Витрати на таксі для прибуття до суду компенсувати можна, але є нюанс (ВС/КЦС у справі № 766/7206/20 від 21.10.2021)

Фабула судового акту: Дотепер не зрозумілою для мене є позиція судів ,які вишукують різні підстави для відмови у відшкодуванні судових витрат.

В мене постійно постає питання - чому особа, права якої було порушено, у зв’язку із чим нею витрачались кошти для захисту останніх (гонорар адвоката, поштові витрати, прибуття до суду тощо) та особистий час при наданні доказів таких витрат може отримати від суду, пробачте дулю?!

Як приклад – позивач звик їздити з комфортом. Чому він має їздити до обласного центру в суд у «скотовозці» аніж доїхати до суду на таксі? Чому суд вважає, що такі витрати не можуть бути обґрунтованими?

Моя тверда позиція - УСІ витрати, пов’язані із розглядом справи підтверджені належними доказами МАЮТЬ бути відшкодовані у повному обсязі!

Але суди вважають дещо інакше…

У даній справі позивач подав до апеляційного суду заяву про винесення додаткового рішення у якому просив суд стягнути із відповідача витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду справи, транспортні витрати пов`язані з явкою до суду і витрати на листування із судом та відповідачем.

Додатковою постановою апеляційного суду дані вимоги задоволено частково – знижено розмір відшкодування за надання професійної правової допомоги та відмовлено у відшкодуванні витрат на оплату таксі, яким позивач прибував до апеляційного суду.

На таке рішення апеляційного суду позивачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що користування послугами таксі було вимушеним з огляду на відсутність прямого автобусного сполученням між містом його проживання та обласним центром у якому розташований апеляційний суд. Крім того, визначаючи дати та час судових засідань, суд першої інстанції не враховував відстань між населеним пунктом, в якому проживає позивач та судом, не погоджував дату і час таких судових засідань.

Натомість Касаційний цивільний суд вказані доводи визнав необґрунтованими та у задоволенні касаційної скарги відмовив.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що відповідно до статті 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з явкою до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат.

Натомість у розглядуваній справі неможливість використання для явки до суду транспорту загального користування, окрім таксі, позивачем належними та допустимими доказами не обґрунтована.

Хоча навіщо це взагалі доводити?!

Аналізуйте судовий акт: Витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено адвокату (ВС/КЦС у справі № 159/5837/19 від 15.06.2021)

ВС/КЦС: У разі закриття справи за відсутності предметі спору судові витрати не стягуються (ВС/КЦС у справі № 199/9188/16-ц від 21.04.2021)

Зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу можливе ЛИШЕ у разі заявлення відповідного клопотання сторони (ВС/КГС у справі № 911/4242/15 від 24.11.2020)

В окремих випадках суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу (ВС/КЦС у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020)

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 766/7206/20

провадження № 61-8234св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Херсонський прикордонний загін (військова частина 2161) в особі житлово-експлуатаційного відділення відділу забезпечення,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Вейтас І. В., Кузнєцової О. А., Семиженка Г. В., від 07 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Інформація про рух справи в судах

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Херсонського прикордонного загону (військова частина 2161) в особі житлово-експлуатаційного відділення відділу забезпечення, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Херсонського загону від 25 грудня 2015 року в частині 5 протоколу № 4 про відмову в зарахуванні в пільгову чергу; визнати протиправними та скасувати рішення житлової комісії Херсонського загону від 07 листопада 2017 року в частині 5 протоколу № 5 про виключення з квартирного обліку капітана запасу ОСОБА_1 ; поновити його на квартирному обліку у Херсонському прикордонному загоні по м. Миколаїв станом на 13 липня

2005 року у загальній черзі; зобов`язати відповідача включити його у списки осіб першої черги для надання житла у Херсонському прикордонному загоні по м. Миколаїв станом на 25 грудня 2015 року.

11 листопада 2020 року ОСОБА_1 відмовився від позовної вимоги про поновлення його на квартирному обліку у Херсонському прикордонному загоні по м. Миколаїв станом на 13 липня 2005 року у загальній черзі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2020 року прийнято відмову позивача від частини позовних вимог щодо поновлення його на квартирному обліку та закрито провадження у справі в цій частині.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії Херсонського загону від 07 листопада 2017 року в частині протоколу № 5 про виключення з квартирного обліку капітана запасу ОСОБА_1 скасовано, ухвалено у вказаній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії Херсонського загону

від 07 листопада 2017 року в частині протоколу № 5 про виключення з квартирного обліку капітана запасу ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Херсонського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій, посилаючись на те, що приймаючи постанову за результатами апеляційного перегляду, питання розподілу судових витрат апеляційним судом вирішено не було, просив суд ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи № 766/7206/20, а саме стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Херсонського прикордонного загону на його користь понесені витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду справи в сумі 10 000 грн, транспортні витрати пов`язані з явкою до суду в сумі 6 000 грн, витрати на листування із судом та відповідачем в сумі 174, 80 грн.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою Херсонського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Херсонського прикордонного загону (військова частина 2161) в особі житлово-експлуатаційного відділення відділу забезпечення на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з відправленням кореспонденції у розмірі 3 388,20 грн.

Апеляційний суд виходив із того, що за результатом апеляційного перегляду позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме задоволено одну позовну вимогу, тому на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з відправленням кореспонденції в загальній сумі 3 388, 20 грн пропорційно до розміру задоволених вимог. При цьому, стягнутий розмір витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Підстав для стягнення витрат на оплату таксі апеляційним судом не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У поданій в травні 2021 року касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржену додаткову постанову скасувати та ухвалити нове рішення по справі про задоволення вимог його заяви в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12 травня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи із районного суду.

У червні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткову постанову, застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 та додатковій постанові Верховного Суду у справі № 815/6699/17, безпідставно зменшив розмір витрат на правничу допомогу та поштових витрат.

Заявник звертає увагу, що внаслідок незаконних дій відповідача - суб`єкта владних повноважень справа у судах першої та апеляційної інстанцій перебувала на розгляді майже рік, розмір гонорару адвоката був фіксованим, а докази понесення таких витрат були надані суду.

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень та незалежно від кількості задоволених позовних вимог понесені ним судові витрати повинні стягуватися з відповідача в повному обсязі.

Стверджує, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 (далі - Інструкція № 59).

Наголошує на тому, що користування послугами таксі було вимушеним з огляду на відсутність прямого автобусного сполученням між м. Арциз та

м. Херсон. Крім того, визначаючи дати та час судових засідань, суд першої інстанції не враховував відстань між населеним пунктом, в якому проживає позивач та судом, не погоджував дату і час таких судових засідань.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року Херсонським прикордонним загоном (військова частина 2161) в особі житлово-експлуатаційного відділення відділу забезпечення подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За змістом підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції крім іншого, зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції - у випадку скасування або зміни судового рішення; про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пунктів 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем до суду першої інстанції на підтвердження розміру понесених судових витрат було надано суду:

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи;

- квитанцію № 1 про сплату адвокатського гонорару в сумі 10 000 грн;

- ордер серії ОД № 444102 від 26 травня 2020 року на представництво ОСОБА_2 інтересів ОСОБА_1 ;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 004079 від 15 січня 2020 року, виданого ОСОБА_2

- витяг з договору про надання правової допомоги від 10 березня

2020 року;

- опис виконаних робіт (послуг) адвоката за надання професійної правничої допомоги від 14 липня 2020 року;

- акт приймання-передачі послуг професійної правничої допомоги

від 14 липня 2020 року;

- фіскальні чеки на оплату поштових відправлень та квитанції про оплату послуг таксі від 15 липня та 11 листопада 2020 року.

Оцінивши надані позивачем докази підтвердження розміру понесених ним судових витрат, врахувавши часткове задоволення позовних вимог, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та поштових витрат в загальній сумі 3 388, 20 грн.

Щодо витрат позивача на оплату послуг таксі, то відповідно до статті 138

ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з явкою до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказав, що вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат.

Натомість у розглядуваній справі неможливість використання для явки до суду транспорту загального користування, окрім таксі, позивачем належними та допустимими доказами не обґрунтована.

Колегія суддів відхиляє, як нерелевантні, посилання заявника на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладені в додатковій постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 815/6699/17.

Так, ухвалюючи додаткову постанову від 10 грудня 2020 року у справі № 815/6699/17 Верховний Суд встановив, що позивачем було заявлено одну вимогу немайнового характеру, яку за наслідками розгляду справи фактично задоволено, хоча і в інший спосіб, передбачений законодавством.

Натомість у розглядуваній справі ОСОБА_1 було заявлено чотири вимоги немайнового характеру, від однієї з яких він відмовився, одну вимогу задоволено, а в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Оскільки Херсонський прикордонний загін (військова частина 2161) своїм правом на касаційне оскарження додаткової постанови апеляційного суду не скористався, посилання у відзиві відповідача на необхідність її скасування, виходять за межі касаційного перегляду за касаційною скаргою

ОСОБА_1 .

Викладене у відзиві на касаційну скаргу клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін не може бути задоволене, оскільки за змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді