ВС постановив, в якому випадку особа звільняється від кримінальної відповідальності передбаченою статті 309 КК України

Аналізуйте судовий акт: Блестящая работа адвоката Несинова: незаконно осуждённый на 8 лет с конфискацией по ст. ст. 307 309 КК освобождён после двух лет пребывания под стражей в зале суда, приговор отменён, производство закрыто (Ухвала від 23 лютого 2017р.)

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 Кримінального кодексу України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту), на підставі ч. 4 ст. 309 цього Кодексу (добровільне звернення особи до лікувального закладу і початок лікування від наркоманії), суд має з’ясувати, чи дійсно особа:

- страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї;

- звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено;

- ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Про це йдеться в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу прокурора на судові рішення місцевого та апеляційного судів.

Відповідно до ухвали суду першої інстанції особа була звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення згаданого злочину на підставі ч. 4 ст. 309 КК України. Апеляційний суд залишив це судове рішення без змін.

У касаційній скарзі прокурор, зокрема, вказав, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не спростував доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення. З цим погодилася колегія суддів ККС ВС.

Читайте статтю: ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІДПОВІДНО ДО ЧАСТИНИ 4 СТАТТІ 307 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Як зазначається в постанові Верховного Суду, у довідці, виданій центральною районною лікарнею про перебування особи на обліку в лікаря-нарколога, не вказано день і місяць взяття її на облік. Незʼясування цієї обставини ставить під сумнів те, чи перебувала особа на обліку в лікаря-нарколога до моменту звернення за медичною допомогою до обласного державного клінічного диспансеру, де вона проходила медичне обстеження (відповідно до норми Закону України від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» таке обстеження проводиться з метою встановлення відповідного діагнозу), та чи мала вона потребу в лікуванні.

Окрім того, на диску з технічним записом розгляду кримінального провадження в апеляційному суді немає звуку, що унеможливлює прослуховування такого запису для перевірки дотримання вимог кримінального процесуального закону в суді апеляційної інстанції.

ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції, вказавши: під час нового апеляційного розгляду суд має перевірити доводи апеляційної скарги, надати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, а також з урахуванням усіх обставин постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Джерело: ВС

Аналізуйте судовий акт: Лазівка для адвоката наркомана або практика застосування ст. 309 КК України – «незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту»

Стаття 309 КК України – докази обвинувачення недопустимі, тому виправдати за недоведеністю винуватості у вчиненні цього діяння (Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2016р., суддя Гажа О. П.)

Постанова

Іменем України

06 вересня 2018 р.

м. Київ

справа № 450/3304/17

провадження № 51-1092км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Наставного В. В., Марчука О. П.,

секретаря

судового засідання АнзійчукЮ. В.,

за участю:

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140270001949 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Семенівка Пустомитівського районуЛьвівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 22 липня 2015 року за ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 № 2341-III від 05.04.2001">ст.309 КК України, на підставі ч.4 № 2341-III від 05.04.2001">ст.309 КК України, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140270001949 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 № 2341-III від 05.04.2001">ст.309 КК України, закрито у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2017 року хвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 № 2341-III від 05.04.2001">ст.309 КК України, за таких обставин.

07 вересня 2016 року близько 13:30 год. ОСОБА_2, перебуваючи біля продуктового магазину на вул. Грушевського в смт Щирець Пустомитівського району Львівської області, знайшов на тротуарі полімерний пакет із особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг яких заборонено, - канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 43,76 гр., який привласнив (придбав) та зберігав при собі без мети збуту з метою власного вживання до моменту його виявлення і вилучення працівниками міліції цього ж дня о 15.05 год.

Кримінальне провадження надійшло до суду з обвинувальним актом.

Під час підготовчого судового засідання захисник ГолодА. Я. заявив клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України.

Звільняючи ОСОБА_2 на підставі ч.4 № 2341-III від 05.04.2001">ст.309 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України, суд указав, що обвинувачений перебуває на обліку в лікаря-нарколога з 2016 року з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіноїдів. При цьому ОСОБА_2 добровільно звернувся до Обласного комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний диспансер» (далі ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний диспансер»), де згідно з довідкою від 08 листопада 2016 року № 3403 з 20 жовтня 2016 року до 02 листопада 2016 року перебував на обстеженні в стаціонарному відділенні з діагнозом «розлади психіки та поведінки спричинені вживанням канабіноїдів, вживання речовини пов'язане зі шкодою для здоров'я». Лікування отримував відповідно до стандартів надання наркологічної допомоги хворим. На лікування ОСОБА_2 звернувся добровільно, по скеруванню нарколога.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_2, які просить скасувати з призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог прокурор указує на те, що звільняючи ОСОБА_2від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України, суд не перевірив з якого часу ОСОБА_2 перебував на обліку у лікаря-нарколога, чи потребував він лікування від наркоманії і чи пройшов він добровільно таке лікування з урахуванням того, що згідно з довідкою ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний диспансер» ОСОБА_2 перебував у цьому закладі на обстеженні в стаціонарному відділенні та отримував лікування. Вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не спростував доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Пантєлєєва А. С. просила касаційну скаргу сторони обвинувачення задовольнити частково, скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду в цьому суді.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленою ухвалою місцевого суду щодо ОСОБА_2, прокурор подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, сторона обвинувачення стверджувала про безпідставність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України.

Розглядаючи апеляційну скаргу та відмовляючи в її задоволенні, усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України суд належним чином не зазначив мотивовані підстави прийнятого рішення і положення закону, яким від керувався.

Так, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у зв'язку з встановленням підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України визначає, що суд зобов'язаний звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України, особу, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії.

Тому, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив дотримання зазначених вимог місцевим судом.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що під час підготовчого судового засідання ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, в якому він обвинувачувався органами досудового розслідування, тобто у придбанні та зберіганні без мети збуту наркотичних засобів, а також не заперечував проти закриття кримінального провадження щодо нього з нереабілітуючих підстав.

При цьому захисник заявив клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України, на підставі ч.4 № 2341-III від 05.04.2001">ст.309 КК України. Одночасно захисник надав суду довідку від 08 листопада 2016 року № 3403, видану ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний диспансер», відповідно до якої ОСОБА_2 із 20 жовтня 2016 року до 02 листопада 2016 року перебував на обстеженні в стаціонарному відділенні з діагнозом «розлади психіки та поведінки спричинені вживанням канабіноїдів, вживання речовини пов'язане зі шкодою для здоров'я». Лікування отримував відповідно до стандартів надання наркологічної допомоги хворим. На лікування ОСОБА_2 звернувся добровільно, по скеруванню нарколога.

Відповідно до Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року №62/95-ВР медичне обстеження - обстеження особи в стаціонарних умовах з метою встановлення діагнозу «наркоманія»; добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника; якщо в результаті медичного огляду чи медичного обстеження встановлено, що особа, яка зловживає наркотичними засобами або психотропними речовинами і відносно якої встановлено діагноз «наркоманія», потребує лікування, у тому числі в стаціонарних або амбулаторних умовах, лікар-нарколог зобов'язаний запропонувати такій особі пройти курс добровільного лікування і видати направлення до наркологічного закладу для такого лікування.

Суд апеляційної інстанції не перевірив і належним чином не спростував твердження прокурора про те, що при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 309 КК України поза увагою місцевого суду залишилося те, що в довідці ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний диспансер» вказано, що ОСОБА_2 звернувся до зазначеного медичного закладу за направленням лікаря-нарколога та проходив медичне обстеження в стаціонарному відділенні, що відповідно до норми Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР проводиться з метою встановлення відповідного діагнозу.

Одночасно у довідці, виданій Пустомитівською центральною районною лікарнею № 397 від 22 грудня 2016 року про перебування ОСОБА_2 на обліку в лікаря-нарколога, не вказано день і місяць взяття його на облік. Не з'ясування цієї обставини ставить під сумнів перебування ОСОБА_2 на обліку в лікаря-нарколога до моменту звернення за медичною допомогою до ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний диспансер», де він проходив медичне обстеження, та відповідно потребування ним лікування.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не спростував доводи апеляційної скарги прокурора та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Окрім того, на диску технічного запису розгляду кримінального провадження в апеляційному суді відсутній звук, що підтверджується відповіддю Апеляційного суду Львівської області № 450/3304/16-к/21632/18 від 03 липня 2018 року, наданий на запит суду касаційної інстанції про надсилання резервної копії технічного запису судового засідання, що унеможливлює прослуховування такого запису для перевірки дотримання вимог кримінального процесуального закону в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного хвала Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційної скарги, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, а також з урахуванням усіх обставин постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України , п. 15 «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

у х в а л и в:

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2017 року щодо ОСОБА_2скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Могильний О. П. Марчук В.В. Наставний