Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав (ВС/КЦС № 331/5427/17 від 24.04.2019)

Фабула судового акту: Рішення Касаційного цивільного суду у справі про позбавлення батьківських прав яке заслуговує на увагу через певну нестандартність фактичних обставин справи.

У даній справі батько дитини звернувся до суду із позовом про позбавлення своєї колишньої дружини батьківських прав мотивуючи свої вимоги тим, що на даний час їх спільна з відповідачем донька проживає разом із ним з ним, перебуває на його повному утриманні, саме він займається її вихованням і розвитком. Відповідач від виконання батьківських обов`язків самоусунулась, з дочкою не спілкується, про її фізичний і духовний розвиток не дбає, матеріальної підтримки не надає, оскільки є безробітною.

При цьому після припинення спільного проживання матері дитини веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не у повній мірі усвідомлює значення своїх дій і не керує ними, у зв`язку з чим дитина відчуває моральні страждання і почуття сорому за поведінку матері, а тому уся названа сукупність даних свідчить про наявність підставі для позбавлення матері дитини батьківських прав.

Судом першої інстанції з яким погодився і суд апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнив.

Натомість мати дитини подала на згадані рішення касаційну скаргу із тих підстав, що вона разом із неповнолітньою донькою проживали окремо від позивача, з якими виникали постійні сварки. З батьком дитина стала проживати після повернення з дитячого табору і з цього часу уникає спілкування з матір`ю, не відповідає на телефонні повідомлення та дзвінки.

Зазначені факти є наслідком налаштування дочки проти неї, тиску і маніпулювання її думками з боку батька. Саме по собі небажання дитини спілкуватися з одним із батьків не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Позивач, який є директором і засновником підприємства, де вона працювала, звільнив її, у зв`язку з чим наразі вона тимчасово не має можливості надавати матеріальну допомогу дочці.

Вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає інтересам дитини, висновок органу опіки та піклування районної адміністрації про можливість позбавлення її батьківських прав, так як у цьому висновку відсутні посилання на обставини, виходячи із яких комісія дійшла висновку про її ухилення від виконання батьківських обов`язків, а сам висновок ґрунтується виключно на поясненнях неповнолітньої доньки, яка категорично заперечувала щодо спілкування і проживання з матір`ю.

В свою чергу Касаційний цивільний суд визнав доводи касаційної скарги слушними та такими, що підлягають до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею.

У даній справі суди встановили, що з травня 2017 року неповнолітня дитина постійно проживає з батьком, спілкуватися з матір`ю категорично не бажає, уникає зустрічей і негативно проти неї налаштована.

Встановивши ці обставини, суди неправильно розтлумачили поняття ухилення від виконання батьківських обов`язків і дійшли помилкового висновку, що про їх невиконання відповідачем свідчить та обставина, що вона з травня 2017 року не бачилася і не спілкувалася з дочкою.

Зазначаючи про те, що відповідач не займається вихованням дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток і не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, суди не врахували, що такі обставини настали поза волею і без винної поведінки матері дитини, яка не має можливості спілкуватися з дочкою через категоричне заперечення останньою щодо цього.

У цій справі судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, натомість встановлено, що між сторонами існує конфлікт у зв`язку з ініціюванням відповідачем процедури розірвання шлюбу з позивачем, що негативно вплинуло на її взаємовідносини з дочкою, яка залишилася проживати з батьком.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, не свідчить про те, що мати дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні питання щодо позбавлення батьків батьківських прав (ВС/КЦС № 300/908/17 від 24.04.2019)

Суд визначив місце проживання малолітньої дитини з батьком (Октябрський районний суд м. Полтави у справі № 554/6287/18 від 22.02.2019 р.)

Презумпція на користь матері в справах щодо дітей не підтверджується на рівні ООН, не відповідає позиції Ради Європи та не випливає з Декларації або прецедентної практики ЄСПЛ (ВС/КЦС, справа № 215/4452/16-ц, 18.03.19)

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і ЛИШЕ при наявності вини у діях батьків» (ВС/КЦС від 13.03.2019 р. у справі № 631/2406/15-ц)

Заборгованість по аліментах та невідвідування навчального закладу не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов'язків (ВС/КЦС № 465/3694/14-ц від 16.01.2019)

Обрання запобіжного заходу об’єктивно перешкоджає здійсненню своїх батьківських обов’язків (ВС/КЦС № 404/6391/16-ц від 26.12.2018)

Висновок органу опіки і піклування щодо зміни місця проживання дитини не може мати переваги над іншими доказами, і він має оцінюватись в сукупності з іншими доказами (ВС/КЦС, справа № 644/9094/16-ц, 06.09.18)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 331/5427/17

провадження № 61-12023св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Логачовим Володимиром Вікторовичем , на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді Жукової О. Є., та постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., Онищенко Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначав, що він і ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З травня 2016 року вони з відповідачем припинили спільно проживати і на час подання позову у провадженні суду перебуває справа щодо розірвання укладеного між ними шлюбу.

Позивач вказує, що ОСОБА_4 залишилася проживати з ним, перебуває на його повному утриманні, саме він займається її вихованням і розвитком. Відповідач від виконання батьківських обов`язків самоусунулась, з дочкою не спілкується, про її фізичний і духовний розвиток не дбає, матеріальної підтримки не надає, так як з березня 2017 року не має роботи.

Після припинення спільного проживання ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не у повній мірі усвідомлює значення своїх дій і не керує ними, у зв`язку з чим дитина відчуває моральні страждання і почуття сорому за поведінку матері.

Вважає, що такі дії відповідач чинить свідомо і умисно не дбає про дочку, тому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2017 рокупозов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_4 та врахував думку дитини, яка наполягала на позбавленні матері батьківських прав і заперечувала щодо подальшого спілкування з нею.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2017 року - без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про невиконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо дочки, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що за період спільного проживання до ініціювання процедури розірвання шлюбу жодних сумнівів щодо належного виконання нею батьківських обов`язків відносно дочки ОСОБА_4 у позивача не було. Вважає цей позов наслідком існуючого між ними конфлікту і способом тиску на неї.

Зазначила, що з кінця 2016 року по травень 2017 року вона і неповнолітня ОСОБА_4 проживали окремо від ОСОБА_1 , з якими виникали постійні сварки. З батьком дитина стала проживати після повернення з дитячого табору у липні 2017 року і з цього часу уникає спілкування з матір`ю, не відповідає на телефонні повідомлення та дзвінки.

На думку заявника, це є наслідком налаштування дочки проти неї, тиску і маніпулювання її думками з боку батька. Саме по собі небажання дитини спілкуватися з одним із батьків не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Позивач, який є директором і засновником підприємства, де вона працювала, у березні 2017 року звільнив її, у зв`язку з чим наразі вона тимчасово не має можливості надавати матеріальну допомогу дочці.

Вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає інтересам дитини, висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про можливість позбавлення її батьківських прав, так як у цьому висновку відсутні посилання на обставини, виходячи із яких комісія дійшла висновку про її ухилення від виконання батьківських обов`язків, а сам висновок ґрунтується виключно на поясненнях неповнолітньої ОСОБА_4 , яка категорично заперечувала щодо спілкування і проживання з матір`ю.

Позиція інших учасників справи

У червні 2016 року ОСОБА_8 подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів. Вказав, що у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що відповідач нехтує своїми батьківським обов`язками щодо дочки ОСОБА_4 , припинила з нею спілкуватися, дитина повністю перебуває на утриманні батька і саме він займається її вихованням. Допитані судом першої інстанції свідки підтвердили, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, веде себе агресивно і невиховано, що негативно впливає на сприйняття образу матері дитиною.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 10 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час розгляду справи шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний, вони припинили спільне проживання.

З травня 2017 року неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який її матеріально утримує і займається вихованням. ОСОБА_2 з цього часу з дитиною не спілкується.

З довідки Запорізької гімназії № 28 Запорізької міської ради Запорізької області суди встановили, що неповнолітня ОСОБА_4 навчається у 10-А класі гімназії; дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який дбає про дочку, цікавиться успішністю її навчання, сумлінно виконує батьківські обов`язки, відвідує гімназію та батьківські збори.

Оцінивши покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 Мати ОСОБА_2 фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, часто перебуває у стані алкогольного сп`яніння, в цей час поводиться агресивно та аморально. Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_10 він особисто бачив мобільний телефон ОСОБА_2 , на якому були фото інтимного характеру, які, як йому відомо зі слів ОСОБА_1 , також бачила неповнолітня ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 27 листопада 2017 року, вислухавши неповнолітню ОСОБА_4 , обох батьків і дослідивши подані документи, комісія з питань захисту прав дитини вважає за можливе позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 .

Суди попередніх інстанцій не прийняли як докази подану відповідачем довідку Запорізької гімназії № 28 Запорізької міської ради Запорізької області від 7 вересня 2017 року № 112/03 та довідку лікаря ОСОБА_15 від 7 вересня 2017 року щодо участі ОСОБА_2 у вихованні дочки, оскільки зазначені у них дані суперечать встановленим судами обставинам щодо припинення спілкування ОСОБА_2 з дочкою з травня 2017 року.

Оцінивши роздруківку повідомлень з мобільного телефону і докази направлення дитині подарунку на день народження поштою на адресу школи, суди дійшли висновку, що ці докази не підтверджують участь матері у житті дитини, так як стосуються періоду до подання цього позову.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Задовольняючи позов та позбавляючи ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що вона з дитиною не спілкується, її вихованням і розвитком не займається, що свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Проте такі висновки судів першої і апеляційної інстанцій є помилковими.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею.

У даній справі суди встановили, що з травня 2017 року неповнолітня ОСОБА_4 постійно проживає з батьком, спілкуватися з матір`ю категорично не бажає, уникає зустрічей і негативно проти неї налаштована.

Встановивши ці обставини, суди неправильно розтлумачили поняття ухилення від виконання батьківських обов`язків і дійшли помилкового висновку, що про їх невиконання ОСОБА_2 свідчить та обставина, що вона з травня 2017 року не бачилася і не спілкувалася з дочкою.

Зазначаючи про те, що відповідач не займається вихованням дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток і не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, суди не врахували, що такі обставини настали поза волею і без винної поведінки ОСОБА_2 , яка не має можливості спілкуватися з дочкою через категоричне заперечення останньою щодо цього.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

У цій справі судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дочкою ОСОБА_4 та брати участь у її вихованні, натомість встановлено, що між сторонами існує конфлікт у зв`язку з ініціюванням відповідачем процедури розірвання шлюбу з позивачем, що негативно вплинуло на її взаємовідносини з дочкою, яка залишилася проживати з батьком.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, не свідчить про те, що мати дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

Покладаючи в основу рішення про задоволення позову висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 27 листопада 2017 року щодо можливості позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суди не врахували, що даний висновок обґрунтований виключно поясненнями неповнолітньої дитини, які зводяться до її небажання спілкуватися з матір`ю.

Стаття 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини неповнолітня ОСОБА_4 пояснила, що з батьком проживає за власним рішенням, підтримує його ініціативу щодо позбавлення матері батьківських прав і не бажає з нею проживати чи спілкуватись; у судовому засіданні дитина пояснила, що не спілкується з матір`ю, так як вона, на її думку, має на неї негативний вплив через свою негідну поведінку.

Покладаючи ці пояснення в основу рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не зазначив належні і допустимі докази, на підставі яких встановив, що мати дитини особливо неблагонадійна і спілкування з нею суперечить інтересам неповнолітньої ОСОБА_4 .

Стаття 19 СК України встановлює, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За таких обставин касаційний суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському районувід 27 листопада 2017 року, оскільки цей висновок немотивований і суперечить інтересам дитини.

Таким чином, суди першої і апеляційної інстанцій при вирішенні справи неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 164 166 171 СК України та дійшли помилкового висновку про ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітньої ОСОБА_4 , у зв`язку з чим ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, касаційний суд скасовує оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалює нове рішення про відмову у позові з наведених вище підстав.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частини перша, друга цієї статті визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги, скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій і ухваленням нового про відмову у позові, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні апеляційної і касаційної скарг, у розмірі 2 113,6 гривень.

Керуючись статтями 141 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Логачовим Володимиром Вікторовичем , задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у у задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, про позбавлення батьківських прав щодо дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 а на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної і касаційної скарг, 2 113,6 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді