у рівних частках (по 1 920,00 грн, що складає половину суми судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги).

Висновок щодо застосування норм права

82. Відповідно до положень цивільного та господарського законодавства розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторін права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

83. Згідно з частиною четвертою статті 61 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди спірних приміщень) майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень. Проте надання в оренду таких приміщень, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Керуючись статтями 300-302 308 311 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій областізадовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 жовтня

2017 року у справі № 905/1227/17 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

«Апеляційну скаргу Заступника прокурора прокуратури Донецької області,

м. Маріуполь, Донецька область задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року у справі

№ 905/1227/17 скасувати.

Визнати недійсним договір оренди № 4785/2011 від 31 травня 2011 року, договір

№ 2 від 30 травня 2014 року та договір № 3 від 16 листопада 2016 року (які є невід'ємними частинами договору № 4785/2011 від 31 травня 2011 року), укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (ідентифікаційний код 13511245) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Технотрон (ідентифікаційний код 20335760), предметом якого є нежитлові вбудовані приміщення на другому поверсі будівлі учбових майстерень для розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит, загальною площею 22,14 м2 за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів (Приморська), буд. 1, що перебуває на балансі Маріупольського професійного ліцею, вартість якого становить 45 064,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технотрон» (87529, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Приморська, 1, код ЄДРПОУ 20335760) на користь прокуратури Донецької області, м. Маріуполь (87500, Донецька область,

м. Маріуполь, вул. Університетська, 6; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 800,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 880,00 грн.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1, код ЄДРПОУ 13511245) на користь прокуратури Донецької області, м. Маріуполь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 800,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 880,00 грн.»

3. Стягнути з прокуратури Донецької області, м. Маріуполь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1, код ЄДРПОУ 13511245) судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1920,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді