Розмір моральної шкоди спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності обраховується ВИКЛЮЧНО виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на час розгляду справи, а не інших розмірів (ВС/КЦС, № 468/901/17-ц )

Фабула судового акту: Нормами ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Нібито все ясно та зрозуміло.

Але ж пунктами 3 та 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата не підлягала застосуванню як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

І ось тут виникає проблемне питання – який саме розмір заробітної плати слід застосовувати?

У цій постанові Касаційний цивільний суд надав з цього приводу відповідні роз’яснення, які стануть у нагоді колегам.

Рішенням суду першої інстанції з Державного бюджету України стягнуто моральну шкоду на користь особи, яку було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності.

При цьому при визначенні розміру такої шкоди місцевий суд застосував положення Закону України ««Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» із врахуванням п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про винесення змін до деяких законодавчих актів України» та визначив розмір мінімальної заробітної плати 1 600 грн.

З таким висновком апеляційний суд в цілому погодився.

Однак, вважаючи рішення судів незаконними, позивач подав касаційну скаргу у якій послав на те, що при вирішенні цієї категорії спорів суд має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

Касаційний цивільний суд із такими доводами погодився.

КЦС зазначив, що частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, про що раніше зазначав Верховний суд України у своїй постанові від 02.12.2015 у справі № 6-2203цс15.

Аналізуйте судовий акт: Суд: НОНСЕНС! Суд виправдав за 130-ю КУпАП та одночасно стягнув моральну шкоду і гонорар адвоката з працівників поліції (Чугуївський райсуд Харківської області № 355/660/19 від 18.07.2019)

Порушення приписів закону щодо особливого порядку проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій стосовно адвоката стало підставою для стягнення на його користь моральної шкоди (ВС/КЦС, № 646/1591/18,09.10.19)

Возмещение с помощью психологических знаний морального вреда в сумме 1 800 000 гривен (Печерський райсуд м. Києва у справі № 757/25592/19-ц від 02 серпня 2019р.)

Адвокат Несінов О.М.: за незаконний арешт, тримання під вартою, інші порушення прав, на користь підзахисного (позивача) стягнуто 200 тисяч грн. (Самарський райсуд м. Дніпропетровськ від 06 вересня 2019 р. у справі № 206/3544/17)

При стягненні моральної шкоди за необґрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності НЕ є необхідним визнавати дії з якого стягується така шкода незаконними, оскільки їх незаконність є очевидною (ВС/ВП № 236/893/17 від 22.04.2019)

Самообмова внаслідок застосування тиску з боку правоохоронців не є підставою для відмови у стягненні шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності (ВС/КЦС № 727/3926/16-ц від 27.11.2018)

У випадку вчинення прокуратурою неправомірних дії шкода особі може також відшкодовуватись і на загальних підставах відповідно до приписів статей 1173, 1174 ЦК України (ВС/КЦС,справа № 638/6944/16-ц, 25.07.18)

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 468/901/17-ц

провадження № 61-2934св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Херсонській області, прокуратура Херсонської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, у складі судді Муругова В. В., від 11 жовтня 2017 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області, у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Лисенка П. П., Самчишиної Н. В., від 04 грудня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, прокуратури Херсонської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05 квітня 2012 року біля стоянки АЗС «Укртатнафта» у місті Херсоні його без будь-яких пояснень було затримано працівниками міліції, проведено особистий обшук та обшук належного йому транспортного засобу. Після таких дій слідчим було оглянуто речі, які залишились у автомобілі, та складено протокол огляду місця події. Можливості приймати участь у слідчих діях надано не було, як і не надано копію протоколу обшуку.

10 квітня 2012 року слідчим СВ Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області Платок Т. М. складено протокол затримання позивача за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 289 КК України.

Постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 13 квітня 2012 року продовжено строк затримання ОСОБА_1 до десяти діб. Наступною постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 19 квітня 2012 року обрано відносно позивача запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено постановою Дніпровського районного суду міста Херсона від 05 вересня 2012 року. ОСОБА_1 вказав, що лише постановою Дніпровського районного суду міста Херсона від 16 квітня 2013 року його було звільнено з-під варти та обрано інший запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Постановою Херсонської місцевої прокуратури від 12 липня 2016 року закрито кримінальне провадження стосовно нього на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

Позивач зазначив, що загалом протягом більше року, починаючи з 05 квітня 2012 року по 16 квітня 2013 року, його було незаконно позбавлено свободи на підставі необґрунтованої підозри, а також чотири роки і три місяця з 13 квітня 2012 року по 12 липня 2016 року він незаконно перебував під слідством та судом.

Крім того, в рамках кримінальної справи слідчими під час проведення обшуку автомобіля та житла було безпідставно вилучено належне йому майно, яке після закриття кримінального провадження не було йому повернуто.

Позивач стверджував, що внаслідок незаконного затримання, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, тримання під вартою, незаконного перебування під слідством та судом, порушення недоторканості житла (при незаконному обшуку), порушення права на володіння та користування майном, яке було вилучено при проведенні обшуків і частина з якого в подальшому зникла, він зазнав моральних страждань.

Із урахуванням зазначених обставин, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь суму у розмірі 1 011 800, 00 грн, яка складається з: 163 200, 00 грн (3 200 грн (розмір мінімальної заробітної плати) х 51 (кількість місяців) за час перебування під слідством та судом) + 153 600 грн (3 200 грн (розмір мінімальної заробітної плати) х 4 (кількість розмірів мінімальної заробітної плати) х 12 (кількість місяців)) за час незаконного перебування під вартою + 32 000, 00 грн (сатисфакція за порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо порушення недоторканості житла та володіння позивача) + 663 000 грн (сатисфакція за порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо порушення прав позивача на володіння власним майном).

Також позивач просив зобов`язати прокурора Херсонської місцевої прокуратури скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду міста Херсона від 04 квітня 2014 року, та повернути належне йому майно, вилучене 05 квітня 2012 року під час огляду транспортного засобу марки CHEVROLET модель LACETTI NF 193, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 . 120 000, 00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом відшкодування за рахунок держави завданої моральної шкоди неправомірними діями органів досудового розслідування і прокуратури по відношенню до позивача. Шкода, завдана позивачу незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, та шкода, завдана незаконним триманням позивача під вартою, підлягають самостійному обрахунку і відшкодуванню. Моральну шкоду за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності розраховано, виходячи з розміру однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць, а за незаконне тримання позивача під вартою - з розміру двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць тримання під вартою. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, районний суд виходив із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 1 600 грн, посилаючись на пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про винесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року, в якому зазначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Вказано, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 04 грудня 2017 року апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року в частині задоволених вимог змінено, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 . 100 800, 00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що слідство у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 289, статті 198 КК України, тривало 51 місяць. З них 12 місяців позивач перебував під вартою.

У зв`язку з цим, враховуючи глибину та тривалість моральних страждань у різні часові відрізки, а саме: перебування позивача під слідством і під вартою та просто перебування під слідством, апеляційний суд дійшов висновку про різну глибину моральних страждань, а відповідно і різний розмір відшкодування шкоди.

Так, в першому випадку достатнім і належним відшкодуванням моральної шкоди визнана грошова сума у розмірі 38 400, 00 грн, де базовим критерієм нарахування слід вважати подвійну мінімальну заробітну плату, визначену у розмірі 1 600 грн (12 місяців х (2 х 1 600 грн)).

У другому випадку (під час перебування під слідством) достатнім і належним відшкодуванням є грошова сума в розмірі 62 400, 00 грн, де базовим критерієм нарахування слід взяти встановлену розрахункову величину - 1 600 грн (39 місяців х 1 600 грн). Таким чином, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 100 800, 00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішення спору судами застосовано закон, який не підлягав до застосування. Змінюючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд застосував положення законодавства, які не підлягали застосуванню, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII був підписаний Президентом України 06 грудня 2016 року, тобто коли станом на 01 грудня 2016 року був установлений розмір мінімальної плати у сумі 1 600 грн у відповідності із статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» № 928-VIII. Однак Закон України «Про державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-VIII, яким встановлено мінімальний розмір заробітної плати у сумі 3 200 грн, був підписаний Президентом України 21 грудня 2016 року, тобто пізніше Закону України № 1774-VIII. При вирішенні цієї категорії спорів суд має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

Отже, доводи касаційної скарги стосуються неправильного визначення судами розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування позивача під слідством, а тому в іншій частині судові рішення не підлягають касаційному перегляду з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, прокуратури Херсонської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу на надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 квітня 2012 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий в порядку статті 115 КПК України та згідно постанови Суворовського районного суду міста Херсона від 13 квітня 2012 року продовжено строк затримання ОСОБА_1 до десяти діб (т. 1, а. с. 75).

Постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 19 квітня 2012 року обрано відносно позивача запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 1, а. с. 74).

30 липня 2012 року прокурором Суворовського району міста Херсона затверджено обвинувальний висновок. Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 направлена до суду в порядку статті 232 КПК України (у редакції 1960 року) (т., 1 а. с. 37-64).

Постановою Дніпровського районного суду міста Херсона від 16 квітня 2013 року кримінальна справа направлена прокурору Суворовського району міста Херсона для проведення додаткового розслідування, а запобіжний захід обраний ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою замінено на підписку про невиїзд (т. 1 а. с. 65-68).

Постановою прокурора Херсонської місцевої прокуратури про закриття кримінального провадження від 12 липня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013230040004305 від 08 серпня 2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 198, частиною другою статті 289 КК України, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, яка передбачає закриття кримінального провадження у разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати (т. 1, а. с. 69-72).

Отже, встановлене свідчить про те, що у період з 10 квітня 2012 року до 12 липня 2016 року, що становить 51 місяць, позивач перебував під вартою, на підписці про невиїзд та під слідством.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відповідності до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Суди правильно встановили, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави, оскільки перебував під слідством на протязі 51 місяця, до нього були застосовані запобіжні заходи.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, апеляційний суд, виходив із того згідно з пунктами 3 та 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата не підлягала застосуванню як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. Тобто суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати на рівні 1 600 грнза кожен місяць перебування позивача під слідством.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції помилково застосував розрахункову величину мінімальної заробітної плати у розмірі 1 600 грн.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, підстави для застосування пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року відсутні.

Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 3 200 грн.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але неправильно застосовано положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», які підлягають до застосування, із урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 100 800, 00 грн (який було здійснено із розрахунку 1 600 грн) до 201 600, 00 грн (виходячи із розміру мінімальної заробітної плати - 3 200 грн).

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04 грудня 2017 року у частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 змінити, визначивши розмір відшкодування, яке підлягає до стягнення, у сумі 201 600, 00 (двісті одна тисяча шістсот) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді